четвер, 13 квітня 2017 р.

Канон Великого Четверга


КАНОН
Творіння кир Косми. Акростих у первотворі:
Τ μακρὰ πέμπτη μακρόν ὕμνον ξδω.
Ірмоси по двічі, тропарі на 6. Глас 6.

Пісня 1
[Τ] Ірмос: Врозсіч розсікається море Червоне і хвиль кормителька висушується – глибина; для беззбройних стала вона переходом і воднораз для всеозброєних – гробом; і пісня богокрасна співалася: «Славно прославився Христос Бог наш!»
Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.
[Η] Всього Причина і життя Подателька, безмежна Мудрість Божа збудувала дім Собі від Чистої Матері, що не пізнала мужа; у храм бо тілесний зодягнувшися, славно прославився Христос, Бог наш!
[Μ] Вводячи в тайну Своїх друзів, душепоживну трапезу готує Суща Мудрість Божа і чашу безсмертя розчиняє вірним. Приступімо благочесно і закличмо: славно прославився Христос Бог наш!
[Α] Прислухаймося, всі вірні, до нествореної і вродженої Мудрости Божої, що скликає високомовною проповіддю; Вона бо взиває: «Вкусіте, і спізнавши, що Благий я, воскликніте: славно прославився Христос Бог наш!» 
Пісня 3
[Κ] Ірмос: Господь усього і Звершитель Бог, зубожівши, з Собою, Безстрасний, творіння з’єднав, і тим, за кого мав умерти, Сам Себе, як суща Пасха, переджертвував, взиваючи: «Їжте Тіло моє і у вірі утвердіться!»
[Ρ] Ізбавительною для всього смертного роду, Твоєю чашею, Благий, напоїв єси Твоїх учнів, наповнивши її веселістю; Ти бо Сам Себе священнодієш, взиваючи: «Пийте Кров мою і у вірі утвердіться!»
[Α] «Безумний муж, – той, котрий між вами зрадник», – рідним Тобі учням провістив єси, Беззлобний, – «зроду не пізнає сього і, як безтямний, зроду не втямить; однак ви в мені перебувайте – і у вірі утвердитеся!»

Сідальний, глас 1. Подібний Гроб Твой, Спасе:
Хто озера, і джерела, * і моря сотворив, * Той, навчаючи нас благородної покори, * рушником оперезавшись, учням ноги омив, * упокорюючись із безміру добросердя * і підносячи нас із прірви злоби, * Єдиний Чоловіколюбець.
Слава: глас 3. Подібний Божественния віри:
Упокорюючись по добросердю, * омив єси ноги учнів Твоїх * і верстати путь божественний їх спрямував; * Петро ж, який від омивання відмовлявся, * враз підкоряється божественному повелінню, * омивання приймаючи і Тебе ревно благаючи * дарувати нам велику милість.
І нині: глас 4. Подібний Явился єси днесь:
Трапезуючи, Владико, з учнями Твоїми, * явив єси таїнственно всесвяте Твоє заколення, * яким від тліну ізбавилися * ми, що священні Твої Страсті почитаємо.


Пісня 4
[Π] Ірмос: Пророк – провидець тайни Твоєї невимовної, Христе, проголосив: «Приготував єси могутню любов у кріпості, Отче Щедрий: Єдинородного бо Сина, Благий, послав єси у світ умилостивленням».
[Ε] Йдучи на страсті, що всім Адамовим нащадкам пролили безстрастя, Христе, мовив єси Твоїм друзям: «З вами запрагнув я сієї Пасхи причаститися; мене бо, єдинородного, послав Отець у світ умилостивленням».
[Μ] Причащаючись чаші, учням промовив єси, Безсмертний: «Плоду виноградного більше не питиму в сьому житті з вами; мене бо, єдинородного, послав Отець у світ умилостивленням».
[Π] «Пиття нове понад усяке слово, говорю я, питиму в Царстві моїм, – сказав єси, Христе, друзям, – коли як Бог із богами буду там з вами; мене бо, єдинородного, послав Отець у світ умилостивленням».

Пісня 5
[Τ] Ірмос: Союзом любови єдналися Апостоли, Владиці всіх – Христові себе віддаючи, гожі ноги очищали, благовістуючи всім мир.
[Η] Здатна втримувати невтримну і високолетну у повітрі воду, приборкувати безодні і вгамовувати моря, Божа Мудрість воду в умивальницю вливає, і умиває ноги рабів Владика.
[Μ] Являє учням образ смирення Владика: Хто у хмари зодягає небозвід, опоясується рушником і приклоняє коліна, щоб рабам омити ноги, – Той, у Чиїй руці дихання всіх сущих.

