Диякон: Ста́ньмо гідно, ста́ньмо зі
стра́хом, бу́дьмо ува́жні, щоб святе́ Возно́шення в ми́рі прино́сити!
Народ: Милість, мир, жертва хвали.
Патріарх
возвишеним голосом: Благода́ть
Го́спода на́шого Ісу́са Христа́, і любо́в Бо́га і Отця́, і прича́стя Свято́го
Ду́ха неха́й бу́де зо всіма́ ва́ми!
Народ: І з ду́хом твоїм.
Патріарх: Вго́ру піднесім серця́!
Народ: Піднесли́ до Го́спода.
Патріарх: Благодарім Го́спода Бога нашого!
Народ: Досто́йно і пра́ведно.
Патріарх
тайно: Су́щий, Влади́ко Го́споди,
Бо́же Отче Вседержи́телю, Яко́му поклоня́ємося! Досто́йно є воістину, і
пра́ведно, і співо́бразно ве́личі свя́тости Твоє́ї Тебе́ восхваля́ти, Тебе́
оспівувати, Тебе́ благословля́ти, Тобі поклоня́тися, Тебе́ благодари́ти, Тебе́
сла́вити, єди́ного істинно су́щого Бо́га, і Тобі прино́сити з се́рцем
сокруше́нним і ду́хом смире́ння слове́сну цю слу́жбу на́шу, Ти бо дарува́в нам
пізна́ння Твоє́ї істини. І хто спромо́жний ви́повісти си́ли Твої, розголоси́ти
всі хвали́ Твої або звісти́ти всі чудеса́ Твої у вся́кий час? Влади́ко всіх,
Го́споди не́ба і землі і всього́ творіння ви́димого і неви́димого, що
возсіда́єш на престо́лі сла́ви і спогляда́єш безо́дні, Безнача́льний,
Неви́димий, Незбагне́нний, Неописа́нний, Незмінний, Отче Го́спода на́шого
Ісу́са Христа́ – вели́кого Бога і Спаси́теля, Упова́ння на́шого. Він є о́браз
Твоє́ї бла́гости, печа́ть рівноо́бразна, Він у Собі Само́му пока́зує Тебе́,
Отця́, Він – Сло́во живе́, Бог істинний, предвічна Прему́дрість, життя́,
освя́чення, си́ла, світло істинне, що че́рез Ньо́го Дух Святи́й яви́вся – Дух
істини, дар усино́влення, завда́ток майбу́тнього спадкоє́мства, зача́ток вічних
благ, животворя́ща си́ла, джерело́ освя́чення, з яко́го все творіння, і
слове́сне, і розу́мне, отри́мує си́лу Тобі служи́ти і Тобі вічне возсила́є
славосло́в’я, бо все слу́жить Тобі. Тебе́ бо хва́лять Ангели, Арха́нгели,
Престо́ли, Госпо́дства, Нача́ла, Вла́сті, Си́ли і многоо́кі Херуви́ми; при Тобі
стоя́ть довкру́г Серафи́ми, шість крил в одно́го і шість крил в іншого, і двома́
покрива́ють вони́ ли́ця свої, а двома́ но́ги, і дво́ма літа́ючи, взива́ють
оди́н до о́дного невгомо́нними уста́ми, незмовка́ючими славосло́в’ями
І
високим голосом: перемо́жну
пісню співа́ючи, викли́куючи, взива́ючи і промовля́ючи:
І
мовить народ з клиром: Свят,
Свят, Свят Госпо́дь Савао́т! По́вні не́бо і земля́ сла́ви Твоє́ї! Оса́нна во
ви́шніх! Благослове́н, Хто йде в Ім’я́ Госпо́днє! Оса́нна во ви́шніх!
