пʼятниця, 7 квітня 2017 р.

Логіка пасхальних богослужінь у нас абсолютно заламана

Розмовляла Іванка Рудакевич



З наближенням свята Пасхи в розкладі богослужінь “з’являються” нові назви: Утреня страстей, Царські часи, Єрусалимська утреня, Вечірня з Літургією Василія Великого. Хтось на ці богослужіння ходить, а хтось навіть не знає, що такі існують. Про значення тих богослужінь у передпасхальний час говоримо з отцем Василем Рудейком, доктором богослов’я, заступником голови Патріаршої літургійної комісії УГКЦ, священиком храму священномученика Климентія Шептицького у Львові.

– Коли починається пасхальне тридення, у Велику п’ятницю?
– Пасхальне тридення – це п’ятниця, субота, неділя. Літургійно це тридення починається у четвер ввечері Вечірнею з Літургією Василія Великого, яка є спомином Тайної вечері. Тільки у нас усі богослужіння зсунені на півдня, і ця вечірня тепер відбувається у четвер зранку.
Тридення святкуємо як одне свято, під час якого йдемо крок за кроком: спочатку Тайна вечеря, потім схоплення Ісуса, хрестовий хід до Голготи, розп’яття, покладення в гріб. І як завершення – воскресіння. Ці три дні богослужбово дуже насичені. Богослужіння, які тоді звершуємо, є дуже давніми, вони походять з Єрусалиму, зародилися у IV ст. Подібно святкують і вірмени, і копти, і сирійці, і римо-католики.


– Чому тридення починається саме з Вечірні з Літургією у Великий четвер?
– Бо це одне з найважливіших богослужінь в літургійному році. Тайна вечеря – це момент встановлення Євхаристії. Під час цієї Вечірні з Літургією у стихирах зрада Юди протиставляється гостинності Христа, який годує учнів Хлібом небесним. У монастирських церквах та у єпископських катедрах є ще й окремий обряд омивання ніг, а у митрополичих катедрах у цей день освячують миро для таїнства миропомазання.
Наступне богослужіння, яке тепер звичайно відбувається в четвер ввечері (хоча його мали б звершувати в п’ятницю вдосвіта), це Утреня страстей. Після Тайної вечері Христа схопили, і під час цієї утрені ми читаємо 12 фрагментів з Євангелій, в яких ідеться про арешт, засудження і розп’яття Ісуса. Таким чином намагаємося пройти з Христом Його шлях. Звичайно, ми не терпимо страждань, які Він терпів, але можемо співстраждати з Ним. Під час Утрені страстей також є традиція на кожне з 12-ти читань запалювати принесену зі собою свічку. Це дуже гарна традиція, вона свідчить про те, що Христові страждання для нас є світлом, що дає духовну силу, яка просвітлює нас і зігріває зсередини.

– Які тоді богослужіння звершуються у Велику п’ятницю?
- Зранку звершуються Царські Часи, під час яких співають 12 тропарів святого Софронія Єрусалимського, які дуже гарно передають Ісусові терпіння.
Також у п’ятницю, на вечірній, виставляють плащаницю. Через уже згаданий зсув це відбувається зранку, хоча логічно виставляти плащаницю ввечері, бо, історично, тоді Христа покладали в гріб.
Ввечері служать Єрусалимську утреню. Це, можна сказати, похоронна утреня. З одного боку, її суть у тому, щоб по-людськи оплакати покладення Христа в гріб, а з іншого – під час утрені в певний момент співаємо дуже гарний ірмос “Не ридай наді мною, Мати... бо воскресну і прославлюся”. Тобто, з одного боку, у текстах прочитується людський сум за усопшою дорогою людиною, а з іншого – видно християнське ставлення до смерті, що зі смертю нічого не закінчується, що насправді це славний початок. Єрусалимська утреня – це одне з найгарніших богослужінь у нашому обряді, з дуже чутливими текстами. Оригінально після цього богослужіння мали б забирати виставлену для вшанування плащаницю. Але через вже згаданий зсув богослужінь її забирають вдосвіта в неділю і для цього укладене особливе богослужіння – Надгробне – яке насправді є дуже скороченим варіантом Єрусалимської утрені.

– А що відбувається в суботу?
– В суботу маємо вже пасхальне чування: Вечірню з Літургією Василія Великого.

