ПСАЛОМЪ 22

ПСАЛОМЪ 22

Господь пастыръ мôй; пригоды 

Не знавати менѣ зъ Нимъ;

Вôнъ жене на тихѝ воды,

 Вôнъ веде къ полямъ травнимъ;

И душі моêй одрада

 Неcказáнна одъ Ёго;

Вóдить Вôнъ путями правды 

 Ради имени Свого.

Хоть бы темнымъ доломъ смерти 

 Довелось менѣ итти:

Зла и тамъ я не вбоюся,

 Бо зо мною будешъ Ты;

Твоя палиця и жезлъ Твôй 

 Оборонять одъ бѣди.

Мені страву Ты поставивъ 

 Пôдъ очима ворогôвъ;

Мені голову єлеємъ

 Благовоннимъ умастивъ;

Мені чашу мою повну

 Питіємъ Твоѝмъ наливъ.

Такъ Твоя, о Боже, милость

 Проважа всѣ днѝ моѝ;

У Твою святу госпóду

 Я вселюсь на довгѝ диѝ.

ПСАЛОМЪ 14

ПСАЛОМЪ 14.

Хто-жъ, о Господи, тамъ буде 

Въ дому Твоêмъ жити?

Хто въ Твою святую гору

 Може доступити?

Той, хто честно пробуває:

 Все по правдѣ робить,

И святую правду людямъ

 Зъ щирымь сердцемъ мовить

Языкомъ своѝмъ не сіє 

 Клеветы лихоѝ;

Своѝмъ ближнѝмъ зла не коѝть

 И ѝхъ не злословить;

Хто одъ всѣхъ богопротивныхъ 

 Очѝ одвертає,

А людей благочестивыхъ

 Добре поважає;

Хто, поклявшись свому другу,

 Ёго не зражає;

Срêбла въ ростъ не позычає;

 Взятокъ не пріймає.

Хто такъ дѣяти пойметься,

 Повѣкъ не звихнеться.

ПСАЛОМЪ 13

ПСАЛОМЪ 13.

Отъ, безумный въ своêмъ сердцѣ 

Сказавъ: «нема Бога!»

Такъ, змерзѣли, споганѣли 

 Одъ нечестя злого;

Нема дѣющого благо,

 Нема ні одного.— 

Придивився Господь зъ неба 

 На сыны людьськîѝ

Щобъ узрѣти промêжъ ѝми:

 Чи е ще такîи,

А щобъ Бога розумѣли 

 И знайти хотѣли?

Всѣ змерзѣли, всѣ звратились 

 Изъ пути правого;

Нема дѣющого благо,

 Нема ни одного. —

Чи вже-жъ тыи нечестивці,

 Що въ грѣхахъ втопають. 

Що ѣдять якъ хлѣбъ народъ мôй, 

 Бога не благають,

Чи й повѣкъ не схаменуться 

 Тыѝ злыѝ люди?

Тамъ одъ страху затрясуться,

 Де й страху не буде;

Бо у праведному родѣ

 Господь Богъ пребуде. —

Насмѣхаєтесь надь тѣмъ вы,

 Що вбогій гадає;

А убогій, неимущій

 На Бога вповає.

Хто-жъ Израилю спасêннє 

 Подастъ одъ Сіона?

Коли Богъ святый поверне 

 Свôй народъ съ полона:

О, Іяковъ звеселѣє,

Израиль зрадѣє!

Псалми в українському перекладі М.Максимовича

„Українська Псалтир” М.О. Максимовича як феномен європейської біблеїстики: Кілька запитань до тексту

Псаломъ I

Псаломъ 8

Псаломъ 11 

Псаломъ 12

Псаломъ 13

Псаломъ 14

Псаломъ 22

Псаломъ 29

Псаломъ 35

Псаломъ 89

Псаломъ 93

Псаломъ 101

Псаломъ 103

Мова має значення! Культура має значення! Все має значення!

