Про оновлення візантійської літургії (1957)

 свящ.Неофіт Едельбі, В.А.

Про оновлення візантійської літургії

Ми довго вагалися, перш ніж публікувати ці нотатки, деякі з яких були написані ще у часи нашого навчання у Великій семінарії. Тоді наш викладач літургії (Жан-Батіст Дарблад [Jean-Baptiste Darblade] прим.пер.) знайомив нас із літургійним рухом у Європі, одночасно залучаючи нас до своїх досліджень з візантійської літургії. У нас склалося враження про значну відмінність між тим, чого досягли наші західні брати з літургією, незрозумілою для багатьох, і тим, що ми не змогли досягти, незважаючи на народну мову та літургію, яка прекрасно підходить для свідомості наших вірян. Ми накопичували нотатки та мріяли про день, коли зможемо започаткувати схожий літургійний рух. Як релігійні діячі та вихователі, ми мали багато можливостей для цього. Проте майже відразу стикнулися з майже повною відсутністю робочих інструментів. Візантійська літургія, здається, цікавить лише сходознавців. Монографії та наукові видання, які могли б слугувати для омріяного літургійного відродження, не мають належного відгуку серед широкого загалу. До цього часу у нас немає навіть однієї належної та повної книги для наших співаків, учнів і вірян. Щоб забезпечити базовий текст для курсів з релігії або для «підготовки до завтрашньої Літургії», нам був потрібен повний «Літургікон». Розпочатий у Великій семінарії, цей збірник приблизно на тисячу сторінок вже готовий до друку[1]. Завдяки текстам, історичним приміткам, коментарям, ілюстраціям, посиланням та схемам, цей Посібник для вірян візантійського обряду став для нас необхідним інструментом для певного літургійного оновлення.

Проте, намагаючись разом із спільнотою молодих релігійних активістів та семінаристів у нашому Навчальному Домі в Бейруті якомога інтенсивніше жити нашим духовним життям, а також намагаючись залучити учнів нашої колегії до щоденної літургії, ми дуже швидко зрозуміли, що літургійне відродження залежить не тільки від посібників. Здається, нам потрібне було оновлення, що включало б реформу структури літургії.

Літургія, як і догма та дисципліна, перебуває під єдиною владою Церкви, хоча в літургії звичаї часто встановлюються як джерело права навіть частіше, ніж писаний закон. Тому кожного разу, коли ми відчуваємо потребу в літургійній реформі, наша роль може зводитися лише до того, щоб смиренно подавати в компетентну інстанцію аргументовані пропозиції. Лише Церква може виносити рішення, які вона вважає доречними. Адже з точки зору відповідальної влади, критерієм літургійного відновлення не можуть бути лише естетичні чи історичні міркування; доречність є таким самим вагомим критерієм, і тільки Церква залишається суддею в цьому питанні. Наш намір – виключно запропонувати, підказати, знайти формули. Ми були б засмучені, якби хтось скористався нашими пропозиціями для зухвалих нововведень у сфері, де вже й так надто багато безладу.

З іншого боку, ми з упевненістю пропонуємо наші пропозиції на розгляд читачам і на розсуд авторитету. Ми переконані, що не один священик, який намагався жити своєю літургією повноцінно, відчув, як і ми, тягар зростаючою невідповідності. Наша заслуга полягатиме лише в тому, щоб впорядкувати думки багатьох колег і підкріпити їх історичними доказами[2].

Адже реформа структур в літургії часто зводиться до простого відновлення, тобто повернення до більш давніх форм шляхом усунення недоречних нашарувань, які накопичувалися століттями через недбалість або неосмислене благочестя. Візантійська літургія, на нашу думку, є пам'яткою із чудовою архітектурою та чистими лініями, але, на жаль, прикрашена усілякими гірляндами, непотрібними деталями й шарами побілок, настільки, що гармонійні й чисті лінії первісної будівлі стають непомітними. Якщо ми зважилися запропонувати реформу, то виключно як реставрацію. Пізніші зловживання спотворили Святу Літургію; чи є зловживанням бажання її відновити і для цього повернутися до тієї давнини, коли обряд було усталено, і пізніші додатки навряд чи виглядали б доречними в загальній картині?

Ангели: їх місце і значення в літургії Церкви

 Ерік Петерсон

Книга про ангелів: їхнє місце і значення в Літургії

Святий Венедикт: Усі створіння, видимі й невидимі, мають стосунок до Церкви. Ангели є служителями її спасительного діяння, і через Церкву відбувається поповнення їхніх легіонів, втрачених через відступництво сатани та його прибічників. Проте в цьому прийнятті до їхніх лав не стільки ми зливаємося з ангелами, скільки ангели стають частиною нашої єдності завдяки Ісусові, нашому спільному Главі, — і навіть більше нашому, ніж їхньому. (Четвертий лист до однієї панни з Меца, № 8)

Передмова

Цей нарис прагне дати богословське розуміння місця і значення святих ангелів у богослужінні. Як і в інших богословських дисциплінах, нині дослідження Літургії майже повністю підпорядковане «чистій історії». Внаслідок цього існує загроза, що богословське усвідомлення духовної функції святих ангелів зрештою зникне. Тому я пропоную ці роздуми для розгляду.