Патріарх
тайно: З ци́ми блаже́нними Си́лами, Влади́ко Чоловіколю́бче,
і ми, грішні, кли́чемо і промовля́ємо: Свят єси́ воістину і Всесвя́т, і ве́личі
свя́тости Твоє́ї нема́є міри, і преподо́бний у всіх діла́х Твоїх, бо
справедли́во і судо́м істинним Ти все навів на нас. Бо Ти созда́в чоловіка,
взя́вши прах од землі, і вшанува́в його́, Бо́же, о́бразом Твоїм і помісти́в
його́ в Раю́ – саду́ насоло́ди, обіця́вши йому́ за доде́ржання за́повідей Твоїх
безсме́ртя життя́ та насоло́ду вічних благ; але́ коли́ він ослу́хався Тебе́, істинного
Бо́га, Сотвори́теля свого́, й облу́дою змія був зве́дений, і умертви́в себе́
своїми вла́сними прогрішеннями, Ти ви́гнав його́ правосу́ддям Твоїм, Бо́же, з
Ра́ю у світ сей і поверну́в у зе́млю, з яко́ї він був узя́тий, уряджа́ючи йому́
спасіння че́рез нове́ наро́дження в Само́му Христі Твоє́му. Бо не одверну́вся
Ти до кінця́ од созда́ння Свого́, яке́ сотвори́в єси́, Благи́й, і не забу́в
творіння рук Твоїх, але багатоманітно навідував по благосе́рдю ми́лости Твоє́ї.
Ти посла́в проро́ків, твори́в чудеса́ че́рез святи́х Твоїх, що в ко́жному ро́ді
благоугоди́ли Тобі, говори́в до нас уста́ми слуг Твоїх проро́ків, передвіща́ючи
нам прийде́шнє спасіння, дав на по́міч Зако́н, а́нгелів поста́вив охоро́нцями.
Коли́ ж надійшла́ повнота́ часів, Ти говори́в до нас у Самім Си́ні Твоїм,
че́рез Яко́го й віки́ сотвори́в. Він, бу́дучи відблиском сла́ви Твоє́ї і
відбитком Істо́ти Твоє́ї і де́ржачи все сло́вом си́ли Своє́ї, не вважа́в за
здо́бич бу́ти рівним Тобі, Бо́гові й Отцю́, але́, Бо́гом бу́дучи предвічним, на
землі яви́вся і жив се́ред люде́й і, од Діви свято́ї воплоти́вшись, умали́в
Себе́ Само́го, о́браз раба́ прийня́вши, ста́вши співо́бразним тілу смире́ння
на́шого, щоб і нас учини́ти співо́бразними о́бразові сла́ви Своє́ї. Бо,
оскільки че́рез люди́ну гріх увійшо́в у світ, а че́рез гріх – смерть,
Єдиноро́дний Твій Син, су́щий у ло́ні Твоїм, Бо́га і Отця́, благоволи́в,
наро́дившись од жінки, свято́ї Богоро́диці і Приснодіви Марії, народи́вшись під
зако́ном, осуди́ти гріх у пло́ті Своїй, щоб усі, що вмира́ють в Ада́мі,
оживотвори́лися в Само́му Христі Твоє́му; і, пожи́вши в цьо́му світі, да́вши
спаси́тельні повеління, одверну́вши нас од ідольської ома́ни, привів нас до
пізна́ння Тебе́, істинного Бога́ і Отця́, придба́вши нас Собі в люд особли́вий,
ца́рське свяще́нство, наро́д святи́й, і очи́стивши нас водо́ю й освяти́вши
Ду́хом Святи́м, дав Себе́ у ви́куп сме́рті, яка́ уде́ржувала нас, про́даних під
вла́ду гріха́; і зійшо́вши че́рез Хрест до а́ду, щоб напо́внити Собо́ю все,
припини́в му́ки сме́рти; і воскре́снувши на тре́тій день і прокла́вши путь
уся́кій пло́ті до воскресіння з мертвих, – бо не було́ можли́во, щоб тління
уде́ржувало Початкода́вця життя́, – ста́в пе́рвістком поме́рлих, перворо́дним з
ме́ртвих, щоб Йому́ Само́му в усьо́му ма́ти пе́ршість; і зійшо́вши на небеса́,
возсів право́руч Вели́чности Твоє́ї на висо́тах, – Він і при́йде возда́ти
ко́жному за діла́ми його́. А нам зали́шив спо́мини спаси́тельного Свого́
стражда́ння – те, що предложи́ли ми пе́ред Тобо́ю за Його́ за́повідями. Він бо,
ма́ючи ви́йти на во́льну, і за́вжди па́м’ятну, і животворя́щу Свою́ смерть, у
ніч, в яку́ Він відда́в Себе́ за життя́ світу, взя́вши хліб у святі Свої і
пречи́сті ру́ки і показа́вши Тобі, Бо́гові й Отцю́, благодари́в, благослови́в,
освяти́в, переломи́в,
І
високим голосом: дав святи́м
Своїм у́чням і апо́столам, ка́жучи: Прийміте, їжте, се єсть Тіло Моє́, що за
вас лама́ється на відпу́щення гріхів.
