- У надписі Літургії
вказано, що ця Літургія «перша». Це є вказівкою
на древність джерела - Літургія Василія все ще є першою, тобто недільною, Літургією. Такий порядок розміщення Літургії
св.Василія в євхологіонах та літургіконах був приблизно до 10 ст. Згодом її
місце займе Літургія св.Йоана, а Літургії св.Василія призначать «почесне» 2-е
місце і 10 разів служіння впродовж року.
- Хоча Патріарх присутній в захристії на приготуванні Дарів (проскомидія, як і годиться, складається лише з однієї молитви), в храм він приходить аж на трисвяте. Це надзвичайно цікава замітка, оскільки вона пояснює, що богослужіння може починатись без присутності єпископа, а відтак, вхід єпископа жодним чином не вказує на початок богослужіння. Подібно, як і вечірня в Етерії не починається з приходом єпископа, він приходить вже тоді, коли частина богослужіння минула. Тобто: а) «Мир всім!» перед читаннями жодним чином не мусить означати, що саме від цього часу починається Літургія; б) Три антифони є цілком інтергальним елементом євхаристійного богослужіння. в) Пресвітер мовить молитви антифонів «перед перегородкою», тобто не входячи у святилище; г) Амвон був кількаступеневим, бо диякон, для виголошення прошень виходив на другу сходинку амвону.
- Цікаво, що чин Літургії не подає
вступного «виголосу». Щось подібне є
у Літургії Якова. Там священник починає з «Слава
Отцю, і Сину, і Святому Духові...»
або з «В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа...»
- Кількість стихів антифонів, виглядає,
не була фіксованою - три або чотири стихи. Цікаво,
що співці перебували «на амвоні» аж до приходу патріарха, після чого вони сходили з
амвону.
- На «Святий Боже …» Патріарх з священниками та дияконами
виходить на «трон»,
а співці сходять з амвону. Виглядає, що трон стоїть на амвоні, бо патріарх з
священниками і дияконами «вийшли до трону», співці «зійшли
з амвону», але прокімен виголошують «з амвону». Патріарх, логічним чином,
сходить з трону під час читання євангелія і слухає євангеліє з усіма «зі страхом і благоговінням». Другу «мирну» ектенію виголошують «з
амвону».
- Молитву «усильного благання»
тут названо першою молитвою вірних - вказівка на те, що місце «мирної»
ектенії перед «молитвами вірних».
- Вказівка на «енергуменів» (тих, над якими читали передхрещальні екзорцизми) є свідченням древності богослужбового
формуляру.
Можливо вона давніша за 10-е століття. До речі, згадки про енергуменів відсутні
вже в найдавнішому відомому формулярі Літургії св.Василія, в євхологіоніБарберіні 336 (8ст.).
- Частина прошень «мирної»
ектенії перед другою молитвою «вірних» може вказувати на те, що ці молитви (перша та друга вірних) могли просто чергуватися. Див. Літургія св.Йоана Золотоустого10-11ст.
- Згадане піднесення рук, але відсутня
молитва «Ніхто не достойний...» Молитва «orate fratres»
дуже коротка - одна фраза. Мовлять співстужителі. Дух Святий - співслужитель.
- Патріарх передає поцілунок миру «всім».
Під всіма мається на увазі також і народ, бо рубрика «всім» стосується і читання
Символу віри.
- Приспів анафони «свят, свят свят» -
мовить клир з народом.
- Рубрики щодо дверей
стосуються і їх відкриття: після анафори диякон закликає відкрити двері.
- На «Отче
наш» руки підносять як клир так і вірні!!!
- Хліб возносять на молитві «Воньми, Господи...». Ця молитва в джерелах часто носить назву «молитва на
возношення хліба».
- Відповідь на «Святеє - святим!»
модифікована додатком «зі Святим Духом». Подібно є також на Літургії св. Якова та в Літургії Апостольських постанов.
- Заамвонна молитва є останньою
записаною молитвою чину.
- І головне: Це
патріарша Літургія, але моління тут лише за архієпископа. Тобто нема всіх цих дияконських
«підказок», що, коли і де владиці робити. Більше того, термін «Владика» тут
вживається виключно до Бога, а «Владичиця» до Богородиці. «Кир» також не вжито
жодного разу. Цілком можна почати використовувати її як менш урочистий чин,
замість служіння «ієрейським чином».
А ось і сам текст цієї
Божественної Літургії:
З книги Молитвослов, перша, Літургія Святого Василія Великого
Спочатку Патріарх разом із рештою служителів Церкви, одягнені в
церковні ризи, жертвує у захристії чисті і приготовані дари, прийняті від
народу і принесені паламарями(oblationarys), які він кладе на дискос,
і, возносячи над ними кадило, мовить цю молитву: Господи, Бо́же наш, Ти посла́в
небе́сний хліб, пожи́ву всьо́му світові – Го́спода на́шого і Бо́га Ісу́са
Христа́ як Спаси́теля і Відкупи́теля і Благодійника, що благословля́є і
освя́чує нас; Сам благослови́ Предло́ження оце́ і прийми́ його́ в наднебе́сний
Твій жерто́вник. Пом’яни́, як благи́й і чоловіколю́бець, тих, що принесли́, і
тих, за ко́го прине́сено, і нас неосу́дними збережи́ в священнодіянні
боже́ственних Твоїх Таїн, бо святи́ться і прославля́ється всечесне́ і вели́чне
Ім’я Твоє́, Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, ни́ні і повсякча́с, і на віки
віків. Амінь.
Тоді, перед
приходом Патріарха, входять до Церкви
Пресвітер і Диякон, і, стоячи перед прегородкою(cancellos), Пресвітер, схиливши голову, тайно мовить цю молитву: Го́споди Бо́же наш, чия́ вла́да
незрівня́нна і сла́ва неося́жна, чия́ ми́лість безмірна і чоловіколю́біє
невимо́вне; Сам, Влади́ко, з благосе́рдя Твого́ спогля́нь на нас і на святи́й
храм сей, і вчини́ з на́ми і співмолільниками на́шими ба́гаті ми́лості Твої і
щедро́ти Твої. Бо подоба́є Тобі вся́ка сла́ва, честь і поклоніння, Отцю́, і
Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.
І співці співають три або чотири стихи псалма, "Благо є ісповідувати
Господа", після яких диякон, ставши на другу сходинку амвону, мовить
голосно: "В мирі Господеві
помолімся".
І відтак Пресвітер тайно мовить цю молитву: Го́споди Бо́же наш, спаси́ наро́д
Твій і благослови́ спадкоє́мство Твоє́, повноту́ Це́ркви Твоє́ї збережи́,
освяти́ тих, що лю́блять красу́ до́му Твого́! Тож і Ти їх просла́в
боже́ственною Твоє́ю си́лою і не залиша́й нас, що упова́ємо на Те́бе.
