Покликання покликаних Словом Мт 4, 18-23

У покликанні апостолів завжди захоплює їх "несподіване" бажання покинути все і стати учнями Христа. Багато коментаторів цього уривку наголошують на "простоті" апостолів. Мовляв, то були "звичайні рибалки", яким видалася нагода стати чимось більшим і вони наважуються. Вони не були особливими богословами, які мали час на "повчання в Законі день і ніч". 

Справді, на перший погляд саме так воно і виглядає, але багато в чому перший погляд оманливий. 

Не були апостоли такими примітивними як їх змальовують. І не могли вони бути такими. Так, вони не були фарисеями і законовчителями, не належали до священичих родин, чи до назореїв. Але! Вони належали до вибраного народу, до тих, які щоденно дякували Богові за дар Закону. Двічі на день, повторюючи символ їх віри, нагадували собі про Вихід з єгипетського полону до землі обітованної. Вони знали історію свого народу, яка одночасно була і залишається історією спасіння світу. В цьому може переконатись кожен, хто читав першу проповідь Петра (простого рибалки) у день П'ятдесятниці чи проповідь Стеана у день його   не було якесь нове одкровення, то була історія, якою цей народ жив століттями. 

Тому не має дивувати те, що, почувши голос Христа, рибалки змогли ідентифікувати його із голосом, який "багато разів і багатьма способами говорив до них устами Закону і пророків". 

Можливо апостоли, за винятком святого Павла, не були "професійними богословами", але вони точно були богословами щоденного життя. Коли вони лагодили сіті, вони дякували Богові за можливість ловити рибу. Коли виходили у море, на Нього покладали надію, що зможуть щасливо повернутись і здобути їжу для своїх родин. Тому, відгукнутись на заклик Того, Хто був їх упованням було для них природною річчю.

Уривок про покликання апостолів є заохотою і для сучасних вірних вивчати Святе Письмо і вправлятися у щоденному житті із Богом. Ходіння з Богом не є уділом вибраних, але ті, які сподіваються бути вибраними, намагаються ходити з Богом, прагнути Його присутності, інакше як можна сподіватись на те, що Він взагалі тебе помітить.

Християнство під цим оглядом є унікальним досвідом можливості ходіння з Богом. У Христі Бог стає людиною і навіть більше, Він стає Хлібом і Вином, щоб, згідно із літургійною молитвою святого Василія Великого, "прийнявши частину святощів Його ми з'єдналися із Тілом і Кров'ю Христа і мали Його у серцях своїх і стали храмами Святого Духа". Від часу приходу Христа ходити з Богом слало набагато простіше. Потрібно лише вслухатися у Його поклик у Святому Письмі і постійно оновлювати досвід життя у Ньому через літургійну молитву спільноти святих, які щоразу збираються у церкву для того, щоб досвідчувати Його життєдайну Присутність.