Народ: Амінь.
Знову
тайно: Подібно і ча́шу від пло́ду
виногра́дної лози́ взя́вши, розвів, благодари́в, благослови́в, освяти́в,
і
високим голосом: дав святи́м Своїм у́чням і апо́столам, ка́жучи: Пи́йте
з не́ї всі, се єсть Кров Моя́ Ново́го Завіту, що за вас і за мно́гих
пролива́ється на відпу́щення гріхів.
Народ: Амінь.
Знову
тайно: Се чиніте на мій спо́мин; бо
щора́зу, як їсте́ хліб сей і ча́шу сю п’єте́, мою́ смерть звіща́єте, моє́
воскресіння ісповідуєте. Так і ми, Влади́ко, спомина́ючи спаси́тельні Його́
стражда́ння, Животворя́щий Хрест, тридне́вне погребе́ння, з ме́ртвих воскресіння,
на небеса́ возше́стя, право́руч Те́бе, Бо́га і Отця́, сидіння, і сла́вне і
страшне́ Його́ дру́ге прише́стя,
І
гучнішим голосом: Твоє́ від
Твоїх Тобі прино́сячи за всіх і за все,
Народ: Тебе́ оспівуємо, Тебе́ благословимо́, Тебе́
благодаримо́, Го́споди, і мо́лимось Тобі, Бо́же наш.
Патріарх
тайно: Тому́, Влади́ко Всесвяти́й, і
ми, грішні і недосто́йні раби́ Твої, удосто́єні служи́ти свято́му Твоє́му
жерто́вникові не за пра́ведність на́шу, – бо не вчини́ли ми нічо́го до́брого на
землі, – але́ з-за ми́лости Твоє́ї і щедро́т Твоїх, які Ти ря́сно ви́лив на
нас, осмілюємося приступи́ти до свято́го Твого́ жерто́вника, і предложи́вши
о́брази свято́го Тіла і Кро́ви Христа́ Твого́, Тобі мо́лимося і Тебе́
призива́ємо, Святи́й над Святи́ми, щоб благоволінням Твоє́ї бла́гости прийшо́в
Дух Твій Святи́й на нас і на Дари́ оці, що пе́ред на́ми, і благослови́в їх, і
освяти́в, тут патріарх випростується і
знаменує [хліб] і показа́в Хліб сей – сами́м
чесни́м Тілом Го́спода, і Бо́га, і Спа́са на́шого Ісу́са Христа́, а Ча́шу сю –
само́ю чесно́ю Кро́в’ю Го́спода, і Бо́га, і Спа́са на́шого Ісу́са Христа́,
проли́тою за життя́ світу.
