Вечірні сутінки сідають
На втомлений Єрусалим,
Світлицю учні вже шукають
Для Господа, щоби із Ним
Опрісноки відсвяткувати.
В світлицю до своєї хати
Їх радо просить чоловік.
Усе йде так, як Він прорік,
Вже учні все приготували,
Чекають Вчителя ... Рушник
Господь приносить із собою,
Посудину також з водою.
Сідайте, - каже. Всім із них
Він ноги мити починає,
Петро зчиняє шум і крик
І Господу забороняє
До ніг торкатися: - Повік
Мені ти ноги не умиєш!
- Тепер цього не розумієш.
Повір, як в Мене ніг не вмиєш,
Щось сталось з нашим враз Петром:
- Не тільки ноги, все омий -
І голову мою, і тіло!
- Хто чистий, той святий всеціло,
Лиш ноги мусить вмити він.
Щоб ви взаємно так чинили,
Я приклад цей для вас привів.
І взявши хліб святий у руки,
Віддав подяку, поламав:
Це – Моє Тіло, що на муки
За багатьох Я вільно дав.
З вином піднявши вгору чашу,
Ученикам Він пити дав
Ту кров, що на хресті пролляв
За світу гріх й провину нашу.
Святині зрадник причастився,
Петро хоробрістю хвалився,
Господь же зраду всіх прорік,
Бо знав – слабкий є чоловік,
Котрий на себе покладаєсь,
Котрий в молитві не чуває,
О поміч к Богу не біжить...
Над садом темрява лежить...
У Гетсимань Господь вступає,
Де ангел з чашею чекає –
Щоб волю Божую сповнить
Сповна її Він має пить.
Солодко трійця учнів спить,
Тихенько Юда підступає,
Цілує Вчителя, - і вмить
Ув’язнено Його... Тікає
Собор апостолів... Біжить
Петро, що мужністю хвалився,
Що клявся голову зложить.
Ще мить - і сам уже стоїть
Учитель перед свояками,
Котрі з мотузками й кийками
Немає коментарів:
Дописати коментар