Вступ

Шлях Церкви веде від земного до небесного Єрусалима, від міста юдеїв до міста ангелів і святих. Її існування між земним і небесним містом визначає її природу. Характер Церкви зумовлений тим, що християни залишили земний Єрусалим і, не маючи постійного міста на землі (Євр. 13:14), подібно до Авраама, шукають майбутнього, будівничим якого є Бог (Євр. 11:8–10). Вони «приступили до міста Бога живого, до небесного Єрусалима, до десятків тисяч ангелів, до урочистого зібрання і до церкви первородних, записаних на небі, і до Бога, судді всіх, і до духів праведників, що досягли досконалості, і до Ісуса, Посередника нового завіту» (Євр. 12:22–24). Церква, яка наближається до небесного Єрусалима, входить в урочисте зібрання, в якому беруть участь безліч ангелів — громадян небесного міста, а також душі праведників, які досягли досконалості. Це літургійне зібрання, яке звершується на небесах, адже небесний Єрусалим є не лише містом, а й храмом і святинею, до якої увійшов Христос як Небесний Первосвященик (пор. Євр. 9:24).

Протиставлення між земним і небесним Єрусалимом також виражене в Посланні святого Павла до галатів. Авраам мав двох синів: одного від рабині, а другого від вільної жінки. Це алегорія, яку апостол пов’язує з двома завітами. Агар є матір’ю рабів, тобто юдеїв, що прив’язані до земного міста; Сарра ж символізує вільний Єрусалим «горній», нашу матір (Гал. 4:21–27). У Филип’ян 3:20 Павло особливо виразно говорить про нашу приналежність до небесного міста: «Бо наше громадянство — на небесах, звідки ми очікуємо Спасителя, Господа Ісуса Христа». Видіння святого Йоана в Об’явленні продовжують цю саму думку. Як і в Посланні до євреїв, образ небесного міста та небесного храму в них є взаємозамінними. У 21-му розділі Об’явлення міститься опис небесного Єрусалима, що сходить на землю, тоді як у 4-му і 5-му розділах подано опис небесного богослужіння. Політичні й культові образи тут тісно переплітаються, так само як у Посланні до євреїв. Земний Єрусалим із храмовим культом став відправною точкою для понять і образів ранньохристиянської літератури, але ця відправна точка вже залишена. Єрусалим як політичне утворення, місто і місце поклоніння більше не на землі, а в «небі», куди звернені очі християн. Можна сказати, що так само, як світська екклесія античності була інституцією полісу, так і християнська екклесія (церква) є інституцією небесного міста — небесного Єрусалима. Як світська екклесія була зібранням громадян земного полісу для прийняття законів, так і християнська екклесія може бути визначена як зібрання громадян небесного міста для звершення конкретних культових актів — адже законодавчі постанови християнської церкви також є актами богослужіння. З одного боку, це означає розрізнення між небесним містом і церквою, а з іншого — встановлення зв’язку між небесним Єрусалимом і церквою через Святі Тайни і саме богослужіння. Коли, наприклад, святий Павло говорить, що ми є дітьми Єрусалима «горнього», який є «вільний», це слід розуміти так, що через хрещення ми стаємо дітьми небесного міста, ба навіть його громадянами. А коли в Посланні до євреїв сказано, що ми приступили до торжественного зібрання і причащаємося разом із тьмами ангелів, громадянами небесного міста, і духами праведників, що досягли досконалості, це культове «наближення» до небесного свята слід розуміти так, що Літургія, яку звершує Церква на землі, є справжньою участю в богослужінні, яке звершують ангели у небесному місті. У цьому контексті слова Послання до євреїв набувають особливого значення.

Канон вірменської церкви на Стрітення

 Канон вірменської церкви на Стрітення Господнє

Воплочене від Діви предвічне Слово! Днесь в храм прийшов єси закон сповнити, щоб язичників спасти.

Благословенний ангелами, на престолі нерукотворному возсідаючий, днесь у обійми Симеону взяти Себе благоволить, щоб переставити нас в життя вічне.

Уз Розрішителю і всім дарів Подателю, днесь за мольбою старця Симеона звільни і мене, многогрішного, від уз смерті до життя вічного.

Днесь безначальне Слово, роджене із надр Отця, приходить у храм, щоб появити нас, сотворених, Отцю на небесах.

Днесь обійми старця приймають Того, Хто словом своїм сотворіння держить, благословіте Його.

Днесь і ми, вірні, зі старцем Симеоном благословім Слово, єдиносущне Отцю і Святому Духові.