Знову
схиляється і мовить: Нас же всіх, що від одно́го
Хліба та одніє́ї Ча́ші причаща́ємося, з’єдна́й одно́го з о́дним на прича́стя
єди́ного Ду́ха Свято́го; і вчини́, щоб ніхто́ з нас не причасти́вся свято́го
Тіла і Кро́ви Христа́ Твого́ на суд чи на осу́дження, але́ щоб знайти́ нам
ми́лість і благода́ть з усіма́ святи́ми, що од віку Тобі благоугоди́ли:
праотця́ми, отця́ми, патріа́рхами, проро́ками, апо́столами, проповідниками,
благовісниками, му́чениками, ісповідниками, учителя́ми і з уся́ким ду́хом
пра́́ведним, що у вірі свій вік скінчи́в.
Патріарх
гучним голосом: Особли́во з пресвято́ю, пречи́стою,
преблагослове́нною, сла́вною Влади́чицею на́шою Богоро́дицею і Приснодівою
Марією.
Знову
тайно: Зо святи́м Йоа́ном,
Предте́чею і Хрести́телем, зо святи́ми, чию́ па́м’ять зве́ршуємо, і зо всіма́
святи́ми Твоїми, моли́твами яки́х навідай нас, Бо́же. І пом’яни́ всіх раніш
усо́пших у надії воскресіння життя́ вічного. Ще мо́лимо Тебе́: пом’яни́, Го́споди,
святу́ Твою́ собо́рну і апо́стольську Це́ркву, су́щу від кра́ю до кра́ю
вселе́нної, та умиротвори́ її, яку́ придба́в єси́ дорогоцінною кро́в’ю Христа́
Твого́, і святи́й храм сей утверди́ до скінчення віку. Пом’яни́, Го́споди, тих,
що дари́ оці Тобі принесли́, і тих, за ко́го і че́рез ко́го і ра́ди ко́го їх
принесли́. Пом’яни́, Го́споди, тих, що плоди́ прино́сять і добро́ тво́рять у
святи́х Твоїх Церква́х, і пам’ята́ють про вбо́гих; возда́й їм бага́тими Твоїми
і небе́сними дарува́ннями, дару́й їм за́мість земно́го – небе́сне, за́мість
доча́сного – вічне, за́мість тлінного – нетлінне. Пом’яни́, Го́споди, су́щих у
пусте́лях, і го́рах, і пече́рах, і уще́линах земни́х. Пом’яни́, Го́споди, тих,
що в дівстві і благоговінні і подви́жництві і чи́стому житті перебува́ють.
[Пом’яни́, Го́споди, боголюбивих правителів на́ших, яких поста́вив єси́
царюва́ти на землі: збро́єю істини, збро́єю благовоління вінча́й його́, отіни́
го́лову його́ в день би́тви, укріпи́ його́ раме́но, ви́вищи його́ десни́цю,
вчини́ могу́тнім його́ ца́рство, покори́ йому́ всі ва́рварські наро́ди, що
йдуть з війно́ю, дару́й йому́ глибо́кий і невід’є́мний мир, вклади́ у се́рце
його́ те, що бу́де бла́гом для Це́ркви Твоє́ї і всього́ наро́ду Твого́, щоб у
зла́годі його́ ти́хе й умиротво́рене життя́ ми вели́ в уся́кому благоче́сті і
чистоті. Пом’яни́, Го́споди, вся́ке нача́льство і вла́ду, і всіх на слу́жбі
братів на́ших, і все во́їнство; до́брих у добрі збережи́, злих до́брими вчини́
бла́гістю Твоє́ю. Пом’яни́, Го́споди, тут прису́тніх люде́й і з опра́вданих
причи́н відсу́тніх, і поми́луй їх і нас по мно́жеству ми́лости Твоє́ї; комо́ри
їх напо́вни вся́ким добро́м, подру́жжя їх у ми́рі й одноду́мності збережи́,
