Вино життя та бурдюки традиціоналізму Мт 9, 14-17

Досвід зустрічі із Господом часто стають причинами для створення релігійних традицій. Воно все насправді дуже правильно. Людина прагне завжди повертатись до витоків її духовності. А все ж дуже часто ці традиції стають "традиційними", тобто такими, які внаслідок втрати реального відношення до життя виконуються радше з поваги до них самих ніж до Того, кого вони мали б провадити.

Проблема посту фарисеїв та учнів Йоана полягала у тому, що цей піст не допоміг їм побачити у Ісусі Христі Спасителя світу. Очікування зустрічі з Женихом стало важливішим за саму зустріч. 

Власне тому духовні традиції мусять переживати постійне оновлення. Одежа не стане новою і святковою, якщо до неї пришити нову латку. Нове вино не оновить старого шкіряного міха для його зберігання. Вона не стане традиційнішим лише від вливання його у давні бурдюки.

Духовні вправи необхідно щодня переосмислювати у контексті їх дотичності до реального життя. Інакше вони просто переростуть у паралельну до реального життя реальність і стануть несправжніми.

Прикладів такого можна знайти достатньо і у християнській духовній традиції. Чого варті лише щорічні календарні баталії - Різдво 25-го чи 7-го? Але чи пам'ятаємо про те, Різдво кого святкуємо? Молитви вголос чи пошепки? Але чи розуміємо їх значення для церковної спільноти? 

Господь ставить у центр справжньої духовості саме її осердя - Жениха. Від Нього має відштовхуватись уся "логіка" релігійного життя. Неможливо постити під час весілля. Так само як і неможливо радіти за відсутності Жениха. Він, і аж ніяк не традиції (якими древніми і святими вони б не видавались) є справжньою причиною радості чи очікування. Саме про це нагадував Христос деінде гарячим дослідникам Слова Божого: "Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що маєте життя у них,а вони свідчать про Мене:" (Ів 5:39)