До мене дійшло, що
молитва – це симфонія віри, надії і любові. Віри в Бога, надії на перемогу
істини, любові до ближнього. Симфонія цього всього і є справжньою молитвою –
відкриттям себе для дії Бога. Дійшло не в бібліотеці, не на дуже добрих і
фахових університетських лекціях, не в монастирях, яких я за своє життя
відвідав чимало. Дійшло на Майдані, у тиші гупання важкої музики, спрямованої
на розігрів душ, у вирі конкретної взаємодопомоги, в безперервному вибуху
ввічливості та вдячності.
Молитва народилась
тут спонтанно, віра, надія і любов тисяч людей просто створили її, і вона стала
частиною звичного життя Майдану, частиною такою природною, що сприймається як
щось самозрозуміле. Ця симфонія ламає бар’єри закостенілих догматів, міжусобних
церковних розділень і являє Церкву у її первинній справжній чистоті як
невісту Христа, з Яким вона возносить досконалу пісню прослави небесному Отцю.
Джерело:
<http://www.lvivpost.net/suspilstvo/n/23531>
Немає коментарів:
Дописати коментар