субота, 16 квітня 2011 р.

Пройти з Христом шлях страждань і воскресіння

Як маємо прожити Великий тиждень, щоб свято Воскресіння відкрило нам новий час і нове життя
Один із найбільших православних богословів ХХ ст. Олександр Шмеман писав, що богослужіння пасхального триднев’я – Страсної п’ятниці, Великої суботи і Світлого Воскресіння – можуть розповісти про таїнства творіння, гріхопадіння, відкуплення, смерті і воскресіння куди більше, аніж усі інші богословські писання разом узяті, і розповісти не тільки текстами – величним творінням візантійської гімнографії – а й самим досвідом, невимовним і просвітлюючим, який передається Церквою у ці дні.

Як розповів “Пошті” викладач кафедри літургійних наук Українського католицького університету Василь Рудейко, богослужіння цього тижня дуже глибокі за змістом і мають особливе значення для кожного, хто вважає себе християнином.
“Тиждень страстей – це більше західна назва, – каже він. – У нашій традиції його називають Великим тижнем. Він є найважливішим літургійним періодом у році й одним із найдавніших богослужінь. Більшість церков святкують його більш-менш однаково. Основні богослужіння цього тижня походять із Єрусалиму. Паломники вже від ІV століття ходили в Єрусалим, щоб там пережити цей особливий час. Вони намагались запам’ятати ці богослужіння і після повернення додому відтворити їх. Тому римо-католицька, вірменська чи візантійська традиції мають приблизно той самий набір богослужінь”.
Чувати і бути пильними
Починається Великий тиждень Лазаревою суботою. Це своєрідний прообраз загального воскресіння мертвих. Христос, щоб підкріпити своїх учнів, показує, що смерть не буде панувати над ним. Він дозволяє на смерть свого друга Лазаря і, воскрешаючи його через чотири дні, дає учням побачити свою владу над смертю.
Квітна неділя – свято водночас світле і печальне. Бо, як зазначає літургіст, ми знаємо, що оклики “Осанна!” за кілька днів зміняться на “Розіпни його!”. Цим Церква нам хоче показати змінність, непослідовність, непостійність нашої людської природи, вона закликає нас не бути натовпом, мати особисту думку про те, що відбувається.
“Перші чотири дні Великого тижня – від понеділка до четверга, оскільки літургійний день розпочинається вечірнім богослужінням – усе ще продовжують постові теми: покаяння, прощення, навернення, хоча кожен з тих днів має свою особливу богословську тематику, – каже Василь Рудейко. – Так у понеділок Церква вказує на праведного Йосипа – прообраз Христа, проданого своїми братами у рабство, який став благословенням та спасінням ізраїльського народу. У вівторок – закликає до чування, літургійні тексти у більшості розкривають значення притчі про десять дів – розумних і легковажних – в очікуванні нареченого, наголошуючи, щоб ми були пильними, готувалися разом з Христом йти дорогою його страстей. Велика середа присвячена темі євангельської грішниці, яка омиває ноги Христові. Передвіщається також зрада Юди. Він дивиться на те, як грішниця дорогоцінним миром намащує ноги Христа і, як кажуть літургійні тексти, “сріблолюбствує”. З четверга Церква готує нас особливими піснеспівами до переживання Тайної вечері і відкупительної жертви Христа”.
Велике триднев’я
Велика п’ятниця літургійно розпочинається ввечері у четвер вечірньою та літургією Василія Великого – спомин Тайної вечері. Це богослужіння є одним із найважливіших у році: Христос встановлює Таїнство Євхаристії. Літургійні тексти Великого четверга, особливо канон на утрені, говорять нам про значення Євхаристії і про те, якою ціною ми отримали спасіння. В кафедральних та митрополичих храмах відбуваються ще два обряди – обряд омивання ніг, який є прикладом служіння, що його дає Христос своїм апостолам, а другий – переважно в митрополичих церквах – обряд благословення чи освячення мира, яким уділяється Таїнство Миропомазання.
Утреня страстей Великої п’ятниці присвячена читанню 12 уривків страсних євангелій – описи страждань усіх чотирьох євангелістів. На думку Василя Рудейка, всі богослужіння Страсного тижня глибоко євангельські: кілька разів прочитується майже вповні євангельська розповідь від входу в Єрусалим до покладення в гріб, а також прообразні євангелія про воскресіння Христове.
Царські часи особливі своїми тропарями, які оспівують страждання Христа. “Богослов’я цих тропарів відбилось у наших галицьких страсних піснях, таких як “Страдальна мати” чи “Люди мої, люди”, – розповідає літургіст. – Той, хто їх творив, переживав це богослужіння і використав навіть самі тексти. Це дуже глибоке і гарне богослужіння. Я завжди заохочую всіх узяти в ньому участь”.