Днесь Бог животворящий, в храм прийшовши, з любов’ю приймається в обійми Симеоном і з радістю в Єрусалимі.

Днесь небом названа земля ця, бо Господь владик, зійшовши з неба на землю, благоволить бути принесеним ділам рук своїх.

Днесь Христос Бог язичникам явився світлом і славою – народу своєму Ізраїлю.

Літургія св.Йоана Золотоустого (давній вірменський переклад)

У день свята перенесення мощей св.Йоана Золотоустого слід згадати, що його богословську та літургійну спадщину теж любили переносити не лише в межах Візантії, а й в інші кінці християнського світу. 

Одним із свідчень такого перенесення є вірменський переклад Літургії св.Йоана Золотоустого, якому все ще присвячено мало уваги серед науковців. 

Ось кілька нотаток до вірменського перекладу і варіант цього давнього чину українською мовою на славу Божу і честь святого Йоана Золотоустого. Його молитвами хай Господь допоможе здолати наших ворогів!

***** 

Вірменський переклад літургії св.Йоана Золотоустого зберігся лише у трьох рукописах: один датований 1314 роком (зберігається у Ліоні), інший – 1427–1432 роками (Мюнхен), дату третього рукопису встановити важко.

Щодо датування перекладу цієї літургії існують труднощі. Дашян датує вірменську версію IX–X століттями, однак ця думка залишається суперечливою через відсутність достатніх доказів. Є припущення, що переклад міг бути виконаний видатним вірменським діячем, єпископом Стефаном Сюнікським у VIII столітті, враховуючи його перебування в Константинополі.

Вірменська версія зазнала численних додатків і змін упродовж століть. Це ускладнює відтворення первісного тексту. У тексті простежується синтез різних традицій: сирійської, грецької, латинської та візантійської. Вірменські укладачі активно використовували еклектичний підхід.

Вірменська версія містить унікальні елементи, які не зустрічаються у грецькому оригіналі, але є значним джерелом для розуміння богословських і літургійних практик.

Вірменська літургія, починаючи з V століття, демонструє елементи літургії святого Йоана Золотоустого. Проте її сучасна форма була значною мірою адаптована до візантійської традиції. Залишається відкритим питання, чи мала Вірменська церква доступ до «чистої» версії Літургії. У національних синодах і документах, наприклад, у Сісі (1307) та Адані (1316), згадуються фрагменти літургії святого Йоана Золотоустого. Ці джерела підкреслюють важливість Літургії як основи церковної традиції.

 

Вірменський переклад Літургії святого Йоана Золотоустого

ПРИГОТУВАННЯ

Спочатку промовляється псалом: Пом’яни, Господи, Давида». А наприкінці диякон виголошує: «І ще за мир Господеві помолімся.
Піддиякон: Господи, помилуй. Тричі.

Священник: Зодягнений у світло, як у ризу, Господи наш Ісусе Христе, з невимовною смиренністю на землі явився єси і між людьми ходив; Ти став вічним Первосвященником за чином Мелхіседековим і Церкву Твою святу прикрасив; Всемогутній Господи, що дарував і нам вдягнутися в ту саму небесну одежу, учини достойним і мене в час цей, мене, Твого недостойного раба, який наважується і наближається до того самого духовного служіння Твоєї слави. Позбав мене від усякої неправди, що є одягом гидоти, і прикрась мене Твоїм світлом. Віддали від мене всі мої гріхи та зітри мої провини, щоб я став достойним світла, яке Ти приготував. Дозволь мені увійти зі священичою славою у служіння Твоєї святості разом із тими, хто безвинно дотримувався Твоїх заповідей, щоб і я був готовий увійти до небесного Твого чертогу разом із мудрими дівами, щоб прославляти Тебе, Христе, який взяв на себе гріхи всіх, адже Ти єси освяченням життя нашого, і Тобі, Боже благий, належить слава, влада й честь нині, і повсякчас, і на віки віків.

Піддиякон: Амінь.

Яким буде майбутнє Церкви ... погляд з 1970 року

 Й.Ратцінґер, 'Віра і майбутнє', Kösel 1970, 120-125.

Майбутнє церкви може і буде, як і сьогодні, походити лише з сили тих, хто має глибокі корені і живе з чистої повноти своєї віри. Воно не прийде від тих, хто лише вигадує рецепти. Воно не прийде від тих, хто тільки пристосовується до даного моменту. Воно не прийде від тих, хто лише критикує інших, а себе сприймає як безпомилковий стандарт. Воно також не прийде від тих, хто обирає лише зручніший шлях, хто уникає захоплення вірою і оголошує все те, що чогось вимагає від людини, завдає їй болю або змушує її жертвувати собою, помилковим і застарілим, тиранією і буквою закону.