Диякон мовить голосно: Заступи́, спаси́, поми́луй і охорони́ нас, Бо́же, Твоє́ю
благода́ттю. Пресвяту́, пречи́сту, преблагослове́нну, сла́вну Влади́чицю на́шу
Богоро́дицю і Приснодіву Марію з усіма́ святи́ми пом’яну́вши, самі себе́ і
оди́н о́дного, і все життя́ на́ше Христу́ Бо́гові відда́ймо.
Народ відповідає: Тобі, Господи.
Пресвітер голосно: Бо Твоя́ – вла́да, і Твоє́ єсть Ца́рство, і си́ла, і сла́ва,
Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.
Народ відповідає: Амінь.
І співці на амвоні співають три або чотири стихи псалма «Господь
воцарився, в красу зодягнувся» з «Алилуя» і «Слава». Після «Слава» священник
мовить: Єдиноро́дний Си́ну і Сло́ве Бо́жий,
безсме́ртний Ти і зво́лив Ти спасіння на́шого ра́ди воплоти́тися від свято́ї
Богоро́диці і приснодіви Марії, незмінно ста́вши чоловіком, і розп’я́тим
бу́вши, Хри́сте Бо́же, сме́ртю смерть подола́в; Ти оди́н з Свято́ї Тро́йці,
рівносла́вимий з Отце́м і Святи́м Ду́хом, спаси́ нас.
Диякон, ставши на тому ж місці, мовить: В мирі Господеві помолімся.
Народ відповідає: Господи, помилуй.
Пресвітер тайно: Ти дарува́в нам ці спільні і суголо́сні моли́тви та обіця́в вво́лити
проха́ння двох або́ трьох, що однозгідно про́сять в Ім’я́ Твоє́, Ти і ни́ні
спо́вни на пожи́ток проха́ння рабів Твоїх, подаючи́ нам і в теперішньому віці
пізна́ння Твоє́ї істини, і в майбу́тньому життя́ вічне дару́ючи.
Диякон:
Заступи́, спаси́, поми́луй і охорони́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́ттю.
Пресвяту́, пречи́сту, преблагослове́нну, сла́вну Влади́чицю на́шу Богоро́дицю і
Приснодіву Марію з усіма́ святи́ми пом’яну́вши, самі себе́ і оди́н о́дного, і
все життя́ на́ше Христу́ Бо́гові відда́ймо.
Народ відповідає: Тобі, Господи.
Пресвітер голосно: Бо Ти благи́й і чоловіколю́бний Бог єси́, і Тобі сла́ву
возсила́ємо, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки
віків.
Народ відповідає: Амінь.
І співають співці: «Прийдіте, возрадуємося Господеві» з Антифоном «Спаси нас, Сину Божий, що воскрес
із мертвих, співаємо Тобі ‘Алилуя’».
І приходить патріарх, диякон мовить: В мирі Господеві помолімся.
Народ відповідає: Господи, помилуй.
Патріарх мовить: Влади́ко Го́споди, Бо́же наш, Ти встанови́в на небеса́х чи́ни
і во́їнства а́нгелів і арха́нгелів на служіння Твоїй сла́ві! Вчини́, щоб із
вхо́дом на́шим зверши́вся вхід святи́х а́нгелів, що з на́ми слу́жать і
славосло́влять Твою́ бла́гість. Бо подоба́є Тобі вся́ка сла́ва, честь і
поклоніння, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки
віків.
Народ відповідає: Амінь.
Диякон: В
ми́рі Го́сподеві помолімся.
Народ:
Господи, помилуй.
Диякон: За
мир з висо́т і спасіння душ на́ших Го́сподеві нашому помолімся.
Народ:
Господи, помилуй.
Диякон: За
мир усього́ світу, до́бре стоя́ння святи́х Бо́жих Церко́в і з’єдна́ння всіх
Го́сподеві помолімся.
Народ:
Господи, помилуй.
Диякон: За
святи́й храм цей і всіх, що з вірою, благоговінням і стра́хом Бо́жим вхо́дять
до ньо́го, Го́сподеві помолімся.
Народ:
Господи, помилуй.
Диякон: За
архиєпи́скопа на́шого і чесне́ пресвітерство, во Христі дияконство, за весь
клир і народ, Господеві помолімся.
Народ:
Господи, помилуй.
Диякон: Щоб
ізба́витися нам від уся́кої скорбо́ти, гніву, біди́ і нужди́, Го́сподеві
помолімся.
Патріарх тайно [мовить] молитву перед трисвятим: Бо́же святи́й, Ти во святи́х
опочива́єш, Тебе́ трисвяти́м ви́голосом Серафи́ми оспівують і Херуви́ми
славосло́влять, і всі небе́сні Си́ли Тобі поклоня́ються! Ти з небуття́ до
буття́ привів усе́, Ти сотвори́в люди́ну на о́браз Твій і на подо́бу, і всіма́ дара́ми
Твоїми її прикраси́в. Ти дає́ш ко́жному, хто про́сить, прему́дрість і ро́зум, і
не пого́рджуєш грішником, але́ встанови́в єси́ покая́ння на спасіння. Ти
сподо́бив нас, смире́нних і недосто́йних рабів Твоїх, і в цю годи́ну ста́ти
пе́ред сла́вою свято́го Твого́ жерто́вника і нале́жне Тобі поклоніння та
славосло́в’я прино́сити. Сам, Влади́ко, прийми́ і з уст нас, грішних, Трисвяту́
пісню і навідай нас у бла́гості Твоїй. Прости́ нам уся́ку прови́ну як во́льну,
так і нево́льну, освяти́ на́ші ду́ші і тіла́, і дай нам благоговійно служи́ти
Тобі у всі дні життя́ на́шого, моли́твами свято́ї Богоро́диці і всіх святи́х,
що од віку Тобі благоугоди́ли.
Коли священник підіймає голову, диякон мовить: Заступи́, спаси́, поми́луй і
охорони́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́ттю. Пресвяту́, пречи́сту,
преблагослове́нну, сла́вну Влади́чицю на́шу Богоро́дицю і Приснодіву Марію з
усіма́ святи́ми пом’яну́вши, самі себе́ і оди́н о́дного, і все життя́ на́ше
Христу́ Бо́гові відда́ймо.
Народ відповідає: Тобі, Господи.
Священник гучним голосом: Бо Свят єси́, Бо́же наш, і Тобі сла́ву возсила́ємо, Отцю́, і
Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с і на віки віків.
Народ відповідає: Амінь.
І співці співають «Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас» тричі з «Слава Отцю» і повторюють «Святий
Безсмертний, помилуй нас».
І Патріарх
разом зі священиками і дияконами виходить на сідалище (ad thronum), а коли співці зійдуть з
амвону, Патріарх мовить: Мир всім!
І сідає Патріарх разом із священиками, диякони ж, піддиякони, клир і
народ стоять, і співають прокімен на амвоні. Потім читають послання апостола,
відтак співають "Алилуя". Потім Патріарх сходить з сідалища, і каже диякону,
який схилився перед ним: Господь хай дасть силу Свою тим, хто благовістись Слово.