З огляду на поширене зараз твердження, що російська мова не при чому, що вона є частиною нашої ідентичності і що українізація має бути "лагідною", дозволив собі нагадати і всім решта нагадую:

а) російська мова, культура, ідентичність ітп. є наслідком 400-літніх спроб (на превелике наше щастя невдалих) Росії колонізувати і
знищити Україну як таку! Тому така "ідентичність" не є жодною честю для жодного притомного українця.

б) російська мова, культура, ідентичність іпт. ніколи не проводилась "лагідним" чином. Інструментами їх насадження на теренах України є ліквідація Запорізької Січі, насильні заборони українського книгодрукування, зумисне закриття українських шкіл, закладів культури, фізичне знищення україномовної інтелігенції, поетів, письменників, композиторів, співаків, переслідування грекокатолицької церкви, як носія української культури, тощо. Фізичне знищення україномовного - Голодомори, військові злочини часів ІІ світової війни, політичні переслідування україномовного населення, як носіїв культури, знущання з української мови і культури, сучасна війна в Україні. Штучне створення умов за яких український культурний здобуток не міг претендувати на існування.

в) я можу погодитись на "лагідну" українізацію нашої країни за однієї умови - 400-ліття брутальної нелюдської і насильницьої русифікації мусить бути надолужене принаймні одним століттям потужної українізіції - це означає, що притнаймні 99% всіх державних коштів, які виділяються на створення будь-якого продукту будуть спрямовані на підтримку саме якісного україномовного контенту. Серед іншого, українізованим має бути весь здобуток кінематографу і мультиплікації, виготовлений на території України від його початків і дотепер і саме в цьому дубляжі його має бути дозволено транслювати на каналах України, незалежно від їх права власності. На російськомовний продукт має бути накладено мито, з якого можна буде відбудовувати зруйновану росією інфраструктуру.

д) після повної відбудови інфраструткури і побудови потужного кордону з росією, якщо така все ще, не приведи, Господи, буде існувати можна думати про механізми "лагідної" українізації всіх, хто цього бажатиме.

А поки цього немає: а) росія - ворог, б) її мова - ворог, в) її культура - ворог, г) її церква - підлий ворог, бо маніпулює найсвятішим! д) її населення - ворог!

ЧИН МОЛЕБНЮ В ЧАСІ ВІЙНИ, КОЛИ ВОРОГ ЙДЕ НА НАС

ЧИН МОЛЕБНЮ В ЧАСІ ВІЙНИ, КОЛИ ВОРОГ ЙДЕ НА НАС

Єрей починає: Благословенний (†) Бог наш завжди, нині, повсякчас і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Царю небесний, утішителю, душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

(†) Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас (тричі).

Слава (†) Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, посіти і зціли немочі наші імені Твого ради.

Господи, помилуй (тричі).

Слава (†) Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам днесь, і прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим, і не введи нас у спокусу, але ізбави нас від лукавого.

Єрей: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, (†) Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Настанови народові про непохитність і терпіння

 Настанови народові св. Йоана Золотоустого про непохитність і терпіння на прикладі трьох юнаків (Дан. 3, 1-56).

Три юнаки були вкинуті у піч, однак, незважаючи на це, не забули про благочестя, їх не злякало полум’я, але, охоплені вогнем, вони підносили священні молитви більш щиро, ніж ті, котрі сидять вдома і не знають жодного лиха. Тому вогонь став для них стіною, полум’я — одягом, а піч — джерелом. Вона, прийнявши їх зв’язаними, повернула вільними; прийняла тіла смертні і, наче безсмертних, не торкнулася їх; не впізнала природу, але вшанувала благочестя. Мучитель зв’язав ноги, а ноги зв’язали силу вогню. О, чудо! В’язнів звільнило полум’я, а потім саме було зв’язане в’язнями. Благочестя юнаків змінило природу речей, а краще сказати — не природу змінило, але, що особливо дивно, — не змінюючи природи, зупинило її дію. Воно не загасило вогню, а змусило його в горінні не виявляти своєї сили, і, що також чудесно і дивно, — це сталося не тільки з тілами святих, але й з їхнім одягом та взуттям. Як в Апостолів — одяг Павла проганяв хвороби і демонів, тінь Петра змушувала тікати смерть, так і тут — взуття цих юнаків загасило вогонь.

