вівторок, 20 січня 2015 р.

Майдан Гідності: "як було б" чи "як має бути"

В ФБ останньо з'явилось багато дискусій до теми "Що було б якщо б Майдан і надалі стояв мирно, а не йшов шляхом протистоянь на Грушевського?" Що сталось би, якщо б Майдан і надалі був "Революцією Гідності" з мирним протистоянням, а не "Революцією Сили Народу" з бруківкою та "коктейлями Молотова"?

Ці дискусії дуже апологетичні з обох боків. Ті, які були проти "Груші" виправдують себе, що не пішли туди, ті, які були за і пішли, виправдовують себе тим, що інакшого шляху вже не було. Одні звинувачують інших у "зрадах народних інтересів". 
Мені особисто імпонує позиція третіх, тих, які не дискутують, а надалі продовжують працювати на гідність, Україну, мир і достаток у ній. Вони стояли на Майдані і робили, що могли - співали, молились, скандували, захищали скривджених з обох боків. Вони також пішли на Грушевського і працювали там так само як і на Майдані. Можливо вони сумнівались у тому, чи правильний шлях, яким пішов Майдан? Не виключено. Все ж їх сумніви не впливали на їх присутність. Вони робили свою справу гідності і, думаю, також і завдяки їм Майдан встояв.
Колись, та й дотепер існують суперечки щодо того, що було б якщо б Адам не згрішив. Правда ж полягає у тому, що він згрішив і Господь відкрив іншу дорогу до звершення людини. І святими ( = звершеними) стають не ті, які дискутують як було б, якщо б Адам не згрішив, а ті, які йдуть іншим шляхом, тим який Господь проклав. Так само і тут. Було Богоявлення із освяченням наметів, була "Груша", були перші вбивства, спроби розгонів Майдану, "Небесна Сотня", є війна і героями тоді, як і зараз є ті, які працюють на гідність, мир і благоустрій країни.
Який шлях ми б вибрали, головне іти далі, вчитись на помилках минулого і йти до звершення у гідності, використовуючи нагоди сучасного. Спалений у ніч з 19-20 лютого молитовний намет Майдану був відбудований 20-го лютого, а згодом перетворився у постійно діючий храм на Інститутській. Все це лише один із прикладів продовження Революції Гідності. Молитва триває. У сотнях, тисячах храмів і спільнот триває молитва за Україну.
Є і інші. Багато сотень Самооборони стали добровольчими військовими сотнями і далі захищають народ України на Донбасі. Багато волонтерів Майдану перетворились у волонтерів допомоги армії. Багато активістів Майдану і надалі активні у різноманітних сферах громадського життя. 
Треба лише не зупинятись на обраному шляху до гідності. Треба лише слідувати покликові серця, запаленого вибухом гідності.
Ми не знаємо "як було б", але ми можемо уявити собі "як може бути" і послідовно працювати над звершенням нашої мрії, поширюючи любов до гідності, яка змінила нас "тоді" і продовжує жити у нас "зараз".  

1 коментар:

  1. А хто нині служить у храмі на Інститутській, яка конфесія? Чи він екуменічний?

    ВідповістиВидалити