І коли читають євангеліє всі стоять із страхом і благоговінням.
Після читання євангелія, диякон на амвоні [мовить]: Промовмо всі ‘Господи, помилуй’.
Народ:
Господи, помилуй.
Диякон: З
усієї душі з усієї мислі нашої промовмо всі ‘Господи, помилуй’.
Народ:
Господи, помилуй.
Знову диякон: Господи всемогутній, Боже наших отців, многомилостивий і щедрий до
вбогих, благаємо Тебе, вислухай і помилуй.
Народ:
Господи, помилуй.
Диякон: За
святи́й храм цей і всіх, що з вірою, благоговінням і стра́хом Бо́жим вхо́дять
до ньо́го, Го́сподеві помолімся.
Народ:
Господи, помилуй.
Диякон: За
архиєпи́скопа на́шого і чесне́ пресвітерство, во Христі дияконство, за весь
клир і народ, Господеві помолімся.
Народ:
Господи, помилуй.
Диякон: За
благоговійного і богохранимого царя нашого, всю палату і воїнство його,
Господеві помолімся.
Народ:
Господи, помилуй.
Диякон: За
них, щоб Господь Бог наш підкорив під ноги їх всякого врага і супостата,
Господеві помолімся.
Народ:
Господи, помилуй.
Диякон: Щоб
ізба́витися нам від уся́кої скорбо́ти, гніву, біди́ і нужди́, Го́сподеві
помолімся.
Народ:
Господи, помилуй.
Диякон: За
предстоячий народ, що очікує від нього великої милості, Господеві помолімся.
Народ:
Господи, помилуй.
Диякон:
Поми́луй нас, Бо́же, по вели́кій ми́лості Твоїй, мо́лимось Тобі, ви́слухай і
поми́луй.
Народ:
Господи, помилуй. 12 разів.
Потім Патріарх обертається до народу і знаменує його тричі
хрестовидно: перший раз посередині, другий зліва, третій справа. Тоді знову
обертається до вівтаря і каже: Бо милостивий і премилосердний Бог єси́, і Тобі сла́ву возсила́ємо,
Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.
Народ відповідає: Амінь.
Перша молитва вірних, тоді Патріарх, піднявши
руки, тайно мовить:
Го́споди Бо́же наш, прийми́ уси́льне це блага́ння від Твоїх рабів, і поми́луй
нас по мно́жеству ми́лости Твоє́ї, і щедро́ти Твої зішли́ на нас і на всіх
люде́й Твоїх, що очікують від Те́бе бага́тої ми́лости. І виголошує високим голосом: Бо милостивий і
премилосердний Бог єси́, і Тобі сла́ву возсила́ємо, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му
Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.
Народ відповідає: Амінь.
Диякон: Моліться,
вірні, за оглашенних, просячи, щоб Господь помилував їх.
Народ:
Господи, помилуй.
Диякон: Огласив
їх словом істини.
Народ:
Господи, помилуй.
Диякон: Відкрив
їм євангеліє правди.
Народ відповідає: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи,
спаси, помилуй і охорони їх, Боже, Твоєю благодаттю.
Народ відповідає: Господи, помилуй.
Диякон: Оглашенні,
голови ваші Господеві приклоніть.
Народ:
Тобі, Господи.
Патріарх тайно [мовить] молитву за оглашенних: Го́споди Бо́же наш, що на небеса́х
живе́ш і спогляда́єш на всі діла́ Твої, спогля́нь на рабів Твоїх оглаше́нних,
що схили́ли свої ши́ї пе́ред Тобо́ю! Дай їм легке́ ярмо́, вчини́ їх чесни́ми
чле́нами свято́ї Твоє́ї Це́ркви й удосто́й їх ку́пелі відро́дження, відпу́щення
гріхів і оде́жі нетління, для пізна́ння Тебе́, істинного Бо́га на́шого. Патріарх гучним голосом: Щоб і вони́ з на́ми
сла́вили всечесне́ і вели́чне Ім’я́ Твоє́, Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, ни́ні
і повсякча́с, і на віки віків.
Народ відповідає: Амінь.
Диякон високим голосом: Всі оглаше́нні, ви́йдіть! Оглаше́нні, ви́йдіть! Усі оглаше́нні, ви́йдіть!
Хай ніхто́ з оглаше́нних – тільки вірні, ще і ще в ми́рі Го́сподеві помолімся!
Народ:
Господи, помилуй.
Тоді відходять оглашенні, відходять енергумени , які є. Патріарх тайно: Ти, Го́споди, показа́в нам це вели́ке
та́їнство спасіння; Ти сподо́бив нас, смире́нних і недосто́йних рабів Твоїх,
ста́ти служи́телями свято́го Твого́ жерто́вника; Ти си́лою Свято́го Твого́
Ду́ха вчини́ нас зда́тними до слу́жби ціє́ї, щоб ми, неосу́дно ста́вши пе́ред
свято́ю сла́вою Твоє́ю, принесли́ Тобі же́ртву хвали́; Ти бо єси́ Діючий усе́ в
усіх. Дай, Го́споди, щоб же́ртва на́ша і за на́ші гріхи́, і за невідання
наро́ду була́ ми́ла і благоприє́мна пе́ред Тобо́ю.
Той диякон, який читав євангеліє: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю
благодаттю.
Народ:
Господи, помилуй.
Патріарх возвишеним голосом: Бо подоба́є Тобі вся́ка сла́ва, честь і поклоніння, Отцю́, і
Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.
Народ:
Амінь.
Диякон: Ще і ще в
мирі Господеві помолімся.
Народ:
Господи, помилуй.
Диякон: За
мир з висо́т і спасіння душ на́ших Го́сподеві нашому помолімся.
Народ:
Господи, помилуй.
Диякон: Щоб
ізба́витися нам від уся́кої скорбо́ти, гніву, біди́ і нужди́, Го́сподеві
помолімся.
Народ:
Господи, помилуй.
Патріарх тайно молитву вірних другу: Бо́же, Ти навідав у ми́лості і
щедро́тах смире́ння на́ше, Ти поста́вив нас, смире́нних, і грішних, і
недосто́йних рабів Твоїх пе́ред свято́ю сла́вою Твоє́ю служи́ти свято́му
жерто́вникові Твоє́му; Ти укріпи́ нас си́лою Свято́го Твого́ Ду́ха на служіння
це і дай нам сло́во, щоб відкри́ти уста́ на́ші і призива́ти благода́ть Свято́го
Твого́ Ду́ха на Дари́, що бу́дуть предло́жені.
Диякон на амвоні: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю
благодаттю.
Народ:
Господи, помилуй.
Патріарх возвишеним голосом: Щоб, вла́дою Твоє́ю завжди́ бере́жені, ми Тобі сла́ву
возсила́ли, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки
віків.
