Вечірня на початок індикту 1 вересня
[Велика
Церква]
Увечері, напередодні, співають «Прихили, Господи»
(Пс. 85), потім останній (το τελευταῖον)
антифон, після цього «Господи, візвав» (Пс. 140), і творять вхід.
Прокімен – той, що відповідає дню. Диякон виголошує велику ектенію, а після
виголосу, за давнім звичаєм, у Великій церкві залишаються тижневі
священнослужителі, а патріарх виходить із вівтаря і прямує до Халкопратії разом
із клиром, співаючи «Радуйся, благодатная Богородице Діво, пристане й заступнице роду людського, бо з тебе воплотився Ізбавитель світу; ти бо єдина єси Мати і Діва, присноблагословенна і препрославлена. Моли Христа Бога, щоб мир дарував усій вселенній».
[У Великій
Церкві співають три антифони й читають три читання. Перше — з книги Премудрості Соломона, початок: «Душі праведних у
руці Божій», кінець: «і опіка над його вибраними» (3,1-9). Друге — також із Соломона, початок: «Праведник, навіть якщо рано
помирає», кінець: «бо благодать Божа — над преподобними його, і опіка —
над його вибраними» (4,7-15). Третє — теж із Соломона, початок: «Праведні навіки», кінець: «бо дана від Господа нам міць, і влада — від
Всевишнього» (5,15-6,3).
Після цього співаки на амвоні виголошують такий тропар, глас
1: «Стовпом терпіння став єси, наслідуючи праотців, преподобний: Йова — у
стражданнях, Йосифа — у спокусах, і спосіб життя безтілесних, перебуваючи в
тілі. Моли Господа спасти нас».
Стих 1: «Покладав надію, і поклав — аж доки… і будуть
уповати на Господа» (39,2-4).
Стих 2: «Сповістив правду… щоб завжди підтримував» (10-12).
Стих 3: «Нехай звеселяться й зрадіють… не зволікай і даруй достаток» (17-18).
А після цього диякон промовляє: «Премудрість», і відразу читається уривок із Приповідок. А коли минає година і вже наближається захід сонця, читають Житіє святого Симеона. Потім, коли настає час всенічної, звершується вона за чином.]