Скажімо це позитивно: майбутнє церкви і цього разу, як завжди, буде знову формуватися святими. Тими людьми, які бачать більше, ніж сучасні модні фрази. Тими людьми, які можуть бачити більше за інших, бо їхнє життя охоплює ширші горизонти. Самовідданість, яка робить людину вільною, досягається лише через терпіння щоденних дрібних самозречень. У цьому щоденному захопленні, яке дозволяє людині відчути, як часто її власне «я» сковує її, у цьому щоденному захопленні, і тільки в ньому, людина поступово відкривається. Вона бачить лише настільки, наскільки жила і страждала.

АНАФОРА СВ. ГРИГОРІЯ НИСЬКОГО

 АНАФОРА СВ. ГРИГОРІЯ НИСЬКОГО

Диякон: Моліться за отців наших, архієпископів і єпископів, за наших отців-священників, за наших братів-дияконів. Моліться, діти цієї церкви, за вірних чоловіків і жінок. Ще моліться за дівиць і неодружених, за старших і немовлят, за дітей і дорослих. Станьте добре, станьте, щоб мир Божий був з вами.

Анафора Григорія, єпископа Ніського, брата Василія: хай молитва і благословення його перебувають із владою нашою на віки віків. Амінь.

Священник: Господь хай буде з усіма вами.
Люди: І з духом твоїм.
Священник: Благодарім Бога нашого.
Люди: Достойно і праведно єсть.
Священник: Піднесіть серця ваші.
Люди: Піднесли до Господа, Бога нашого.
Священник: Благодаримо Тебе, Благодійника нашого, милосердного Бога, Отця Господа, Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Благодаримо Тебе, Боже святий, милосердний і співчутливий Боже, довготерпеливий, многомилостивий і праведний. Ти єси Бог наш безначальний і Спас безконечний. Правиця Твоя вогненна, і влада Твоя слова незнищенна, тривалість років Твоїх незліченна, і немає меж влади Твоєї. Ти не зважаєш на особу, і не відвертаєш Лиця від того, хто потребує відповіді; не шануєш багатого через багатство його і не відсилаєш бідного через вбогість його. Бо Ти бачиш приховане від початку, споглядаєш усе до останнього подиху.

Диякон: Спогляньмо на славу Божої величі.

Священник: Це Він створив небо, і це Він заснував землю. Його божественність незбагненна, не має висоти чи глибини, довжини чи ширини, правої чи лівої сторони, центра, але наповнює всі кінці світу. Він прихований від умів усіх ангелів, ніхто не може осягнути природу Його, і ніхто не спроможен порахувати того, що створено рукою Його.

Віддання свята Богоявління

 На восьмий день

 «На Господи, я взивав» свята Богоявлення ти служитимеш, і ці піснеспіви мовитимеш у неділю свята

Утреня

На ‘Оспівуйте’, глас 8

Оспівуйте Господа во вишніх…

Днесь Адам звільнився, і людський рід від пут визволився, бо Господь сокрушив у водах голови драконів Своїм хрещенням. Цей єсть Бог наш, прославляймо Того, Хто взяв на Себе гріхи світу, Бога отців наших; вознесімо Його, бо Він великий.

Днесь радіють небеса і святкують ангели, оспівують сини людські, бо Бог явився у плоті. Цей єсть Бог наш, прославляймо Того, Хто освятив природу вод, Бога отців наших;
вознесімо Його, бо Він великий.

Принесімо славу і хвалу, вірні, у цей святковий день радості. Оспівуймо Того, Хто явився світу. Цей єсть Бог наш, прославляймо Того, Хто освятив природу вод, Бога отців наших;
піднесімо Його.

На 'Видіте'

Прийдіте, народи, принесімо славу Господу Сил.[1]

Господь хай оправдає миром Свій народ, який Він освятив благодаттю хрещення
і втішив Своїх слуг, яких Він явив у купелі другого народження, бо це є наш єдиний Бог,
многомилостивий.

Видіте, видіте Господа, Бога нашого, Який у Тройці явився над Йорданом: Отець, що свідчив із висоти під час хрещення Сина, і Святий Дух, що зійшов у подобі голуба.
Ти бо єси єдиний Бог наш, многомилостивий.

Поглянь, Господи, Своїм милосердям і зішли нам благодать Твого хрещення, яким світ просвітив єси, Спасе і Відкупителю людського роду, Ти бо єси єдиний Бог наш, многомилостивий.

Посвяття свята Богоявління

 На сьомий день

Вечірня

На ‘Господи, візвав’, глас 7

До Тебе вівзав…

Ти Йордан…

Христос прийняв хрещення в Йордані і просвітив синів людських, заради чого голос Отця прозвучав і Святий Дух явив Себе.

Утреня

На ‘Благословіте’

Того, Хто народився безсіменно від пречистої Діви, Царя, Христа, Бога нашого,
перед Ким здригнулися сили небесні, оспівуйте Його [священики].

Христос прийняв хрещення в Йордані і просвітив синів людських, оспівуйте Його, [священики].

Голос Отця пролунав разом із явленням Святого Духа, оспівуйте Його, [священики].