Народ:
Амінь.
Диякон сходить з амвону, а співці співають з народом: Херуви́мів таїнстве́нно зобража́ючи і
Животворя́щій Тро́йці трисвяту́ю пісню співа́ючи, вся́ку ни́ні жите́йську
відложім печа́ль, щоб і Царя́ всіх ми прийня́ли, що Його́ в сла́ві неви́димо
супрово́дять а́нгельські чи́ни. Алилу́я
Тим часом пресвітери приносять та покладають дари, і після
піднесення рук, просить служителів помолитись за нього, а вони
відповідають: Дух
Святий хай зійде на тебе і сила всевишнього отінить і співслужить тобі.
Після предложення дарів і покладання їх на престіл, диякон мовить: Предложивши Господеві чесні дари
молімося далі Господу Богу нашому. За блага і добробут наших душ, Господеві
помолімся.
Народ:
Господи, помилуй.
Диякон: За
місто наше і вся́ке місто, країну, і тих, що вірою живу́ть у них, Господеві
помолімся.
Народ:
Господи, помилуй.
Диякон: За
до́бре поліття, за врожа́й плодів земни́х і часи́ ми́рні Го́сподеві помолімся.
Народ:
Господи, помилуй.
Диякон: За
пла́ваючих, подорожу́ючих, неду́жих, стражда́ючих, полоне́них, і за спасіння їх
Го́сподеві помолімся.
Народ:
Господи, помилуй.
Диякон: Щоб
ізба́витися нам від уся́кої скорбо́ти, гніву, біди́ і нужди́, Го́сподеві
помолімся.
Народ:
Господи, помилуй.
Патріарх тайно: Го́споди Бо́же наш, Ти сотвори́в нас і ввів у це життя́, показа́в нам
путі до спасіння, дарува́в нам одкрове́ння Небе́сних Та́їн; Ти поста́вив нас на
це служіння си́лою Ду́ха Твого́ Свято́го. Благоволи́ ж, Го́споди, щоб були́ ми
слу́гами Ново́го Твого́ Завіту, служи́телями святи́х Твоїх Та́їнств; прийми́
нас, що наближа́ємося до свято́го Твого́ жерто́вника, по мно́жеству ми́лости
Твоє́ї, щоб були́ ми досто́йні прино́сити Тобі цю слове́сну і безкро́вну
Же́ртву за на́ші гріхи́ і за невідання наро́ду; прийня́вши її на святи́й і
наднебе́сний і умозри́мий Свій жерто́вник, як благово́нні па́хощі, зішли́ нам у
відповідь благода́ть Свято́го Твого́ Ду́ха. Погля́нь на нас, Бо́же, і подиви́ся
на цю слу́жбу на́шу, і прийми́ її, як прийня́в єси́ Авелеві дари́, Но́єві
же́ртви, Авраа́мові всепа́лення, Мойсе́єві та Ааро́нові священнодійства,
Самуїлові ми́рні же́ртви. Як прийня́в Ти від святи́х Твоїх Апо́столів істинну
цю слу́жбу, так і з рук нас, грішних, прийми́ Дари́ ці по бла́гості Твоїй,
Го́споди; щоб ми, удосто́ївшись бездога́нно служи́ти свято́му Твоє́му
жерто́вникові, отри́мали винагоро́ду вірних і му́дрих управи́телів у страшни́й
день воздая́ння Твого́ пра́ведного.
Диякон:
Заступи́, спаси́, поми́луй і охорони́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́ттю.
Народ:
Господи, помилуй.
Диякон: Дня
всього́ доскона́лого, свято́го, ми́рного і безгрішного у Го́спода просім.
Народ:
Подай, Господи.
Диякон: Ангела
ми́ру, вірного наста́вника, охоро́нця душ і тіл на́ших у Го́спода просім.
Народ:
Подай, Господи.
Диякон: Про́щення
і відпу́щення гріхів і прогрішень на́ших і до́брого і пожито́чного для душ
на́ших і ми́ру для світу у Го́спода просім.
Народ:
Подай, Господи.
Диякон: Оста́лий
час життя́ на́шого в ми́рі й покая́нні скінчи́ти у Го́спода просім.
Народ:
Подай, Господи.
Диякон: Христия́нської
кончи́ни життя́ на́шого, безбо́лісної, бездога́нної, ми́рної, і до́брого одвіту
на страшно́му суді Христо́вому просім.
Народ:
Подай, Господи.
Диякон: Пресвяту́,
пречи́сту, преблагослове́нну, сла́вну Влади́чицю на́шу Богоро́дицю і Приснодіву
Марію з усіма́ святи́ми пом’яну́вши, самі себе́ і оди́н о́дного, і все життя́
на́ше Христу́ Бо́гові відда́ймо.
Народ:
Тобі, Господи.
Патріарх возвишеним голосом: Щедро́тами Єдиноро́дного Си́на Твого́, з Яки́м благослове́н
єси́ зі Всесвяти́м, і Благи́м, і Животворя́щим Твоїм Ду́хом, ни́ні і
повсякча́с, і на віки віків.
Народ: Амінь.
Патріарх:
Мир всім!
Диякон:
Возлюбім один одного.
І передає всім [поцілунок] миру.
Диякон:
Двері, двері. І закривають двері.
Диякон:
Будьмо уважні і співаймо символ віри. І всі співають
символ за архидияконом. Після символу підіймають
тричі, а відтак здіймають з дарів покровець (плащаницю) і мовить диякон: Ста́ньмо гідно, ста́ньмо зі стра́хом,
бу́дьмо ува́жні, щоб святе́ Возно́шення в ми́рі прино́сити!
Народ:
Милість, мир, жертва хвали.
Патріарх возвишеним голосом: Благода́ть Го́спода на́шого Ісу́са Христа́, і любо́в Бо́га і
Отця́, і прича́стя Свято́го Ду́ха неха́й бу́де зо всіма́ ва́ми!
Народ: І
з ду́хом твоїм.
Патріарх:
Вго́ру піднесім серця́!
Народ:
Піднесли́ до Го́спода.
Патріарх:
Благодарім Го́спода Бога нашого!
Народ: Досто́йно
і пра́ведно.
