Служба Пратулинським мученикам

23  січня наша Церква вшановує Пратулинських мучеників. Подаємо текст Служби на Вечірні та Утрені який уложив наш співбрат отець Степан Федчишин ЧНІ. Маємо надію що дана служба стане малесеньким вкладом в скарб Христової Церкви. Хай цей текст послужить для молитви багатьом вірним нашої Церкви – Мучениці.

Вступ

Серед багатьох святих місць для укра­їнського народу Пратулин (нині це тери­торія Польщі) займає особливе місце.

Тут, у Пратулині, на цій святій землі, наші предки-українці загинули за като­лицьку віру від рук солдатів Царської Росії. Ця трагедія відбулася 24 січня 1874 року, а ще значно раніше 12 листопада 1623 року православні християни у Вітебську соки­рами зарубали нашого Архієпископа - св. Йосафата Кунцевича. 

Історія мучеництва

В кінці 1873 року парафіяльний священик Пратулина о. Йосиф Курманович, боячись арешту за неприйняття ним православ'я відслужив Різдвяну Літургію і покинув село та, перейшовши кордон з Австрією пере­селився в Галичину. Парафіянам Він ска­зав, що скоро влада заборонить Українську Греко-Католицьку Церкву.

У січні 1874 року адміністратор Холм­ськой Єпархії Маркел Попель відправляє в Пратулин галицького москвофіла о. Ле­онтина Урбана, який перейшов в православ'я і якому парафіяни відмовилися віддати клю­чі від церкви. На скаргу о. Урбана в поліцію, до села прибув царський поліцейський ви­конавець Катунін, який повторив вимогу, на яку ще раз отримав рішучу відмову. Через кілька днів, 24 січня Катунін та о. Урбан по­вернувся до Пратулина із сотнею солдат під командуванням полковника Штейна. Коло церкви зібралось понад 500 вірних греко-католиків з метою захистити право на свій храм. Коли солдати вишикувались вздовж зовнішнього боку паркану, що оточував церкву, почались останні переговори. Да­нило Кармаш, тримаючи Розп'яття в руках, нагадав Катуліну про його попередні запев­нення, що уряд не має наміру зробити з них православних. 3гідно спогадів очевидців його слова звучали так; "Пане начальнику. Коли ви забирали в нас органи ти запевняв нас, що уряд не має наміру накидати нам православ’я. Ти казав, що якби хтось захотів від нас чи на­шої церкви чогось більшого, то тоді ми можемо всі, старі і молоді, брати палиці і випровадити з села кожного, хто втруча­ється до нашої церкви і віри, навіть, якщо це будеш ти сам. Ти сам нас навчив стояти тут в обороні нашої церкви і віри, коли нам через попа хочете накинути православіє, а святу церкву осквернити. Сьогодні ти су­иш, пане, свою власну справу і свої сло­ва. Не взяли ми однак палиці, як ти нам казав, хочемо стати і померти беззахисні коло святого порогу нашої церкви."

Тим часом полковник Штейн наказав солдатам перегрупуватись і за допомо­гою багнетів звільнити собі вхід до храму. Деякі жителі села самі колись служили в царській армії і знали, що закон заборо­няє насильство військових над мирним населенням. Бачачи приготування солдат, один з вірних на ім'я Фелікс Осип'юк нага­дав, що відносно царської постанови бити нікого не дозволено і якщо солдати на це підуть, то парафіяни будуть оборонятись як можуть. Проте, Він додав, що в разі коли "цар уповноважив вас убити нас, то люди готові загинути за Бога і віру і ніхто не від­ступить перед смертю Hi кроку". Після цьо­го солдати перебрались через паркан, і за допомогою прикладів та багнетів почали прокладати собі дорогу до дверей церкви, однак були зустрінуті камінням і підне­сеними догори палицями. Тоді полковник Штейн відкликав солдат назад, наказав заряджати зброю і розгорнути військовий штандарт. Бачачи такий розвиток подій, Данило Кармаш підняв над головами Роз­п'яття, яке тримав та закликав всіх викину­ти каміння і палиці оскільки: "Це не бійка за церкву, а війна за Христа і Bipy". Сурмач просурмів сигнал "в атаку" і під бій бара­банів був відданий наказ відкрити вогонь. Розстріл припинився через випадкове по­падання кулі у свого ж солдата одним із стрільців. На місці загинуло 9 чоловік, ще 4 померли вдома від смертельних поранень. Ось Bci їхні імена:

Данило Кармаш, Вінкентій Лево­нюк, Іван Андреюк, Констянтин Лу­кашук, Максим Гаврилюк, Михайло Ваврищук, Лука Бойко, Ігнатій Фран­чук, Микита Грицюк, Констянтин Бой­ко, Пилип Герилюк, Онуфрій Васи­люк, Вартоломій Осип'юк.