На ‘Величає’

Величаємо Тебе як провіщеного…

Днесь велике здивування зійшло на хор безтілесних ангелів, бо Господь прийняв хрещення від слуги і рукою, створеною з праху земного, був діткнений Творець усього. Тому й ми, охрещені, прийдіте, радіймо, ликуймо та урочисто святкуймо, бо Христос розірвав наші узи. І, оновлені Святим Духом, величаймо цього Царя миру разом із ангелами.

Сили ангельські…

Посвяття свята Богоявління

 На шостий день

Вечірня

На ‘Господи, візвав’, глас 6

Безодні здригнулися, коли побачили Творця свого, і Йордан відступив, ангели здивувалися покладенню руки Предтечі. Ти прийняв хрещення заради нас,
і Своїм хрещенням спас нас, Господи, слава Тобі!

Тройця явилася над Йорданом під час Твого хрещення, Христе, коли Отець засвідчив Тебе, а Святий Дух у вигляді голуба зійшов на Тебе. Ти прийняв хрещення заради нас, і Своїм хрещенням спас нас, Господи, слава Тобі!

Утреня

На ‘Благословіте’

Того, Хто благозволив від Діви плоттю огорнутися і знищив гріхи світу, оспівуйте Господа [і прославляйте Його].

Того, Хто прийняв хрещення в Йордані і просвітив людський рід, оспівуйте Господа [і прославляйте Його].

Небеса небес і ангели прославляють Тебе, зі страхом величають Тебе, Творця, Царя всього.[1]

Посвяття свята Богоявління

 На п’ятий день

Вечірня

На ‘Господи, візвав’, глас 5

Нового …

Святий Дух, за волею Отця, зійшов на Христа. Йоан побачив це, через що була явлена Пресвята Трійця, якій поклоняються.[1]

Згори був посланий Йоан до Йордану. Коли Христос приймав хрещення, небеса відкрилися, і голос Отця почувся з неба: "Це є Син Мій Улюблений, Якого Я вподобав."[2]

Утреня

На ‘Благословіте’

Провідника життя благословіте отроки і возвеличуйте Христа, Бога, на віки.[3]

На хрещенні Христа в Йордані від Йоана благословіте отроки і возвеличуйте Христа, Бога, на віки.

Того, Хто з любові до людей смиренно прийняв хрещення, благословіте отроки і возвеличуйте Христа, Бога, на віки.

Посвяття свята Богоявління

 На четвертий день

Вечірня

На ‘Господи, візвав’, (4 глас)

Світло прийшло у світ, залишмо діла темряви, щоб у той день бути вільними і сказати: Господь, Бог, явився нам.[1]

Святий Йоане, уславлений єси і на небесах перебуваєш, правдивий Хрестителю, будь заступником за наші душі.[2]

Бог, Який воплотився в смиренні, приймав хрещення в Йордані від Йоана.

Блаженний і величний …

Утреня

На ‘Благословіте’

Співволодар з Отцем, Христос, Який украсив небеса зорями і зробив землю плодовитою для добра людей, [усі діла хай співають Йому і превозносять].

На хрещенні Христа, на Якого зійшов Святий Дух у подобі голуба, [усі діла нехай співають Йому і превозносять].

Посвяття свята Богоявління

 На третій день

Вечірня

На ‘Господи, візвав’

Днесь явився нам Цар царів на святому Йордані, і Його славлять чини ангельські, Царя Христа.

Днесь радіють сили небесні через величне і дивне хрещення Йоаном у Йордані Господа, Який став для всіх спасінням.

Утреня

На ‘Благословіте’

Премудрість і Слово заради нас усе звершив за Промислом над водами Йордану. Предтеча охрестив Творця. [Священики благословляйте, народи превозносіте Його навіки].

Коли Творець прийшов на хрещення, Йордан повернув назад, а гори, мов ягнята, затанцювали. [Священики благословляйте, народи превозносіте Його навіки].

Того, Хто через води Йордану явив друге народження і омив безліч гріхів купіллю очищення. [Священики благословляйте, народи превозносіте Його навіки].

Піснеспіви вечірні посвяття Богоявління

 Піснеспіви вечірні посвяття

На ‘Господи візвав’, глас 2

Днесь радість настала для всього світу, коли Ти, Спасе, прийшов до Йордану і прийняв хрещення від Йоана заради нашого спасіння.[1]

Страх охопив Предтечу Йоана, коли він побачив Творця всього на Йордані, засвідченого Отцем, що освячує ці води.[2]

Подібно до голуба Йоан побачив Святого Духа, що сходив з небес, і взивав, кажучи: "Ось Агнець Божий, Який бере на Себе гріхи світу."[3]

На утрені

Явління

 Січень 5

На світанку, коли нічне чування добігає кінця, стихи.

Хваліте, глас 6

При сході сонця місяць і зорі тьмяніють. Світлодавцю співаймо хвалу і промовмо: Алилуя.