Патріарх тайно: Су́щий, Влади́ко Го́споди, Бо́же Отче Вседержи́телю, Яко́му
поклоня́ємося! Досто́йно є воістину, і пра́ведно, і співо́бразно ве́личі
свя́тости Твоє́ї Тебе́ восхваля́ти, Тебе́ оспівувати, Тебе́ благословля́ти,
Тобі поклоня́тися, Тебе́ благодари́ти, Тебе́ сла́вити, єди́ного істинно су́щого
Бо́га, і Тобі прино́сити з се́рцем сокруше́нним і ду́хом смире́ння слове́сну цю
слу́жбу на́шу, Ти бо дарува́в нам пізна́ння Твоє́ї істини. І хто спромо́жний
ви́повісти си́ли Твої, розголоси́ти всі хвали́ Твої або звісти́ти всі чудеса́
Твої у вся́кий час? Влади́ко всіх, Го́споди не́ба і землі і всього́ творіння
ви́димого і неви́димого, що возсіда́єш на престо́лі сла́ви і спогляда́єш
безо́дні, Безнача́льний, Неви́димий, Незбагне́нний, Неописа́нний, Незмінний,
Отче Го́спода на́шого Ісу́са Христа́ – вели́кого Бога і Спаси́теля, Упова́ння
на́шого. Він є о́браз Твоє́ї бла́гости, печа́ть рівноо́бразна, Він у Собі
Само́му пока́зує Тебе́, Отця́, Він – Сло́во живе́, Бог істинний, предвічна
Прему́дрість, життя́, освя́чення, си́ла, світло істинне, що че́рез Ньо́го Дух
Святи́й яви́вся – Дух істини, дар усино́влення, завда́ток майбу́тнього
спадкоє́мства, зача́ток вічних благ, животворя́ща си́ла, джерело́ освя́чення, з
яко́го все творіння, і слове́сне, і розу́мне, отри́мує си́лу Тобі служи́ти і Тобі
вічне возсила́є славосло́в’я, бо все слу́жить Тобі. Тебе́ бо хва́лять Ангели,
Арха́нгели, Престо́ли, Госпо́дства, Нача́ла, Вла́сті, Си́ли і многоо́кі
Херуви́ми; при Тобі стоя́ть довкру́г Серафи́ми, шість крил в одно́го і шість
крил в іншого, і двома́ покрива́ють вони́ ли́ця свої, а двома́ но́ги, і дво́ма
літа́ючи, взива́ють оди́н до о́дного невгомо́нними уста́ми, незмовка́ючими
славосло́в’ями
І високим голосом: перемо́жну пісню співа́ючи, викли́куючи, взива́ючи і
промовля́ючи:
І мовить народ з клиром: Свят, Свят, Свят Госпо́дь Савао́т! По́вні не́бо і земля́
сла́ви Твоє́ї! Оса́нна во ви́шніх! Благослове́н, Хто йде в Ім’я́ Госпо́днє!
Оса́нна во ви́шніх!
Патріарх тайно: З
ци́ми блаже́нними Си́лами, Влади́ко Чоловіколю́бче, і ми, грішні, кли́чемо і
промовля́ємо: Свят єси́ воістину і Всесвя́т, і ве́личі свя́тости Твоє́ї нема́є
міри, і преподо́бний у всіх діла́х Твоїх, бо справедли́во і судо́м істинним Ти
все навів на нас. Бо Ти созда́в чоловіка, взя́вши прах од землі, і вшанува́в
його́, Бо́же, о́бразом Твоїм і помісти́в його́ в Раю́ – саду́ насоло́ди,
обіця́вши йому́ за доде́ржання за́повідей Твоїх безсме́ртя життя́ та насоло́ду
вічних благ; але́ коли́ він ослу́хався Тебе́, істинного Бо́га, Сотвори́теля
свого́, й облу́дою змія був зве́дений, і умертви́в себе́ своїми вла́сними
прогрішеннями, Ти ви́гнав його́ правосу́ддям Твоїм, Бо́же, з Ра́ю у світ сей і
поверну́в у зе́млю, з яко́ї він був узя́тий, уряджа́ючи йому́ спасіння че́рез
нове́ наро́дження в Само́му Христі Твоє́му. Бо не одверну́вся Ти до кінця́ од
созда́ння Свого́, яке́ сотвори́в єси́, Благи́й, і не забу́в творіння рук Твоїх,
але багатоманітно навідував по благосе́рдю ми́лости Твоє́ї. Ти посла́в
проро́ків, твори́в чудеса́ че́рез святи́х Твоїх, що в ко́жному ро́ді
благоугоди́ли Тобі, говори́в до нас уста́ми слуг Твоїх проро́ків, передвіща́ючи
нам прийде́шнє спасіння, дав на по́міч Зако́н, а́нгелів поста́вив охоро́нцями.
Коли́ ж надійшла́ повнота́ часів, Ти говори́в до нас у Самім Си́ні Твоїм,
че́рез Яко́го й віки́ сотвори́в. Він, бу́дучи відблиском сла́ви Твоє́ї і
відбитком Істо́ти Твоє́ї і де́ржачи все сло́вом си́ли Своє́ї, не вважа́в за здо́бич
бу́ти рівним Тобі, Бо́гові й Отцю́, але́, Бо́гом бу́дучи предвічним, на землі
яви́вся і жив се́ред люде́й і, од Діви свято́ї воплоти́вшись, умали́в Себе́
Само́го, о́браз раба́ прийня́вши, ста́вши співо́бразним тілу смире́ння на́шого,
щоб і нас учини́ти співо́бразними о́бразові сла́ви Своє́ї. Бо, оскільки че́рез
люди́ну гріх увійшо́в у світ, а че́рез гріх – смерть, Єдиноро́дний Твій Син,
су́щий у ло́ні Твоїм, Бо́га і Отця́, благоволи́в, наро́дившись од жінки,
свято́ї Богоро́диці і Приснодіви Марії, народи́вшись під зако́ном, осуди́ти
гріх у пло́ті Своїй, щоб усі, що вмира́ють в Ада́мі, оживотвори́лися в Само́му
Христі Твоє́му; і, пожи́вши в цьо́му світі, да́вши спаси́тельні повеління,
одверну́вши нас од ідольської ома́ни, привів нас до пізна́ння Тебе́, істинного
Бога́ і Отця́, придба́вши нас Собі в люд особли́вий, ца́рське свяще́нство,
наро́д святи́й, і очи́стивши нас водо́ю й освяти́вши Ду́хом Святи́м, дав Себе́
у ви́куп сме́рті, яка́ уде́ржувала нас, про́даних під вла́ду гріха́; і
зійшо́вши че́рез Хрест до а́ду, щоб напо́внити Собо́ю все, припини́в му́ки
сме́рти; і воскре́снувши на тре́тій день і прокла́вши путь уся́кій пло́ті до
воскресіння з мертвих, – бо не було́ можли́во, щоб тління уде́ржувало
Початкода́вця життя́, – ста́в пе́рвістком поме́рлих, перворо́дним з ме́ртвих,
щоб Йому́ Само́му в усьо́му ма́ти пе́ршість; і зійшо́вши на небеса́, возсів
право́руч Вели́чности Твоє́ї на висо́тах, – Він і при́йде возда́ти ко́жному за
діла́ми його́. А нам зали́шив спо́мини спаси́тельного Свого́ стражда́ння – те, що
предложи́ли ми пе́ред Тобо́ю за Його́ за́повідями. Він бо, ма́ючи ви́йти на
во́льну, і за́вжди па́м’ятну, і животворя́щу Свою́ смерть, у ніч, в яку́ Він
відда́в Себе́ за життя́ світу, взя́вши хліб у святі Свої і пречи́сті ру́ки і
показа́вши Тобі, Бо́гові й Отцю́, благодари́в, благослови́в, освяти́в,
переломи́в,
І високим голосом: дав святи́м Своїм у́чням і апо́столам, ка́жучи: Прийміте,
їжте, се єсть Тіло Моє́, що за вас лама́ється на відпу́щення гріхів.
