пʼятниця, 9 січня 2015 р.

Живі храми Бога живого: Дії 6: 8-15; 7:1-5

Уривок з Діянь на перший погляд невдало скорочено. Все ж, коли уважно приглянутись до нього, все стаж зрозумілим. Стефанові йдеться про те, щоб на історії спасіння Старого Завіту показати неможливість "заземлення" Бога. Бог кличе людину стати Його житлом, а людина намагається оправдати своє лінивство - необхідність осідку, сидіння на одному місці, нерухання, неходіння, неробіння - "заземленням" Бога. "Дай нам землю" = дай нам можливість тут сидіти покликаючись на те, що це Ти її нам дав. "Соломон збудував храм" = оправдав єдиний на світі осідок Бога, обмежив Бога "домом Божим".

Стефан протестує саме проти цього. Він хоче вказати, що активний спосіб життя, ходіння по світу і проповідування євангелія (тому він в нашій традиції ще й апостол) не просто теж благословенний Богом, але й від воплочення Слова є єдиним. Господь всюди, де його люди, де ті, які Його носять в собі. В цьому суть уривку з Діянь. Не можна "заземлювати" Бога, ним треба просякти Всесвіт. В цьому суть воплочення і спасіння.

Немає коментарів:

Дописати коментар