– Що означає пасхальне чування?
– Люди збираються в церкві й очікують на воскресіння Христове. Тобто вони не сплять, так як спали апостоли. Це очікування воскресіння Христового літургійно виражається таким чином, що ми прийшли і в нас ще є сум, священики в постовому одязі. І коли починаємо співати прокімен “Воскресни, Боже, судити землю, бо ти народами всіма володієш”, священики змінюють одяг з постового на світлий, пасхальний. І після цього читають пасхальне Євангеліє про Христове воскресіння, причащають людей. Насправді це богослуження треба звершувати у суботу ввечері. Якщо б люди дуже хотіли це зробити по-євангельському, то момент переодягання мав би припадати на північ. Тобто о 12-ій годині священики одягнули б світлі ризи, продовжили літургію, причастили людей, після служби поблагословили їжу, тобто паски, яйця тощо. Опісля сіли до спільної святкової трапези. Потім почали Пасхальну утреню і вже зранку сходилися б на недільну Літургію Йоана Золотоустого.
Але ця Вечірня з Літургією Василія Великого, знову ж таки через зсув, відбувається в суботу зранку. Мені прикро, що два чи не найважливіші богослужіння в нашій традиції – на які заохочую ходити всіх – Вечірня з Літургією Василія Великого у четвер (спомин Тайної вечері) і суботу (пасхальне чування) для людей “випадають”, бо їх звершуємо зранку. А ранок – це “мертвий” літургійний час, люди зранку рідко можуть знайти час, щоб прийти до церкви.

– А чому так сталося, що відбувся цей зсув?
– Насправді ніхто не знає, чому так сталося. Такі зміни відбулися не тільки в нашому обряді – скажімо, у римо-католиків теж таке було, але вони провели літургійну реформу і впорядкували час звершення богослужінь пасхального тридення. Однією з причин може бути те, що в певний момент було заборонено причащатися двічі на день. Виходило б, що на Пасху в один день відбувалися дві літургії і, відповідно, священики причащали двічі: під час суботньої Вечірньої з Літургією Василія Великого (яка відбувалася ввечері) та недільної Літургії Йоана Золотоустого (в неділю зранку).

– Зачекайте, чому кажете, що причащалися в один день двічі? Є субота, а є неділя... Два різні дні.
– Всі вечірні є вечірніми наступного дня, бо день починається з вечора. Так є від самих початків сотворення світу. Коли Бог творив світ, Він творив його з вечора на ранок. Сотворив світло, відділив його від темряви, і був вечір, і був ранок – день перший, сотворив небо і землю, і був вечір і був ранок – день другий. Книга Буття на всі шість днів творіння подає цю схему і за нею слідувала літургійна традиція старозавітної церкви, де богослужіння починали з вечора. Це перейшло також до богослужінь новозавітної Церкви. Тому Вечірня з Літургією, яка відбувалася ввечері в суботу, була вже недільною. І саме вона є пасхальною.

– А якою ж тоді є Служба Божа в неділю вранці? Не пасхальною?
– Ні. Вона нічим не відрізняється від звичної недільної літургії, крім того, що там співаємо пасхальні тропарі та задостойник. Вона вже відкриває новий літургійний період, період П’ятдесятниці. Починаючи з неї, всі богослужіння будуть спрямовані на очікування зіслання Святого Духа. Тому на цій Службі і читаємо Євангелія від Йоана, що розпочинається текстом: “Спочатку було Слово...”. А фрагмент про воскресіння Христа вже читали на пасхальній Літургії в суботу ввечері, точніше, за теперішнім впорядкуванням, у суботу зранку (усміхається). У ньому йдеться про те, як мироносиці прийшли до гробу, побачили гріб відкритим, а Христа нема...

– Тобто люди йдуть до церкви в неділю зранку і думають, що зараз буде пасхальна літургія. А, виявляється, вона вже відбулася...
– Так, і більшості з тих людей там не було. Щобільше, пасхальне чування (тобто Вечірню з Літургією Василія Великого) сьогодні звершуємо в суботу зранку при виставленій плащаниці. Як уже було сказано, під час цієї служби священики переодягають постові ризи на святкові. А потім, вже перед початком Пасхальної утрені, знову одягають постові, бо треба правити Надгробне, забирати плащаницю. Тобто логіка пасхальних богослужінь у нас абсолютно зламана.