Народ:
Амінь.
Знову тайно: Подібно і ча́шу від пло́ду виногра́дної лози́ взя́вши, розвів,
благодари́в, благослови́в, освяти́в,
і високим голосом: дав
святи́м Своїм у́чням і апо́столам, ка́жучи: Пи́йте з не́ї всі, се єсть
Кров Моя́ Ново́го Завіту, що за вас і за мно́гих пролива́ється на відпу́щення
гріхів.
Народ:
Амінь.
Знову тайно: Се чиніте на мій спо́мин; бо щора́зу, як їсте́ хліб сей і ча́шу сю
п’єте́, мою́ смерть звіща́єте, моє́ воскресіння ісповідуєте. Так і ми,
Влади́ко, спомина́ючи спаси́тельні Його́ стражда́ння, Животворя́щий Хрест,
тридне́вне погребе́ння, з ме́ртвих воскресіння, на небеса́ возше́стя, право́руч
Те́бе, Бо́га і Отця́, сидіння, і сла́вне і страшне́ Його́ дру́ге прише́стя,
І гучнішим голосом: Твоє́ від Твоїх Тобі прино́симо за всіх і за все.
Народ:
Тебе́ оспівуємо, Тебе́ благословимо́, Тебе́ благодаримо́, Го́споди, і мо́лимось
Тобі, Бо́же наш.
Патріарх тайно: Тому́, Влади́ко Всесвяти́й, і ми, грішні і недосто́йні раби́ Твої,
удосто́єні служи́ти свято́му Твоє́му жерто́вникові не за пра́ведність на́шу, –
бо не вчини́ли ми нічо́го до́брого на землі, – але́ з-за ми́лости Твоє́ї і
щедро́т Твоїх, які Ти ря́сно ви́лив на нас, осмілюємося приступи́ти до свято́го
Твого́ жерто́вника, і предложи́вши о́брази свято́го Тіла і Кро́ви Христа́
Твого́, Тобі мо́лимося і Тебе́ призива́ємо, Святи́й над Святи́ми, щоб
благоволінням Твоє́ї бла́гости прийшо́в Дух Твій Святи́й на нас і на Дари́ оці,
що пе́ред на́ми, і благослови́в їх, і освяти́в, тут патріарх
випростується і знаменує [хліб] і показа́в Хліб сей – сами́м чесни́м
Тілом Го́спода, і Бо́га, і Спа́са на́шого Ісу́са Христа́, а Ча́шу сю – само́ю
чесно́ю Кро́в’ю Го́спода, і Бо́га, і Спа́са на́шого Ісу́са Христа́, проли́тою
за життя́ світу.
Знову схиляється і мовить: Нас же всіх, що від одно́го Хліба та одніє́ї Ча́ші
причаща́ємося, з’єдна́й одно́го з о́дним на прича́стя єди́ного Ду́ха Свято́го;
і вчини́, щоб ніхто́ з нас не причасти́вся свято́го Тіла і Кро́ви Христа́
Твого́ на суд чи на осу́дження, але́
щоб знайти́ нам ми́лість і благода́ть з усіма́ святи́ми, що од віку Тобі
благоугоди́ли: праотця́ми, отця́ми, патріа́рхами, проро́ками, апо́столами,
проповідниками, благовісниками, му́чениками, ісповідниками, учителя́ми і з уся́ким ду́хом пра́́ведним, що у вірі свій
вік скінчи́в.
Патріарх гучним голосом: Особли́во з пресвято́ю, пречи́стою,
преблагослове́нною, сла́вною Влади́чицею на́шою Богоро́дицею і Приснодівою
Марією.
Знову тайно: Зо святи́м Йоа́ном, Предте́чею і Хрести́телем, зо святи́ми, чию́
па́м’ять зве́ршуємо, і зо всіма́ святи́ми Твоїми, моли́твами яки́х навідай нас,
Бо́же. І пом’яни́ всіх раніш усо́пших у надії воскресіння життя́ вічного. Ще
мо́лимо Тебе́: пом’яни́, Го́споди, святу́ Твою́ собо́рну і апо́стольську
Це́ркву, су́щу від кра́ю до кра́ю вселе́нної, та умиротвори́ її, яку́ придба́в
єси́ дорогоцінною кро́в’ю Христа́ Твого́, і святи́й храм сей утверди́ до
скінчення віку. Пом’яни́, Го́споди, тих, що дари́ оці Тобі принесли́, і тих, за
ко́го і че́рез ко́го і ра́ди ко́го їх принесли́. Пом’яни́, Го́споди, тих, що
плоди́ прино́сять і добро́ тво́рять у святи́х Твоїх Церква́х, і пам’ята́ють про
вбо́гих; возда́й їм бага́тими Твоїми і небе́сними дарува́ннями, дару́й їм
за́мість земно́го – небе́сне, за́мість доча́сного – вічне, за́мість тлінного –
нетлінне. Пом’яни́, Го́споди, су́щих у пусте́лях, і го́рах, і пече́рах, і
уще́линах земни́х. Пом’яни́, Го́споди, тих, що в дівстві і благоговінні і
подви́жництві і чи́стому житті перебува́ють. [Пом’яни́, Го́споди, боголюбивих
правителів на́ших, яких поста́вив єси́ царюва́ти на землі: збро́єю істини,
збро́єю благовоління вінча́й його́, отіни́ го́лову його́ в день би́тви, укріпи́
його́ раме́но, ви́вищи його́ десни́цю, вчини́ могу́тнім його́ ца́рство, покори́
йому́ всі ва́рварські наро́ди, що йдуть з війно́ю, дару́й йому́ глибо́кий і
невід’є́мний мир, вклади́ у се́рце його́ те, що бу́де бла́гом для Це́ркви
Твоє́ї і всього́ наро́ду Твого́, щоб у зла́годі його́ ти́хе й умиротво́рене
життя́ ми вели́ в уся́кому благоче́сті і чистоті. Пом’яни́, Го́споди, вся́ке
нача́льство і вла́ду, і всіх на слу́жбі братів на́ших, і все во́їнство; до́брих
у добрі збережи́, злих до́брими вчини́ бла́гістю Твоє́ю. Пом’яни́, Го́споди,
тут прису́тніх люде́й і з опра́вданих причи́н відсу́тніх, і поми́луй їх і нас
по мно́жеству ми́лости Твоє́ї; комо́ри їх напо́вни вся́ким добро́м, подру́жжя
їх у ми́рі й одноду́мності збережи́, младе́нців ви́годуй, ю́них наста́в,
ста́рців підтри́май, малоду́шних утіш, розпоро́шених збери́, заблу́длих
наверни́ і з’єдна́й їх зі свято́ю Своє́ю, собо́рною і апо́стольською Це́рквою;
одержи́мих ду́хами нечи́стими звільни́, з пла́ваючими пла́вай, з подорожу́ючими
подорожу́й, вдо́вам стань на по́міч, си́ріт захисти́, полоне́них ви́зволи,
неду́жих зціли́; тих, що під судо́м, і в рудника́х, і на засла́ннях, і на
гірки́х робо́тах, і в уся́кій скорбо́ті, і нужді, і біді, пом’яни́, Бо́же. І
всіх, що потребу́ють вели́кого Твого́ милосе́рдя, і тих, що лю́блять нас, і
нена́видять, і доручи́ли нам, недосто́йним, моли́тися за них, і всіх люде́й
Твоїх пом’яни́, Го́споди Бо́же наш, і на всіх проли́й бага́ту Твою́ ми́лість,
усім подаючи́ те, чого́ про́сять для спасіння. І тих, кого́ ми не
пом’яну́ли че́рез невідання, або́ забуття́, або́ мно́жество іме́н, Сам
пом’яни́, Бо́же, що зна́єш вік і йме́ння ко́жного, зна́єш ко́жного від утро́би
ма́тері його́. Ти бо єси́, Го́споди, по́міч безпо́мічним, надія безнадійним,
бу́рями гна́ним спаси́тель, пла́ваючим при́стань, неду́жим лікар; Сам будь усім
для всіх, бо Ти зна́єш ко́жного, і про́шення його́, дім і потре́бу його́.