З явленням Христа тіні зникли зі стін. Світлодавцю співаймо хвалу і промовмо: Алилуя.

З явленням істини згасли ідоли та пророки облуди. Світлодавцю співаймо хвалу і промовмо: Алилуя.

 

6 січня

Явління

У час вечора моляться.

Піснеспів, глас 8: Ти створив Тавор і Єрмон, вони радіють в Імені Твоєму. А на Твоєму Хрещенні, Христе, в Йордані побачили вони Тебе, і пагорби, як ягнята овечі, скакали, бо Ти з землі як мир проріс і з небес, як правда возсіяв, Людинолюбче Господи, слава Тобі!

Стих: При виході Ізраїля з Єгипту, дому Якова [з-поміж чужого народу] (Пс. 113:1).

Слава і Іпакой, глас 8: Тобі, Йоанне, благоухання подобає, хвалебна пісня Хрестителеві належиться,  бо Той початок життя нашого звіщає, хто ще в утробі матері співав і в пустелі проповідував, мовлячи: "Покайтеся." Цей є славним Предтечею Царя світла, що провіщав Агнця Божого і Спаса душ наших.

Другий, глас 8: Ти, Спасе, днесь до Йордану прийшов, щоб прийняти Хрещення від Йоана, безгрішний. Небеса схиливши, як склепіння, під руку Предтечі схилив єси нетлінну голову Свою. Тоді голос Отця почувся зверху, свідчачий: "Це є Син Мій Улюблений, Якого Я вподобав споконвіку." Слава Тобі!

Господи, Ти зволив виконати те, що було призначене від віку для всіх народжених. Як служителя таїнства прийняв Ти Гавриїла – від ангелів, Діву — від людей, хмару — від небес і Йордан — від вод. Ти, Який змиває наші гріхи, Спасе, слава Тобі!

Трипіснець передсвяття Богоявління Господнього

Трипіснець передсвяття Богоявління Господнього, глас 6 (акростих якого: У передсубоття ж).

Пісня 5 

Ірмос: Вдосвіта до Тебе лину, що незмінно впокорився через милосердіє, і раба рукою зводив єси охреститися, Слове Божий людинолюбний, мир подай мені, упалому. 

- Очистивши уми й омившись таїнства причастям провидіння страшного, вірні всі, зустрінемо Христа грядущого, потоком Йордану на очистити.

- Узріть, друзі, голос Слова, дружбу Жениха і Сонцеві підсвічника, котрий до людей "покайтеся!" взиває, - "і очиститись змагайте перед зустріччю з Творцем".

Пісня 8 

Ірмо́с: Злоби стовп Врода злого всі зневаживши, йдім на Йордан. Вірнії, ходімо і узрім Христа Збавителя, що в потоках хреститься Предтечею, Його благословить усе творіння, прославляючи в віки.  

Канон передсвяття Богоявління Господнього

Канон передсвяття Богоявління Господнього, акростих якого: Великого четверга довгу пісню співаю. Глас 6:

Пісня 1

Ірмос: Вро́зсіч розсіка́ється мо́ре Черво́не і хвиль корми́телька вису́шується – глибина́; для беззбро́йних ста́ла вона́ перехо́дом і воднора́з для всеозбро́єних – гро́бом; і пісня богокра́сна співа́лася: «Сла́вно просла́вився Христо́с Бог наш!»

- Причина всього й безмежна життєдайна Мудрість Божая сотворила храм собі із чистої й непізнаної мужем Матері, до йорданських потоків нині гряде, божеством земних збагачуючи, оновляючи.

- Втаємничуючи, сущих між народами всіма світлові назустріч зове Мудрість Божая, тих, котрі лежали в тьмі несвітлій незнання колись, до пізнання Істини возносячи, до Світла Хрещенням, Духом, що будує й очища серця.

- Нині голоси пророчі чуймо, Духом звершені, бо Хреститель Духом і Вогнем йде на Йордан Христос. Прийдіть до Нього й просвітітеся, ваше бо лице не осоромиться.

Пісня 3

Ірмос: Госпо́дь усьо́го і Зверши́тель Бог, зубожівши, з Собо́ю, Безстра́сний, творіння з’єдна́в, і струями, у яких хотів прийти, Сам Сий людям возгласив єси: «Воду життя зачерпніть і у вірі утвердіться!»

Трипіснець передсвяття Богоявління Господнього

Трипіснець передсвяття Богоявління Господнього, глас 2 (Акростих якого: Середі співаю).

Пісня 3 

Ірмос: На ске́лі віри мене́ утверди́вши, розши́рив єси́ уста́ мої на ворогів моїх, возвесели́вся бо дух мій у співі: «Нема́ свято́го, як Бог наш, і нема́ пра́ведного по́над Те́бе, Го́споди!»

- Марний замисел був Ірода, дітоубивці беззаконного, що на свободу посягнув, Христос бо, хрещення приймаючи, усім дарує життя невмертвиме.