Навіть не знаю, як це виразити, бо чудо перевершує всякі слова. Вогонь і вгасав, і не вгасав. Бо, коли торкався тіл святих юнаків, тоді вгасав, а коли потрібно було розірвати окови, не вгасав. І — окови розірвав, але п’ят не торкнувся. Бачиш, який збіг: вогонь і сили своєї не втратив, і не наважився йти далі оков. Скував мучитель, а звільнило полум’я, щоб ти побачив і лютість варвара, і покірність стихії. Для чого ж мучитель скував їх, маючи намір кинути у вогонь? — Щоби чудо було величнішим, щоб знамення було більш дивним, щоб видиме ти не сприйняв за обман зору. Якби цей вогонь не був вогнем, то не спалив би окови і, ще більше, не попалив би воїнів, які були не в печі. Але тепер він показав силу на тих, котрі були назовні, а на тих, котрі були всередині печі, виявив свою покірність. А ти скрізь примічай, як диявол руйнує власну силу тим, чим озброюється проти Божих рабів, і не зі своєї волі, а тому, що премудрий Бог, Який усе добре влаштовує, повертає його зброю і хитрощі на його ж голову, що тут і сталося. Диявол, через навіювання якого тоді діяв мучитель, не попустив, щоби святих ані обезглавили мечем, ані віддали їх звірам, ані стратили якимось іншим чином, а підказав кинути їх у вогонь, щоб коли знищаться їхні тіла і їхній попіл змішається з попелом дров, навіть останки святих юнаків не збереглися. Але Бог саме це повернув на осоромлення безчестя, і ось яким чином.

Слово святого отця нашого Йоана Золотоустого під час лихоліття про непохитність і терпеливість

 Слово святого отця нашого Йоана Золотоустого під час лихоліття про непохитність і терпеливість

Благословенний Бог, Який утішив ваші скорбні душі, заспокоїв ваші збентежені думки! А що ви отримали достатню розраду, це показали ви своєю ретельністю і ревністю до слухання, бо скорботна душа й охоплена хмарою печалі не може охоче слухати настанови. А ви, бачу, слухаєте мене з великою охотою і з великим старанням, відкинувши всю печаль, і любов’ю до слухання відігнали ці скорботи. Тому разом з вами дякую Богові, що це лихо не здолало вашої мудрості, страх не послабив вашої бадьорості, скорбота не погасила вашої ревності, небезпека не остудила вашої запопадливості, страх від людей не переміг вашої любові до Бога, важкий час не зруйнував вашої старанності. І не тільки не зруйнував, а зміцнив, не тільки не послабив, а підсилив, не тільки не погасив, а ще більше запалив.

Спорожніла площа, зате наповнилася церква. Та розбурхує печаль, а ця подає радість і духовне піднесення. Тому, улюблений, коли ти вийдеш на площу і зітхнеш, побачивши її порожньою, піди до матері, і вона тут же втішить тебе безліччю своїх дітей, покаже тобі всю присутність братів і сестер і прожене від тебе всяку печаль. У місті ми шукаємо людей, ніби живемо серед пустелі, а коли приходимо до церкви, опиняємося серед багатолюдності. Коли море хвилюється і піниться від сильної бурі, страх заставляє всіх тікати звідти до пристані. Так і тепер хвилі площі і буревій міста змушують усіх звідусіль сходитися до церкви і зв’язують її членів між собою союзом любові.