Заповідь любові - небесна. Вона є протилежністю до того, що учні Христа зустрінуть у світі, позначеному гріхом. Христос не тішить своїх учнів утопічними ідеями про те їх проповідь буде успішною, що християнство переможно і радісно ширитиметься світом. Цього не сталося з Ним і нема жодної причини, щоб це мало статися з Його учнями. Їх будуть переслідувати і вбивати за те, що вони християни (за ім'я Христа).
Єдиний спосіб врятуватися у світі, позначеному гріхом - проповідувати слово і любити одне одного. Христос не наївний. Він знає, що добрі ідеї (як, наприклад, ідея братньої любові) не обов'язково автоматично сприймається світом. Саме тому він дає заповідь любові передусім своїм учням.
Цю заповідь нелегко зберегти перед лицем ненависті світу, тому Христос озброює своїх учнів двома дієвими інструментами - Словом і Духом. Слово Христа - слово істини. І, як таке, воно є осудом світу за його рабство омані диявола, але, водночас, воно є словом надії - воно може стати виправданням для світу, якщо світ через учнівство Христові відкине ненависть і прийме закон любові.
Але Слово, саме як Христове Слово може бути сприйнятим лише через свідчення Духом Святим. Тому і Його Христос дарує своїм учням для того, щоб Словом і Духом (а не передусім людськими зусиллями) Його спільнота могла жити заповіддю любові і свідчити її в світі ненависті.
Саме це - свідчення Слова і причастя Духа є основною ціллю Божественної Літургії, та й будь-якої літургії церкви. Готовність слухання Слова і відкритість на сопричастя Духа є основною передумовою плідної участі у молитовному житті церкви.
Оце заповідаю вам: любіть один одного слідуючи Слову і сповняючись Духом не зважаючи на ненависть світу, бо Я переміг світ.
Немає коментарів:
Дописати коментар