- тіла тих 9-ти, що були вбиті на місці, цілу добу лежали не похованими на сіль­ському цвинтарі, поки не були скинені в спільну могилу, місце якої зрівняли із землею, з метою приховати його від на­вколишніх мешканців;

- крім 13 загиблих, унаслідок розстрі­лу, було поранено близько 180 осіб;

- на Сибір було вивезено понад 580 осіб;

- після прибирання місця від слідів розстрілу кров загиблих і поранених зми­ли, церкву переосвятили, але люди туди вже не ходили; в 1886 році споруду розі­брали;

- серед поляків (римо-католиків) убиті уніати почали шануватися мучениками за вірність Римському Престолу. Протести французького консула барона Фіно змуси­ли російську владу діяти м'якше.

6 жовтня 1996 року на 40011 річницю Берестейської Унії Папа Римський Іван Павло II проголосив мучеників з Прату­лина блаженними. В Українській Гре­ко-Католицькій Церкві укладено акафіст і молебень до Пратулинських мучеників.

Католицька Церква вшановує їх пам'ять 23 січня.

23 січня

Служба Пратулинських Мучеників

(Уложив о. Стефан Федчишин, ЧНІ)

На Вечірні:

Блажен муж...

Стихири на "Господи взиваю”:

(г.1, под.: Преславні мученики) Блаженні мученики,* ви перемогли ворога силою свого духа,* мужньо вистоявши у святій вірі,* і за неї положили життя,* нині стоїте перед Всевишнім,* просячи у нього миру країні нашій,* і душам нашим велику милість.

Засіяли як сонце,* у країні темноти і насилля,* показуючи світло католицької віри,* за неї ви постраждали,* загинувши від стальних куль,* віддавши ваші душі,* у руки Владики Всецар’я.

Ні голод ні біда,* ні звірства ворогів,* ні істинно блаженна смерть,* не змогли вас відлучити від любові Божої,* і як агнці на заколення,* ви наслідували свого пастиря,* за це прийняли вінці небесні,* моліться неустанно за душі наші.

(г.8, под.: Як назвемо вас”) Як назвемо вас блаженні,* воїнами великого цар’я і Бога,* що мужньо перемогли безбожність,* яка не змогла вас заставити,* відречися віри своїх батьків,* від Нього ви дістали вічну нагороду,* отож моліть його, щоб спаслися душі наші.

Як прославимо вас,* блаженні Микито, Вінкентію, Іване і Констянтине,* Михаїле, Онуфрію, Филипе славні,* що засяяли божественним світлом,* у темр’яві яка огорнула нашу землю,* і нині ви просвіщаєте нас,* захоронюючи в мирі і одності,* молячись безнастанно, щоб спаслися душі наші.

Як просвіщаєте ви нас,* стастотерпці Максиме, Данило і Констянтине,* Вартоломею., Луко і Гнате,* щоб ми не зблудили,* і не пішли за ворогом наших душ,* ви перемогли його,* подвижники святої віри,* тож моліться, щоб спаслися душі наші.

Слава (г.6): Відкинувши безбожну раду,* витривавши мужньо у спокусі,* і прийнявши мученицький вінець,* славні мученики,* прославили ви Господа Христа,* з яким тепер цар’юєте на віки,* моліть його неустанно за всіх нас,* що з вірою вшановують пам’ять вашу.

І нині (г.8): Сьогодні створіння просвічується,* сьогодні радіє все на небі і на землі,* ангели і люди об’єднуються,* бо де приходить цар там і лад настає,* спішімся до Йордану, щоб поглянути на Івана,* як він хрестить нерукотворену і безгрішну голову,* разом з апостолами заспівавши закличмо,* з’явилася благодать Божа спасенна всім людям,* просвічуючи і даючи вірним велику милість.

Вхід.

Прокімен дня.

Читання: Ісая 43,9-14; Мудрости 3,1-9; Мудрости 5,15-6,3

Стихири на стиховні.

(г.8, под.: О преславне чудо) Тринадцять мучеників преславних,* ви за ніщо мали страшну смерть,* відважно ставши в обороні святої віри,* одягнувшись небесною славою,* зараховано вас до праведників,* з якими ми вас прославляємо.

Стих: Візвали праведні і Господь вислухав їх.

Тринадцять мучеників преблаженних,* приймаючи чашу терпіння,* ви призивали божественне ім’я,* Бога Всемогутнього,* який дав вам силу вистояти,* і сподобив вас слави і світла вічного,* Боговидці.