Пісня 6
[Α] Ірмос: Остання безодня гріхів оточила мене, і, бурі не в змозі терпіти, як Йона, волаю до Тебе, Владики; «Від тління мене возведи!»
[Κ] «Господом називаєте мене, о учні, і Вчителем; і достоту, ним я є, – взивав єси, Спасе, – тому наслідуйте образ, який ви в мені побачили!»
[Ρ] «Скверни хто не має, той ніг омивати не потребує; і ви чисті, о учні, та не всі: ось бо один із вас свавільно безумствує».

Кондак, глас 2. Подібний Вишніх іщя:
Хліб узявши в руки, зрадник потай їх простягає * і бере ціну Того, Хто руками Своїми людину створив; * і невиправним зостається Юда, раб і облудник.
Ікос: До тайної трапези у страсі всі наблизившись, чистими душами Хліб приймімо, разом з Владикою перебуваючи, щоб побачили ми, як Він ноги учням омиває і рушником обтирає, і чинили так, як бачили: один одному корилися і один одному ноги обмивали, – Сам бо Христос так повелів Своїм учням, передрікши се чинити; але не слухав Юда, раб і облудник.

Пісня 7
[Ο] Ірмос: Отроки в Вавілоні полум’я печі не убоялися, але, ввержені в осердя полум’я і зрошувані, співали: «Благословен єси, Господи, Боже отців наших!»
[Ν] Киваючи головою, Юда на продумане злодіяння зважувався, догідний час шукаючи, щоб видати на засуд Суддю, Який є всіх Господь і Бог отців наших.
[Υ] «Один із вас», – взивав Христос до друзів, – «мене видасть»; вони ж, забувши радість, проймалися тривогою й печаллю: «Скажи, хто се», – говорячи, – «Боже отців наших?»
[Μ] «Хто зо мною руку свою в полумисок зухвало вкладає, – ліпше було б йому врата життя ніколи не пройти!» – так явив, хто то був, Бог отців наших.

Пісня 8
[Ν] Ірмос: За закони вітцівські юнаки блаженні в Вавілоні, наражаючись на лихо, зневажили безумне царське повеління і, охоплені вогнем, безсилим їх розплавити, співали достойну Владущого пісню: «Господа оспівуйте, діла, і превозносіте по всі віки!»
[Ο] Співтрапезники Слова на Сіоні, всеціло Йому віддані блаженні апостоли пішли за Ним, немов за Пастирем – ягнята; і з’єднавшись нерозлучно з Христом, божественним словом живлені, благодарно взивали: «Господа оспівуйте, діла, і превозносіте по всі віки!»
[Ν] Закон дружби свідомо зламавши, Іскаріот злощасний ноги обмиті наготував на зраду; і Твій ївши хліб – Тіло Божественне, підняв п’яту на Тебе, Христе, і не зумів візвати: «Господа оспівуйте, діла, і превозносіте по всі віки!»
[Ε] Приймав безсовісний Тіло, що гріх відпускає, і Божественну Кров, що за світ проливається, але ані пити її не соромився – продану за ціну, ні не погребував злочинством, і не зумів візвати: «Господа оспівуйте, діла, і превозносіте по всі віки!»

Пісня 9
[Ξ] Ірмос: Гостинністю Владики і безсмертною Трапезою на горньому місці з високими мислями, нумо, вірні, насолодімося, найвищого слова навчившись від Слова, Яке величаємо.
[Α] «Ідіть», – учням Слово говорить, – «приготуйте на горньому місці Пасху, яка утверджує уми тих, кого бажаю втаємничити неквасним словом істини; твердість же благодаті величайте».
[Δ] «Творительку-Премудрість, Отець народжує мене перед віками; Він учинив мене началом шляхів для діл, що нині тайно звершуються; бо, будучи нествореним з природи Словом, я проголошую Своїм те, що нині прийняв».
[Ω] «Як людиною я є по сутності, не по сповидності, так і природа, що зо мною з’єдналася, – Божественна дією взаємообміну; тим-то мене, єдиного Христа, пізнайте, що зберігає те, із чого, в чому і чим став я»[1].


[1] Цей тропар у своєрідній формі і термінології, притаманній візантійському богослов’ю, наголошує повноту двох природ Христових у Воплоченні, Його абсолютні Божественність і людськість водночас. «Те, з чого» – Божество, в якому Господь існував одвічно і в якому прийняв людську природу через Воплочення; «у чому» – людська природа, яку Син Божий прийняв і в якій, разом із Божеством, перебував у Своєму земному житті; «чим став» - незлитне і нероздільне поєднання Божої і людської природ в одній Особі воплоченого Сина Божого.

Немає коментарів:

Дописати коментар