Із Вечірньою покладення в гріб починається Велика субота. В багатьох обрядах вона є днем, коли не відбувається жодних богослужінь. Наприклад, у латинському обряді, двері церкви зазвичай зачинені, оскільки тіло Христове перебуває у гробі. В нашому обряді є два богослужіння у Велику суботу – Вечірня покладення в гріб з виставленням плащаниці та Єрусалимська утреня – заупокійна служба по Ісусові Христу. Особливість її в тому, що хоч вона оспівує страждання і поховання, але вже чутно нотки воскресіння, особливо в ірмосі 9-ї пісні канону “Не ридай наді мною, мати, бо воскресну і прославлюся”.
Літургія Василія Великого у надвечір’я Пасхи є древнім чуванням, перші згадки про яке маємо вже від ІІ ст. – це вже воскресне богослужіння, також дуже глибокобіблійне, зазвичай під час нього відбувалося хрещення катехуменів, тому в багатьох текстах йдеться про те, як Воскресіння зумовило хрещення і як ми можемо в хрещенні пережити Воскресіння.
Два наступні богослужіння фактично завершують святкування Воскресіння. Воскресна утреня в нашому обряді є одним з найурочистіших богослужінь, особливістю її є канон св. Івана Дамаскина та Слово св. Івана Золотоустого на Пасху – своєрідний підсумок нашого проходження Великого посту і прослава великої перемоги Пасхи Христової – визволення від гріха та смерті.
Літургія св. Івана Золотоустого відкриває в нашому обряді новий цикл – цикл П’ятдесятниці. Євангельське читання прологу від євангеліста Івана “На початку було слово…”, яке здійснюється кількома мовами під святковий передзвін, є есенцією благовістя Христового і символом проповідування Євангелія всім народам. Цілий Світлий тиждень святкується Церквою як один день. Всі богослужіння такі самі, як у день Воскресіння, щодня є така сама утреня, вечірня, щодня є літургія св. Івана Золотоустого. Цілий тиждень кожне богослужіння починається і закінчується потрійним співом воскресного тропаря, не стихає воскресний привіт “Христос воскрес!” – “Воістину воскрес!”. “Це є прикладом для нас, що Воскресіння відкриває для нас вічне життя, відкриває для нас час, в якому нема подільності, в якому ми з математичного, астрономічного часу  переходимо в час, який  вимірюється нашим спасінням – кроком до більшого поєднання з Христом”, – каже Василь Рудейко.
Різниця у півдоби
Як зазначає літургіст, усі богослужіння зміщені приблизно на півдоби, ті богослужіння, які мали б служити ввечері, правляться зранку і т.д. Так, згідно з уставом, літургія Василія Великого у Великий четвер мала б відбуватись не швидше четвертої години після обіду. Зазвичай, в нас вона відбувається зранку з огляду на пасторальні обставини, щоб більше людей могли прийти до Плащаниці, а її виставляють у п’ятницю зранку на вечірній, а не ввечері, як цього вимагала б логіка богослужбового чину. “Це виклик для нашої Церкви провести літургійну реформу, щоб привести все до порядку, – каже він. – Як можна побачити, богослужіння Великого тижня прив’язані до богослужінь добового кола: Страсті є частиною утрені, Євхаристія поєднана з вечірньою. Все має певну логіку, яка за чинного порядку богослужінь є дещо зміщена. Так, у багатьох храмах літургія Василія Великого відбувається в суботу зранку, а пополудні святять паски, що є абсолютно не правильним. Ми працюємо, щоб підготувати ґрунт для літургійної реформи, але вирішальне слово – за Синодом єпископів”.
Оскільки ці богослужіння відбуваються один раз на рік і є багато текстів, які хтось може почути вперше, щоб кожен міг краще долучитися до молитви, Василь Рудейко радить мати зі собою тексти. Сьогодні є переклади українською, і їх було б добре собі придбати. Це допоможе краще зрозуміти зміст і пережити кожне богослужіння, пропустити його дух через себе.
Бути з Христом
Найважливішим у Великому тижні, особливо в трьох останніх днях, є спокій. Навіть якщо людина не мала можливості знайти його впродовж посту, то в цьому тижні вона має знайти час для молитви. Всі богослужіння Церкви націлені, щоб людина забула свої щоденні клопоти, бо що вони порівняно зі спогадом того, що відбувалося 2000 років тому і відбувається донині в нашому житті з Христом. Знайти час для участі хоча б в основних богослужіннях, якими є літургія Василія Великого з вечірньою в четвер, Утреня страстей, викладення Плащаниці, Єрусалимська утреня і літургія Василія Великого в суботу в надвечір’я Пасхи.
“Дуже важливо намагатися пройти цей шлях із Христом, – каже літургіст. – До цього кличе нас літургія, до цього кличе нас традиція Церкви. Всі тексти, які ми читаємо, всі богослужіння покликані до одного – разом із Христом, якого ми прийняли в Таїнстві Хрещення, намагатися пройти шлях Його страждань і шлях Його воскресіння. Це є найперше, що людина має зробити. Кожен робить це у свій унікальний спосіб, немає якогось універсального шляху для переживання страстей Христа. Треба намагатися віднайти Христа в собі чи через участь у богослужіннях, чи через перечитування відповідних уривків Святого Письма, і подивитися, наскільки я можу з Ним спільно йти, наскільки можу сьогодні сказати разом з апостолом Павлом: “Вже не я живу, а живе в мені Христос”.

Немає коментарів:

Дописати коментар