Ізба́в, Го́споди, місто це, і вся́ке місто і країну від го́лоду, по́шести,
землетру́су, пото́пу, вогню́, меча́, наше́стя чужи́нців та міжусо́биці.
Більш вознесеним голосом: Найпе́рше пом’яни́, Го́споди, архиєпи́скопа цього і дару́й
його святи́м твої́м церква́м, щоб у ми́рі, безпе́ці, поша́ні, здоро́в’ї і
довголíтті пра́вильно навча́ли сло́во твоє́ї íстини.
Знову тайно: Пом’яни́, Го́споди, все єпи́скопство правосла́вних, що пра́вильно
звіща́є сло́во Твоє́ї істини. Пом’яни́, Го́споди, з вели́кої своє́ї ми́лости і
моє́ недосто́їнство, прости́ менí вся́ке прогрíшення, добровíльне і
недобровíльне, щоб, через мої́ гріхи, ти не заборони́в благода́ті Свято́го
твого́ Ду́ха від оци́х дарíв, що пе́ред нами. Пом’яни́, Го́споди,
пресвíтерство, у Христí дия́конство, і ввесь свяще́нничий чин, і не посороми́
жодного́ з нас, що стоїмо́ довкола свято́го твого́ жерто́вника. Навідай нас
бла́гістю твоє́ю, Го́споди, ви́яви нам бага́ті твої́ щедро́ти, дару́й нам
до́бре й кори́сне полíття, дару́й землí дощí ми́рні на врожа́й, благослови́
віне́ць лíта бла́гости твоє́ї, угаму́й ро́збрат церко́в, угаси́ гордови́тість
пога́н, ви́никнення є́ресей скоро знищ си́лою Свято́го твого́ Ду́ха, і всіх нас
прийми́ в ца́рство твоє́, показа́вши нас сина́ми свíтла і сина́ми дня. Твій мир
і твою́ любо́в дару́й нам, Го́споди Бо́же наш, усе бо возда́в єси нам.
І гучним голосом: І дай нам єди́ними уста́ми і єди́ним се́рцем сла́вити й
оспíвувати прече́сне й вели́чне ім’я́ твоє́, Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха,
ни́ні, і повсякча́с, і на вíки вікíв.
Народ:
Амінь.
Патріарх:
І ха́й бу́дуть ми́лості вели́кого Бо́га з усіма́ ва́ми.
Народ: І
з ду́хом твої́м.
Диякон на амвоні: Відкрийте
двері. І відкривають двері.
Диякон:
Всіх святи́х пом’яну́вши, ще і ще в ми́рі Го́сподеві помолімся.
Народ:
Господи, помилуй.
Диякон: За
прине́сені й освя́чені чесні Дари́ Го́сподеві помолімся, щоб Чоловіколю́бець
Бог наш, прийня́вши їх на святи́й і наднебе́сний і умозри́мий Свій жерто́вник,
як благово́ння па́хощів духо́вних, зісла́в нам у відповідь Боже́ственну
благода́ть і дар Свято́го Ду́ха.
Народ:
Господи, помилуй.
Диякон: Щоб
ізба́витися нам від уся́кої скорбо́ти, гніву, біди́ і нужди́, Го́сподеві
помолімся.
Народ:
Господи, помилуй.
Патріарх тайно: Бо́же наш, Бо́же на́шого спасíння, навчи́ нас досто́йно дя́кувати тобí
за твої́ благодія́ння, що їх ти чини́в і учиня́єш із на́ми. Ти, Бо́же наш,
прийня́вши ці дари́, очи́сти нас від уся́кої нечистоти́ плоти і ду́ха і навчи́
нас зве́ршувати свя́тощі у стра́сі твої́м, щоб ми, прийма́ючи части́ну
свя́тощів твої́х, з чи́стим свíдченням на́шого сумлíння з’єдна́лися зі святи́м
Тíлом і Кро́в’ю Христа́ твого́ і, досто́йно прийня́вши їх, ма́ли Христа́, що
живе́ в серця́х на́ших, і ста́ли хра́мом Свято́го твого́ Ду́ха. Так, Бо́же наш,
ніко́го з нас не вчини́ пови́нним супроти цих твої́х страшни́х і небе́сних та́йн,
анí не́мічним душе́ю і тíлом за те, що недосто́йно їх причасти́лися, але́ дай
нам аж до оста́ннього на́шого зітха́ння досто́но прийма́ти надíю свя́тощів
твої́х, як напу́ття для життя́ вíчного, на благоприємну відповідь на страшно́му
судí Христа́ твого́, щоб і ми з усіма́ святи́ми, якí відвíку благовго́дили
тобí, ста́ли прича́сниками вíчних твої́х благ, якí ти приготува́в для тих, що
лю́блять тебе, Го́споди.
Диякон:
Заступи́, спаси́, поми́луй і охорони́ нас, Бо́же, твоє́ю благода́ттю.
Народ:
Го́споди, поми́луй.
Диякон: Дня
всього́ доскона́лого, свято́го, ми́рного й безгрíшного у Го́спода просíм.
Народ:
Го́споди, поми́луй.
Диякон: А́нгела
ми́ру, вíрного наста́вника, охоро́нця душ і тіл на́ших у Го́спода просíм.