Стих: Багато скорбот у праведних, але з усіх Господь їх р’ятує.

Тринадцять мучеників непереможних,* ви добровільно віддали себе на смерть,* рідну землю ,* освятили своєю кров’ю,* в якій правнуки ваші,* пішли цією мученицькою дорогою,* отож нині святкуючи вашу пам’ять,* вас просимо,* випросіть у Христа,* для нашого народу великої милості.

Слава (г.3): Прийдім сьогодні і звеличмо наших мучеників,* які без ненависті зустріли своїх ворогів,* що прийшли з своїми безбожними намірами,* намовити їх до відступства від своєї віри,* вони ж віддали за неї своє життя,* і Господь прийняв їхню жертву,* отож нині увінчані вінком небесним,* моліться за душі наші.

І нині (г.4): Задрижала рука Христителева,* коли діткнувся Твоєї голови,* і Йордан ріка повернулася назад,* не насмілюючись служити Тобі,* бо, як він злякався Ісуса Навина,* як же не має страхатися свого Творця,* Ти Спасе наш здійснив увесь цей задум,* щоб спасти світ своїм явлінням, єдиний Чоловіколюбче.

Нині відпускаєш: Святий Боже 3р., Пресвята Тройце і по Отче наш:

Тропар (г.7): Показавши всьому світу силу свого духа,* тринадцять мучеників наших славних,* ви зросили землю нашу своєю кров’ю,* прийнявши страждання ці добровільно,* і отримали за це вінки небесні,* тож моліть Христа Цар’я,* щоб подав нам велику милість.

Слава і нині: сваята.

НА УТРЕНІ

Після "Бог Господь”: тропар свята. Слава:

Мученикам. І нині: свята

Сідальні.

1. (г.1, под.: Хоч запечатали камінь) Від каменя ви були твердіші,* і непоборні для мучителів,* тому сьогодні ми радісно кличемо,* слава тому хто вас кріпив,* слава, що вас вінцем прикрасив,* слава, що вами просвічує всіх нас.

Слава і нині (г.3, под.: Діва сьогодні) Сьогодні Владика прийде на Йордан,* христитися у воді від божественного Предтечі,* згори дає свідоцтво Отець,* це Син мій якого я вибрав,* і Дух явився над ним у виді голуба. 

2. (г.7) Життя ви скінчили як мучиники,* прикрасившись вінцями нев’янучими,* і внебесні увійшли хороми,* славні святі наші,* моліть Христа Бога,* щоб зберіг країну нашу,* і весь нарід наш,* по великій Його милості

Слава і нині (г.4, под.: Зивувався Йосиф) Прийдіть вірні, побачимо де христився Христос,* ходімо на ріку Йордан до Івана,* до голосу вопіющого в пустині,* погляньмо на того, хто створив Адама,* що з невимовного милосердя від раба приймає хрищення і до нього закличмо,* Ти прийшов і з’явився на Йордані, щоб освятити води.

Полієлей.

Величання:

Величаємо вас святії страстотерпці,* і вшановуємо ваші страждання,* що їх за Христа ви перенесли.

Стих: Бог для нас охорона й сила,* допомога в недолях,що часто трапляються.

Стих: Багато скорбот у праведних,* але з усіх них Господь їх р’ятує.

Стих: До святих, що на землі, до шляхетних,* уся моя любов до них.

Слава і нині:

Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі Боже (3р).

Сідальний (г.4): Від Христа ви отримали нагороду,* уподібнившись до ангелів,* бо за вірність йому ви померли,* славні мученики Пратулинські,* тож сьогодні випросіть народу нашому єдність,* а душам нашим велику милість.

Слава і нині (г.4): Великий Предтеча, побачивши Тебе Христе,* що Ти бажав христитися у водах Йордану,* з радістю закликав:* Прийшов і з’явився Ти Світло неприступне.

Степенна свята.

Прокімен: Пс. 33 (г.4): Візвали праведні і Господь вислухав їх,* і від усіх скорбот їхніх, ізбавив їх.

Стих: Багато скорбот у праведних, але від усіх них ізбавить їх Господь.

ЄВАНГЕЛІЄ: Мт 10,16-22

По Пс. 50 стихира:

(г.8) Задля Христа Цар’я,* Ви залишили все земне,* всехвальні мученики,* за це отримали небесний спокій,* отож моліться і за нас до Владики нашого,* щоб був милосердний до нас в день суду,* вашу бо світлу пам’ять згадуємо.

КАНОН. Пісня 9.

(Канон свята і наступний)

Ірмос (г.4) Камінь нерукосічний від тебе Діво, з ненарушеної гори,* відколовся наріжний Христос, що з’єзнав різні природи.* З цього радіючи Тебе Богородице величаємо.