- Лютий замисел Іродів младенців убив колись малолітніх, кров'ю  Вифлеєм наповнивши. А нині Христос гряде, щоб багатьох через хрещення дітьми Церкви зробити.

Пісня 8 

Ірмос: Поси́лив тира́н своє́ веління, тож семикра́тно розпали́ли коли́сь піч, у якій о́троки, нака́з царя́ знева́живши, не опали́лися, але́ взива́ли: «Всі діла́ Госпо́дні, Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки!»

Трипіснець передсвяття Богоявління Господнього

Двопіснець Передсвяття свята Богоявління Господнього (акростих якого: У вівторок же), глас 2.

Пісня 8

Ірмос: Велінню тира́нському преподо́бні три о́троки не підкори́вшись, до пе́чі вве́ржені, Бо́га ісповідали, співа́ючи: «Благословіте, творіння Госпо́дні, Го́спода!»

- Сон душевний млявості струсивши, бадьорістю серця кличмо до Грядущого в струях омити душі: благословіте, діла Господні, Господа.

- Спогляданням вишнього душі діяння хай в нас сповниться і подвійно світлими ми станемо, щоби пред Владикою явитися, що божественним потоком все очищує.

- Тала́нт словом дії украси́вше дією усильною, вірні, з вірою несімо, як раби, Владиці-дателю, що хреститися гряде для душ оновлення.

Пісня 9

Ірмос: Невмістимого Бо́га в ло́ні вмісти́ла Ти і ра́дість світові роди́ла – Тебе́ оспівуємо, Всесвята́я Діво.

- Відложивше усі млу гріховную, пред Владикою явімся чистими, Який струями божественними очищає.

- До Христа, що у ріці-Йордані охреститися гряде, прийдіте, наблизьмося, очистившись струями сліз.

Трипіснець передсвяття Богоявління Господнього

Тріодь передсвяття Богоявління Господнього (Акростих якої: Понеділкові), глас 2.

Пісня 1 Ірмос: Непрохідне схвильо‌ване мо‌ре Бо‌жим Своїм велінням осуши‌в і пішим че‌рез ньо‌го Ізра‌їльський наро‌д провів Госпо‌дь – Йому‌ співа‌ймо, сла‌вно бо просла‌вився!

Припів: Слава Тобі, Бо‌же наш, сла‌ва Тобі.

- Невимовне Зиждителя низходження - передше бо від Діви возсіяв - світ воно озорило. І знову Сам Христос, таїнство друге звершуючи нині, крокує до Йордану заради чудного відродження земних.
- Страшному ділу услужити, Предтеча нині до Йордану предгряде, як Слова глас, збагачуючи божеством збіднілого Адама: з багатства Духом бо гряде Христос, із даром Хрещення.
Пісня 8 Ірмос: Зляка‌вся рівноцінного душі, непоро‌чного тіла благочести‌вих о‌троків і відступи‌в вого‌нь непогамо‌вний, жи‌влений па‌ливом без міри; коли‌ ж змарніло всеживу‌че по‌лум’я, пісня віковічна піднесла‌ся: «Всі творіння, Го‌спода оспівуйте і превозносіте по всі віки!»

Шаракани вірменської церкви

 ШАРАКНОЦ

Канон свята Стрітення

1 січня: Пам'ять святителів

 Стихи святителям на 1 січня

(з давнього грузинського тропологіона)

Вечірня

На ‘Господи, взиваю’:

Святі святителі, з хвалебними піснями та вдячністю звершуємо святу пам’ять вашу, бо ви – істинні слуги Христові. Маючи сміливість перед Господом, заступайтеся за душі наші.

Святі святителі, ви були славою церков і гордістю священства. Через вас Бог прямо провадив до невгасимого світла. Тому ви спочиваєте серед святих, блаженні.

Святі святителі, ваш голос добродійності пролунав по всій землі. Ви здолали безліч демонів і приєдналися до ангельського собору, своїм подвигом проявивши мужність. Маючи сміливість перед Богом, заступайтеся за наші душі.

Святі святителі, ваша пам’ять розквітла, як прекрасна квітка, а мощі ваші славою сяють. Обителі ваші світлі, і ви вічно радієте. Пом’яніть і наші душі перед Богом, блаженні.

Святі святителі, ви знищили всі спокуси ідолопоклонства і стали для нас провісниками життя вічного. Ви ведете нас до поклоніння Тройці єдиносущній. Ви проганяєте демонів, зцілюєте хворих, є захисниками світу і помічниками для всіх вірних.

Утреня

 Канон передсвяття Різдва Христового, який має акростих: «І нині в суботу я славлю велично». глас 6

Пісня перша

Ірмос: Хто хви́лею морсько́ю покри́в у дре́вності гони́теля, мучи́теля – Того́ в яслах укритого Ірод шукаю, щоб убити; а ми, з волхвами заспіваймо: «Го́сподеві співа́ймо, сла́вно бо просла́вився».