Народ:
Го́споди, поми́луй.
Диякон: Проще́ння
і відпу́щення гріхíв і прогрíшень на́ших у Го́спода просíм.
Народ:
Го́споди, поми́луй.
Диякон: До́брого
і пожито́чного для душ на́ших і ми́ру для свíту у Го́спода просíм.
Народ:
Го́споди, поми́луй.
Диякон: Оста́нок
життя́ на́шого в ми́рі й покая́нні зверши́ти у Го́спода просíм.
Народ:
Го́споди, поми́луй.
Диякон: Христия́нської
кончи́ни життя́ на́шого – безбо́лісної, бездога́нної, ми́рної, і оправда́ння на
страшно́му судí Христо́вому просíм.
Народ:
Го́споди, поми́луй.
Диякон: Є́дність
вíри і прича́стя Свято́го Ду́ха ви́просивши, сами́х себе́, і оди́н о́дного, і
все життя́ на́ше Христу́ Бо́гові відда́ймо.
Вірні:
Тобí, Го́споди.
Патріарх гучним голосом: І сподо́би нас, Влади́ко, зі сміли́вістю, неосу́дно сміти
назива́ти Тебе́, Небе́сного Бо́га, Отце́м, і мо́вити: Отче наш…
Клир і разом з ним народ
возносять руки.
Патріарх:
Бо твоє є ца́рство, і си́ла, і сла́ва, Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, ни́ні,
і повсякча́с, і на вíки вікíв.
Народ:
Амінь.
Диякон:
Го́лови ва́ші Го́сподеві приклоніте!
Народ:
Тобі, Господи.
Патріарх тайно молитву: Влади́ко Го́споди, О́тче щедро́т і Бо́же вся́кої утíхи, тих,
що приклони́ли пе́ред тобо́ю свої́ го́лови, благослови́, освяти́, збережи́,
укріпи́, утверди́, від уся́кого лука́вого дíла відведи́, до вся́кого до́брого
дíла приєдна́й, і сподо́би їх неосу́дно причасти́тися цих пречи́стих і
животво́рчих твої́х та́їн, на відпу́щення гріхíв і на прича́стя Свято́го Ду́ха.
І гучнішим голосом: Благода́ттю, і щедро́тами, і людинолю́бством єдиноро́дного
Си́на твого́, з яки́м ти благослове́нний, із пресвяти́м, і благи́м, і
животво́рчим твої́м Ду́хом, ни́ні, і повсякча́с, і на вíки вікíв.
Народ:
Амінь.
Диякон:
Будьмо уважні!
Патріарх возносить хліб,
мовлячи: Воньми́, Го́споди Ісу́се Хри́сте, Бо́же наш, зі свято́го
житла́ Твого́ і з престо́лу Сла́ви Ца́рства Твого́, і прийди́ освяти́ти нас,
Ти, що на висоті з Отце́м возсіда́єш і тут з на́ми неви́димо перебува́єш. І
благоволи́ могу́тньою Твоє́ю руко́ю пода́ти нам пречи́сте Тіло Твоє́ і чесну́
Кров, а че́рез нас – усьо́му наро́дові.
І гучним голосом: Святе́є – святи́м!
Народ відповідає: Єди́н Свят, єди́н Госпо́дь Ісу́с Христо́с, на сла́ву Бо́га
Отця́ зі
Святим Духом. Амінь.
І співці співають причасний, а всі причащаються. Після причастя
знову несуть дари до захристії, співаючи всі так: Ха́й спо́вняться уста́ на́ші хвало́ю
Твоє́ю, Го́споди, щоб оспівувати нам сла́ву Твою́, бо Ти сподо́бив нас
причасти́тися святи́х Твоїх, боже́ственних, безсме́ртних і животворя́щих Та́їн.
Збережи́ нас у Твоїм освя́ченні, щоб ми ввесь день поуча́лися пра́вді Твоїй.
Алилу́я.
Диякон:
Про́сті! Причасти́вшись Боже́ственних, святи́х, пречи́стих, безсме́ртних,
небе́сних і животворя́щих страшних Христо́вих Та́їн, досто́йно благодарім
Го́спода!
Народ:
Господи, помилуй.
Патріарх тайно: Благодаримо
Тебе, Го́споди Бо́же наш, за прича́стя святи́х, пречи́стих, безсме́ртних і
небе́сних Твої́х та́їн, що їх ти нам дав на благодія́ння, і освя́чення, і
зцíлення душ і тіл на́ших. Сам, Влади́ко всіх, дай, щоб прича́стя свято́го Тíла
і Кро́ви Христа́ твого́ було́ нам на вíру непости́дну, на любо́в нелицемíрну,
на умно́ження прему́дрости, на зцíлення душí і тíла, на прогна́ння всього́
супроти́ного, на збере́ження твої́х за́повідей, на благоприємну відповідь на
страшно́му судí Христа́ твого́.
Диякон високим голосом: Заступи́, спаси́, поми́луй і охорони́ нас, Бо́же, твоє́ю
благода́ттю.
Народ: Господи,
помилуй.
Диякон: День
уве́сь доскона́лий, святи́й, ми́рний і безгрішний ви́просивши, самі себе́ і
оди́н о́дного, і все життя́ на́ше Христу́ Бо́гові відда́ймо.
Народ:
Тобі, Господи.
Патріарх гучним голосом: Бо Ти єси́ освя́чення на́ше, і Тобі сла́ву возсила́ємо,
Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.
Народ: Амінь.
Диякон: В
мирі вийдім в імені Господнім.
Після цього патріарх виходить за амвон, а диякон мовить: В мирі Господеві помолімся.
Патріарх:
Го́споди, Ти благословля́єш тих, що Тебе благословля́ють, і освя́чуєш тих, що
на Тебе упова́ють! Спаси́ наро́д Твій і благослови́ спадкоє́мство Твоє́,
повноту́ Це́ркви Твоє́ї збережи́, освяти́ тих, що лю́блять красу́ до́му Твого́!
Ти їх [теж] просла́в боже́ственною Твоє́ю си́лою і не зоста́в нас, що упова́ємо
на Те́бе. Мир світові Твоє́му дару́й, Церква́м Твоїм, ієре́ям, на́шому
правлінню, во́їнству і всьо́му наро́дові Твоє́му. Бо вся́ке до́бре дая́ння і
вся́кий доскона́лий дар – з висоти́ і схо́дить від Те́бе, Отця́ світла, і Тобі
сла́ву, і благода́рення, і поклоніння возсила́ємо, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му
Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.
І служителі відповідають: Амінь.
І моляться в захристії, здіймаючи свої ризи.
Кінець Літургії св.Василія Великого.
[1] Georg Witzel, Litvrgia S. Basilii Mag. nvper e tenebris ervta: et in lucem nunc primum edita. I[vo] S[chöffer], 1546.
Немає коментарів:
Дописати коментар