КАНОН ПАСХИ
Творіння Йоана
Дамаскина. Глас 1.
Пісня 1
Ірмос: Воскресіння день,
просвітімся, лю́ди: Па́сха, Госпо́дня Па́сха! Від сме́рти бо до життя́ і від
землі до небе́с Христо́с Бог нас перевів, співців пісні перемо́жної.
Очи́стьмо чуття́, і у́зримо непристу́пним
світлом воскресіння ся́ючого Христа́, і як «Ра́дуйтеся!» мо́вить – я́сно почу́ймо,
співці пісні перемо́жної.
Небеса́ неха́й досто́йно веселя́ться,
земля́ ж неха́й ра́дується, святку́є ж хай і світ ви́димий уве́сь і неви́димий:
Христо́с бо воста́в, весе́лість вічна.
Пісня 3
Ірмос: Прийдіте,
пи́ймо пиття́ нове́, не з ка́меня безплідного чудодієне, але́ нетління джерело́,
ви́точене з гро́бу Христо́м, в Яко́му утве́рджуємось.
Ни́ні все напо́внилося світлом, і не́бо,
і земля́ і підземе́лля: хай же святку́є все творіння воста́ння Христо́ве, в Яко́му
утве́рджується.
Вчо́ра погреба́вся я з Тобо́ю, Хри́сте,
– востаю́ днесь із Тобо́ю воскре́слим; розпина́вся я з Тобо́ю вчо́ра: Сам
просла́в мене́ з Собо́ю, Спа́се, у Ца́рстві Твоїм!
Пісня 4
Ірмос: На боже́ственній сторо́жі богомо́вний Авваку́м хай ста́не з
на́ми і пока́же світлоно́сного Ангела, що я́сно гово́рить: «Днесь – спасіння
світові, бо воскре́с Христо́с, я́ко Всеси́льний».
Му́жем, що як пе́рвісток отвори́в дівственну утро́бу, яви́вся
Христо́с; а як да́ний на пожи́ву, Агнцем назва́вся, непоро́чним же – бо не
звідав скве́рни, на́ша Па́сха; і як Бог істинний, доско́налим зве́ться.
Як однорічний Агнець, благослове́нний на́м віне́ць – Христо́с,
власновільно за всіх зако́лений був – Па́сха очи́щення, і зно́ву із гро́бу нам
зася́яв прекра́сним Со́нцем пра́вди.
Богооте́ць Дави́д пе́ред ве́тхим ковче́гом скака́в, танцю́ючи;
ми ж, наро́д Бо́жий святи́й, проо́бразів здійснення ба́чачи, веселімося
богонатхне́нно, бо воскре́с Христо́с, я́ко Всеси́льний.
Пісня 5
Ірмос: Ли́ньмо з глибини́ ра́ннього
ра́нку і, за́мість ми́ра, пісню принесім Влади́ці, і Христа́ у́зримо – пра́вди
Со́нце, що всім життя́ засвічує.
Безмірне Твоє́ милосе́рдя ба́чачи, а́довими у́зами зв’я́зані
до світла йшли́, Хри́сте, весе́лими нога́ми, Па́сху хва́лячи вічную.
Приступім, свічоно́сні, до Христа́, що як Жени́х вихо́дить
із гро́бу, і святку́ймо зі святолю́бними ви́шніми чи́нами Па́сху Бо́жу спаси́тельну.
Пісня 6
Ірмос: Зійшо́в єси́ в глиби́ни
підзе́мні і сокруши́в єси́ за́суви вічні, що держа́ли зако́ваних, Хри́сте, і
тридне́вний, як із кита́ Йо́на, воскре́с єси́ із гро́бу.
Зберігши цілими печа́ті, Хри́сте,
воста́в єси́ із гро́бу, як і ключів Діви не пору́шив у різдві Твоїм, і отвори́в
єси́ нам ра́йські две́рі.
Спа́се мій, жива́ і незаколе́нна же́ртво!
Ти як Бог, Сам Себе́ добровільно принісши Отце́ві, воскреси́в єси́ з Собо́ю
всеро́дного Ада́ма, воскре́снувши з гро́бу.
Пісня 7
Ірмос: Той,
Хто о́троків із пе́чі ви́зволив, ста́вши люди́ною, стражда́є як сме́ртний і стражда́нням
зодяга́є сме́ртне у красу́ нетління, Єди́ний благослове́нний Бог отців і
препросла́влений.
Жінки́ богому́дрі з ми́ром услід Тобі поспіша́ли; але́ Кого́
вони́, як ме́ртвого, зі сльоза́ми шука́ли – Тому́ поклони́лися, радіючи, як
живо́му Бо́гові, і Па́сху та́йну у́чням Твоїм, Хри́сте, благовісти́ли.
Сме́рти святку́ємо умертвіння, Аду зруйнува́ння, іншого
життя́ вічного перви́ни, і натхне́нно оспівуємо Пови́нного – Єди́ного
благослове́нного Бо́га отців і препросла́вленого.
Яка́ воістину свяще́нна і всесвятко́ва оця́ спаси́тельна
ніч, і світлозо́ра – світлоно́сного дня Воста́ння провісниця: в ній бо надчасо́ве
Світло із гро́бу пло́ттю всім зася́яло!