Стих: Святі мученики моліть Бога за нас

Прийдім сьогодні з чистим серцем і спокійною совістю,* і прославмо славних наших мучеників,* що сяють більше від золота.

Стих: Святі мученики моліть Бога за нас

Всевидюче око гляділо на подвиги ваші,* як ви світила нашого народу,* святкували перемогу над ворогами душ ваших,* тепер же вінцями слави вінчає вас Спас душ наших.

Слава: Відділ непереможних мучеників славних,* сьогодні ми оспівуємо,* прославляючи священні їхні терпіння,* вони ж на небі радіють прославляючи Бога.

І нині:   Земля визволилася від давнього прокляття,* через Рідво Твоє Богородице,* тому ми тебе величаємо.

Катавасія свята.

Світильний: Прославляймо всі Бога, який прославив тринадцять наших мучеників,* вони постраждали за католицьку віру,* і отримали небесні вінці,* сьогодні у небі радіючи моляться за мир у країні нашій.

Слава і нині: Спаситель, як благодать й істина,* появився у водах Йордану,* і просвітив тих, які перебувають в темр’яві і тіні,* бо прийшов і з’явився, як світло неосяжне.

СТИХИРИ НА ПСАЛЬМІ ПОХВАЛЬНІМ.

(г.4, под.: Дав Ти знамено) Дав Ти знамено,* Церкві Твоїй Господи мучеників,* які полюбили Тебе всім серцем,* непожалівши навіть свого життя,* своєю смертю засвідчивши віру в Спаса,* що є джерело безсмертя,* і засоромили полки насильницькі (2р).

Чесні і прості вірні,* які любили правду,* і бажали життя вічного,* задля нього принесли своє життя у жертву,* Христос Господь її прийняв,* і поклав на голови їх вінки перемоги.* святі мученики і молільники за душі наші.

Ви заховали заповіді,* вашого Господа,* що наказував не зрекатися Його,* відкинули земну славу і повеління цар’я погордили,* що наказував вам стати відступниками,* ви ж стали славою нашого народу,* моліться за душі наші.

Слава (г.8): Веселімся всі нині разом,* славлячи страстотерпців наших,* і в піснях закличмо,* радуйтеся, що сталися вірні Христові,* радуйтеся, що загородили переслідувачів,* радуйтеся, що не пожаліли свого життя,* а тепер стоїте перед Святою Тройцею,* заступаючись за країну нашу,* священні воїни Христові.

І нині (г.8): Ти Господи вирішив здійснити все, що уклав від віку,* від усього створіння прийняв Ти служіння для своєї Тайни,* від ангелів - Гавриїла, від людей - Діву,* від небес зор’ю а від Йордану - воду,* в якій Ти знищив людські беззаконня,* Господи слава Тобі.

Велике славослов’я. Тропар мучеників, Слава і Нині: Празника. Єктенії і великий відпуст. 

На Літургії.

Тропар (г.7): Показавши всьому світу силу свого духа,* тринадцять мучеників наших славних,* ви зросили землю нашу своєю кров’ю,* прийнявши страждання ці добровільно,* і отримали за це вінки небесні,* тож моліть Христа Цар’я,* щоб подав нам велику милість.

Кондак (г.3): Земне життя ви за ніщо мали,* погордили славою цього світу,* апостолами католицької віри сталися,* тепер же стоїте перед Царем слави,* отож моліть Його, щоб зберіг Україну нашу,* нарід, що вас неустанно прославляє.

Прокімен: Пс. 16 (г.4): До святих, що на землі,* до шляхетних — уся моя любов до них.

Стих: Господь передо мною завжди,* тому, що Він у мене по правиці, не захитаюся.

Апостол: Ефесян 6,10-17

Алилуя (г.4), Пс.33.

Візвали праведні і Господь вислухав їх,* і від усіх скорбот їхніх ізбавив їх.

Стих: Багато скорбот у праведних, але з усіх них Господь їх р’ятує.

ЄВАНГЕЛІЄ: Луки 21, 12-19.

Причастен: Пс.32

Радуйтеся праведні у Господі, правим належить похвала.

Уложив о. Стефан Федчишин, ЧНІ

14.05.1998р.    М. Вінниця

Прошення на Службі Божій: Владико Господи вислухай молитви слуг Твоїх, що з вірою прибігають до Твого милосердя і звелич на престолі слави новомучеників наших, які в часі гоніння католицької віри (або Церкви) мужньо витривали в ній і нехай у них прославиться величне і могутнє ім’я Твоє, милостивно вислухай і помилуй.

О. Стефан Федчишин, ЧНІ