– І що тепер робити? Може просто впорядкувати ці богослужіння? Може б тоді і люди почали на них приходити...
– Впорядкувати просто так не вдасться. В нас повинен початися літургійний рух. А він може початися тільки тоді, коли люди почнуть осмислювати те, чим вони моляться, зацікавляться текстами, почнуть запитувати священиків, чому все так, а не інакше. Бо багато людей напівмагічно ставляться до богослужінь: ти ніби приходиш, ніби присутній, але насправді те, що відбувається там, тебе мало стосується. Чому треба йти до церкви на Стрітення? Щоб посвятити свічку. Чому треба йти до церкви на Пасху? Щоб посвятити їжу. Так, можна поміняти утрені та вечірні пасхального тридення місцями. Але якщо тексти, які там лунають, до людей ніякого стосунку не мають, якщо ніхто не прийшов на богослужіння з молитвословом і не підкреслює в ньому речі, які зачепили, то переставляння місцями нічого не дасть.
Люди повинні осмислювати службу. Тексти, якими Церква молиться, можна пристосувати до свого життя, бо богослужбова логіка не є паралельною до людської, а навпаки, з нею збігається. Звичайно, у цьому людям також мають допомагати дослідники, богослови, пояснювати незрозуміле, давати поштовх до запитань. В Україні це зараз відбувається, але дуже слабо.
Недавно УГКЦ розробила стратегію розвитку до 2020-го року: “Жива парохія – місце зустрічі з живим Христом”. Живою парохія стане тоді, коли люди почнуть жити літургією, зрозуміють для себе логіку богослужінь і будуть використовувати їх у своєму житті. Не тому, що мусять, а тому що хочуть, бо бачать ті богослужіння для себе корисними. Набагато краще дозволити змінити порядок богослужіння пасхального тридення в одній парохії, яка до цього дозріла. Бо якщо зробити такий перехід обов’язковим для всіх, виникне багато незрозумілостей. Тобто директива згори нічого не змінить.

– Ви згадали про освячення їжі на Пасху. Яке воно має для нас значення?
– Важливе. У раю перші люди жили в достатку. Але потім унаслідок гріхопадіння втратили цей достаток. І в час посту Церква пропонує відмовитися від м’ясних, молочних та інших продуктів, щоб ми таким чином нагадали собі про ту втрату. Благословення їжі на Пасху є символом того, що з Христовим воскресінням ми ту райську повноту отримали знову. Тобто це не те, щоб ми такі мудрі накоптили ковбас, шинок – насправді Господь нам це все дав. І якщо б ми таки відмовилися від певної їжі на час посту, то відчули б принаймні на фізичному рівні, що означає для нас втрата раю і Господня жертва, яка той рай нам повернула. Я ж кажу... нам важко в це повірити, бо ми звикли до нелогічності літургійної традиції, але вона двістівідсотково логічна. Вона хоче нам передати дуже чітку і зрозумілу інформацію. Просто треба прислухатися до її послання.

– Як богослужіння Світлого тижня нам допомагають тривати в пасхальній радості?
– Треба сказати таке: початково ніякого Світлого тижня не було. А був період П’ятдесятниці. Майже 50 днів люди постили, а потім 50 днів святкували. Але у минулому, під різними монашими впливами (вважали, що 50 днів – це забагато), це велике святкування скоротили до Світлого тижня. Протягом Світлого тижня відбуваються такі ж богослужіння, як і в день Пасхи, така ж утреня, вечірня, щодня – Літургія Йоана Золотоустого. Наголошуємо на темі воскресіння, темі порожнього гробу як образу того, що смерть не має над нами ніякої влади. Це навіть стосується похоронних богослужінь. Коли люди помирають у Світлий тиждень, відбувається похорон за уставом богослужінь Пасхи.

– Як ті воскресні богослужіння можуть допомогти нам пережити всі ті події, які відбуваються в нашій країні, війну і її наслідки?
- Я вважаю, що годі шукати якихось особливих богослужінь на час війни. Будь-яке богослужіння передовсім є намаганням наблизитися до Господа і з Ним розмовляти, перебувати, відчувати Його присутність, кликати, щоб Він діяв у нашому серці. Я думаю, що не існує якогось конкретного богослужіння, яке змусить Господа діяти в нашому житті так або інакше. Єдине, що ми можемо зробити, це щиро молитися, приходячи на будь-яке богослужіння. Молитися про те, щоб Господь прийшов у наше серце, щоб Він керував нашими думками, показував нам, де істина, а де брехня, підказував, як кожен із нас може цю ситуацію поліпшити. Не треба чекати на Пасхальні богослужіння чи на богослужіння Страсного тижня, треба просто інтенсифікувати для себе молитву, яка на цей момент відбувається в церкві, спільноті, куди ти ходиш, твою особисту молитву. Можна молитися молитву Христа в Гетсиманському саду: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише – як Ти”. Це найкраща молитва, якою ми зараз можемо допомогти собі, країні, світові в контексті цієї війни. Просто просити Господа, щоб Його воля сповнилася і ми всі з тої волі скористали.

Немає коментарів:

Дописати коментар