Господи Боже мій, різдвяний спів і пісню передсвяття Тобі співаю, Ти бо Різдвом Твоїм Божественним відродження мені даєш, і знов до первісного благородства мене підносиш.

На престолі угорі, і вдолі у яслах, пізнавши Тебе небесні й земні; дивувалися владі Твоїй, бо незбагненно Ти явився, Боголюдиною, єством двоїстим.

Щоб славою Своєю сповнити усе, схиливши небеса,  на землю прийшов єси, як дощ бо на руно, у лоно дівственне зійшов єси, і з неї днесь грядеш родитися укупі як людина й Бог.

Пісня третя

Ірмос: Тебе́, що на во́дах завісив всю зе́млю невтри́мно, творіння узріло в вертепі рожденного і, з жа́ху вели́кого здрига́ючись, – «Нема́ свято́го, крім Те́бе, Го́споди!» – взива́ло.

Тріодь передсвяття Різдва Христового

Тріодь передсвяття Різдва Христовго, акростих якої: «Напередодні суботи». Глас 6

Пісня п’ята

Ірмос: «До Тебе зі світанням лину, що спустошив Себе Самого з милосердя без переміни і вигляд раба прийняв від Діви, Слове Божий; мир даруй мені, падшому, Чоловіколюбче.

Омивши помисли і передочистившись нині причастям таїнства страшного промислу, тілом і душею зійдімо до міста Вифлеєму, щоб побачити Господа, Який рождається.

Глядіть, друзі, не тривожтеся: безумний бо Ірод даремно намагається убити Творця, Який родився. Але Він, як Той, хто має владу над життям і смертю, живе і спасає світ, як людинолюбний.

Пісня восьма

Ірмос: Стовп з мерзотою богопротивною Божественні отроки зневажили; Ірод же, зухвало повстаючи проти Христа, у своїй марності радиться та задумує вбивство Того, Хто життя тримає в долоні, Кого благословляє все творіння, славлячи на віки. 

Канон передсвяття Різдва Христового

Канон передсвяття Різдва Христового, акростих якого: 'У Великий четвер великий піснеспів виголошую'. Глас 8.

Пісня перша

Ірмос: Врозсіч розсікається море Червоне, хвиленосне дно сушею стає. Воно водночас є прохідним для беззбройних і гробницею для озброєних. І пісня богокрасна лунає: 'Славно прославився Христос Бог наш’.

Всепричинне і вседержи́тельне Життя, безмірна Мудрість Божа, звела Собі оселю з Чистої Незайманої Матері. У храм бо тіла зодягнувшись, славно прославився Христос, Бог наш.

Втаємничуючи, Божа Премудрість скликає волхвів — початок народів до Бога, щоб колись безсловесних, словесними учинити, біля ясел безсловесних - трапези таїнственної. До них вони поспішають, несучи дари, слідуючи за зорею, що провадить їх.

Втаємничуючи волхвів, Божа Мудрість скликає первістків з народів, щоб колись безсловесних нагодувати таїнственно, в яславх безсловесних трапеза лежить таїнственна, до якої, подорожуючи з дарами, поспішають за зорею просвітителькою.

Послухаймо нині пророчі голоси, Духом звершувані: Діва бо, зачавши в утробі, поспішає родити одвічно Сущого, Якого небеса – волхвам, а пастирям — Ангели, явили як Немовля у обіймах.

Пісня третя

Ірмос: Госпо́дь усьо́го і Зверши́тель Бог, зубожівши, з Собо́ю, Безстра́сний, творіння з’єдна́в, і як Немовля, у плоті дає себе носити, і в яслах убогих поклоніння приймає, взива́ючи: «Їжте Тіло моє́ і у вірі утвердіться!»

Тріодь передсвяття Різдва Христового

 Тріодь передсвяття Різдва Христового, яка має акростих: «У середу співаю». Глас 2

Пісня третя

Ірмос: На ске́лі віри мене́ утверди́вши, розши́рив єси́ уста́ мої на ворогів моїх, возвесели́вся бо дух мій у співі: «Нема́ свято́го, як Бог наш, і нема́ пра́ведного по́над Те́бе, Го́споди!»

Марна рада Іродова збирається разом із лиходумною метою — убити Господа, який народжується, але ми всі співаємо Йому: Ти єси Бог наш, і немає праведного, крім Тебе, Господи.

Жахлива рада Ірода, сповнена душевного богоборства, замишляє разом із немовлятами вбити Владику — Христа, якому ми співаємо: Ти єси Бог наш, і немає праведного, крім Тебе, Господи.

Пісня восьма

Ірмос: Поси́лив тира́н своє́ веління, тож семикра́тно розпали́ли коли́сь піч, у якій о́троки, нака́з царя́ знева́живши, не опали́лися, але́ взива́ли: «Всі діла́ Госпо́дні, Го́спода оспівуйте і превозносіте по всі віки!»