младе́нців ви́годуй, ю́них наста́в, ста́рців підтри́май, малоду́шних утіш,
розпоро́шених збери́, заблу́длих наверни́ і з’єдна́й їх зі свято́ю Своє́ю,
собо́рною і апо́стольською Це́рквою; одержи́мих ду́хами нечи́стими
звільни́, з пла́ваючими пла́вай, з подорожу́ючими подорожу́й, вдо́вам
стань на по́міч, си́ріт захисти́, полоне́них ви́зволи, неду́жих зціли́; тих, що
під судо́м, і в рудника́х, і на засла́ннях, і на гірки́х робо́тах, і в уся́кій
скорбо́ті, і нужді, і біді, пом’яни́, Бо́же. І всіх, що потребу́ють вели́кого
Твого́ милосе́рдя, і тих, що лю́блять нас, і нена́видять, і доручи́ли нам, недосто́йним,
моли́тися за них, і всіх люде́й Твоїх пом’яни́, Го́споди Бо́же наш, і на всіх
проли́й бага́ту Твою́ ми́лість, усім подаючи́ те, чого́ про́сять для
спасіння. І тих, кого́ ми не пом’яну́ли че́рез невідання, або́ забуття́, або́
мно́жество іме́н, Сам пом’яни́, Бо́же, що зна́єш вік і йме́ння ко́жного, зна́єш
ко́жного від утро́би ма́тері його́. Ти бо єси́, Го́споди, по́міч безпо́мічним,
надія безнадійним, бу́рями гна́ним спаси́тель, пла́ваючим при́стань, неду́жим
лікар; Сам будь усім для всіх, бо Ти зна́єш ко́жного, і про́шення його́, дім і
потре́бу його́. Ізба́в, Го́споди, місто це, і вся́ке місто і країну від
го́лоду, по́шести, землетру́су, пото́пу, вогню́, меча́, наше́стя чужи́нців та
міжусо́биці.
Більш
вознесеним голосом: Найпе́рше пом’яни́, Го́споди,
архиєпи́скопа цього і дару́й його святи́м твої́м церква́м, щоб у ми́рі,
безпе́ці, поша́ні, здоро́в’ї і довголíтті пра́вильно навча́ли сло́во твоє́ї
íстини.
Знову
тайно: Пом’яни́, Го́споди, все
єпи́скопство правосла́вних, що пра́вильно звіща́є сло́во Твоє́ї істини.
Пом’яни́, Го́споди, з вели́кої своє́ї ми́лости і моє́ недосто́їнство, прости́
менí вся́ке прогрíшення, добровíльне і недобровíльне, щоб, через мої́ гріхи, ти
не заборони́в благода́ті Свято́го твого́ Ду́ха від оци́х дарíв, що пе́ред нами.
Пом’яни́, Го́споди, пресвíтерство, у Христí дия́конство, і ввесь свяще́нничий
чин, і не посороми́ жодного́ з нас, що стоїмо́ довкола свято́го твого́
жерто́вника. Навідай нас бла́гістю твоє́ю, Го́споди, ви́яви нам бага́ті твої́
щедро́ти, дару́й нам до́бре й кори́сне полíття, дару́й землí дощí ми́рні на
врожа́й, благослови́ віне́ць лíта бла́гости твоє́ї, угаму́й ро́збрат церко́в,
угаси́ гордови́тість пога́н, ви́никнення є́ресей скоро знищ си́лою Свято́го
твого́ Ду́ха, і всіх нас прийми́ в ца́рство твоє́, показа́вши нас сина́ми
свíтла і сина́ми дня. Твій мир і твою́ любо́в дару́й нам, Го́споди Бо́же наш,
усе бо возда́в єси нам.
І
гучним голосом: І дай нам єди́ними уста́ми і
єди́ним се́рцем сла́вити й оспíвувати прече́сне й вели́чне ім’я́ твоє́, Отця́,
і Си́на, і Свято́го Ду́ха, ни́ні, і повсякча́с, і на вíки вікíв.
Народ: Амінь.