Пісня 8
Ірмос: Сей уро́чий і святи́й
день, пе́рший від субо́ти, ца́рственний і чільний – над свя́тами свя́то і над
торжества́ми торжество́, в яко́му благословимо́ Христа́ на віки!
Прийдіте, ново́го виногра́дного пло́ду,
Боже́ственної весе́лости – у знаме́нному дні воскресіння – Ца́рства Христо́вого
причастімся, оспівуючи Його́, як Бо́га, на віки.
Возведи́ о́чі твої, Сіо́не, і погля́нь
довко́ла: ось бо зійшли́ся до те́бе, на́че богосвітлі світи́ла, від за́ходу, і
півночі, і мо́ря і схо́ду діти твої, в тобі благословля́ючи Христа́ на віки.
Отче Вседержи́телю, і Сло́ве, і Ду́ше,
в Трьох Іпоста́сях з’є́днане Єство́, надісто́тне і надбоже́ственне, – в Те́бе
ми хрести́лися і Тебе́ благословимо́ по всі віки!
Пісня 9
Приспів: Ангел возвіща́в Благода́тній:
«Чи́стая Діво, ра́дуйся! І зно́ву кажу́: Ра́дуйся! Твій Син воскре́с тридне́вний
із гро́бу, і ме́ртвих воздви́гнув Він». Лю́ди, веселітеся!
Ірмос: Світи́ся, світи́ся, нови́й
Єрусали́ме, сла́ва бо Госпо́дня на тобі возсія́ла! Лику́й ни́ні і весели́ся,
Сіо́не! А Ти, Чи́стая, красу́йся, Богоро́дице, воста́нням Рожде́ння Твого́.
О боже́ственне, о лю́бе, о пресоло́дке
Твоє́ сло́во! З на́ми бо необма́нно обіця́в єси́ бу́ти до скінчення віку, Хри́сте!
Його́ ми, вірні, за утве́рдження надії ма́ючи, ра́дуємося.
О Па́схо вели́ка і найсвяще́нніша, Хри́сте!
О, Му́дросте, і Сло́во Бо́же, і Си́ло! Подава́й нам тісніше з Тобо́ю єдна́тися
в невечірньому дні Ца́рства Твого́.
У давньому Єрусалимі у навечір'я Пасхи (у Велику
Суботу ввечір о 15:00) звершували вечірню (яка нині поєднується із літургією
Василія Великого) із 15 читаннями і після читань обкаджували Святий гріб тричі
і храм і йшли на Голготу, повернувшись молились перед Святим Горбом, тоді патріарх
і його оточення входили у святий гріб, запалювали від святого світла (невгасима
лампада у Святому гробі) і давав архидиякону, а архидиякон народу. Тоді
патріарх, архидиякон і решта з ним виходили і процесійно йшли у святу базиліку
Константина, з співом стихири (глас 1): „Світи́ся, світи́ся, нови́й Єрусали́ме,
сла́ва бо Госпо́дня на тобі возсія́ла! Лику́й ни́ні і весели́ся, Сіо́не! А Ти,
Чи́стая, красу́йся, Богоро́дице, воста́нням Рожде́ння Твого́.“.
Стих: Тобі подобає пісня, Боже, в Сіоні і Тобі
воздасться молитва у Єрусалимі“.
„Світися, світися, новий Іерусалиме,
прийшло бо твоє світло і слава Господня на тобі возсіяла: сей дім Отець создав,
сей дім Син утвердив, сей дім Дух Святий оновив, просвіщаючий, утверджуючий і
освячуючий душі наші“.
Стих: „Похвали, Єрусалиме, Господа, хвали Бога твого, Сіоне“.
„Світися, світися, новий Єрусалиме …“.
Стих: „Хваліте Бога у святих Його“.
Слава а відтак співають: „Світися, світися“ та ін., аж поки не увійдуть
в базиліку Константина. Там читають „Сподоби, Господи, в вечер сей“, далі стихири, глас
1, подобний: „О преславне чудо“.
„Світло вечірнє возсіяло сущим у тьмі
всім тайно, провісник Пасхи і возстання початок, ось бо, яко сплячий, із мертвих
возстає Господь, врата і окови божественною владою сокрушивший Христос, і оновлює
всіх зотлілий у аді, як Бог безсмертний, смерті силу разрушивши“.
Стих: „Світло возсіяло праведникові і правим серцем“.
„Возсіяв нам всесвітлий і чесний вечір
Христового возстання, просвіщає таїнственно днесь днесь він світ живих і мертвих,
до радості серця спонукає, тому Господеві, вірнії, свято духовне святкуймо, як увільнені
від мороку і душі світлом просвітившії - славного воскресіння пізнанням“.
Стих: „У світлі Твоєму узримо світло, продовж милість Твою“.
„Єрусалиме веселися, торжествуй Сіоне,
небеса радуйтеся, земля і все, що на ній, оновітеся, апостоли Христові з мироносицями
до гробу спішіте, возвістіте всім навколо Спасове із мертвих возстання і ти світе
духовний святкуй свято суботи вечір, який Пасху предвозсіяває“.
Слава і нині „Цар небесний“. У стихирах на „Господи воззвах“.
Потім „Нині відпускаєш“, сілальний відпустительний, глас 1: „Хоч камінь
запечатали юдеї“, після якого патріарх відходить до хрещальні для свершення таїнства хрещення
і знову повертається в базиліку Константина, де й починають Літургію.
Немає коментарів:
Дописати коментар