Обряд входу Вечірні у давньому східносирійському літургійному коментарі

У сучасній святковій вечірні візантійського обряду передбачено вхід священника із свічками і кадилом (інколи із євангелієм, якщо передбачено читання із нього), який виглядає дуже незрозуміло. Після вечірньої псалмодії процесія виходить із святилища, обходить ліву сторону іконостасу і заходить знову у святилище, після чого співають піснеспів "Світло Тихе" і відбувається загальне кадження престолу, вівтаря та всього храму. 

У давнньому східносирійському коментарі, ця процесія описана набагато зрозуміліше. Там вона пов'язана із виходом клиру на середину храму - на віму (від якої в нас залишився лише тетрапод) - де власне і відбувалась уся  Вечірня, аж до завершальних ектеній та кінцевого благословення вірних (подібно як зараз в нас вона відбувається на т.зв. 'Єрусалимській Утрені'). 

Звершення Богослужінь священником разом із вірними в тому самому просторі може суттєво оживити відчуття спільної молитви. І сенс самих обрядів - і запалення світла, і приношення кадила, і спільного співу -  перестане бути незрозумілим танцем чи театральною сценкою, а перетвориться в осмислене святкування присутності Христа у Його церкві тут і тепер. 

А ось і сам текст коментаря:

Подивися, скільки всього приготовано для кадильного антифону «Тебе, Господи, ісповідуємо, що Месію Єси, Ти бо Воскреситель тіл наших і Відкупитель душ наших Єси», який співаємо п’ять разів: усі лампади запалюються,— тоді як раніше горіло їх менше … Тепер відчиняються ворота апсиди (вівтаря), яка є небом, і виходять разом із священником, несучи хрест та Євангеліє; а перед ним ідуть ряди піддияконів і дияконів зі світильниками та кадильницями. І першими виходять піддиякони, оскільки вони ближчі до нас. Світильники, які вони несуть, вказують на те, що вони є управителями зір. Диякони ж, які означають вищу церкву ангелів, виходять за ними, несучи кадильниці, вони ближчі до хреста, бо стоять ближче до престолу. Кадильниці, які вони несуть, — це пахощі хвали Господу, якими є виголоси «Свят» і «Алилуя». Хрест уособлює нашого Господа — як у Його першому, так і в майбутньому об’явленні; тут же означає Його об’явлення при Йордані.

Те, що хрест і Євангеліє виходять із апсиди і підіймаються на віму, означає: Господь із небес прийшов у Єрусалим. Те, що їх кладуть на престолі (тетраподі), посеред віми, означає: на Голготі Він був розп’ятий, а в Єрусалимі було Його проповідування. Те, що диякони підходять до священника, і він благословляє їхні кадильниці, означає: «в Церкві об’являється багатоманітна премудрість Божа началам і владам, які на небесах».

І те, що священник, який є образом Ісуса, наказує їм приносити народові кадило, — означає, що вони, прийнявши благословення, і наче переповнені благословеннями своїх кадильниць, виливають благословення на спільноту. Спершу пахощі кадила підноситься до вівтаря; тобто Господь наш, коли був на землі, був «Бог наш із нами», маючи владу на небі й на землі. І на небо вони приносять своє кадило; далі священникові, від того, що Йому належить, приносять; потім усьому народові, кожному у своєму чині. Тим самим показують, що ввесь світ через об’явлення Господа нашого відкуплений, але різні люди по-різному отримали через Нього життя: особливим способом ті, які Його полюбили і заповіді Його зберегли. І їм подається більше кадила; бо хоч Він усіх від смерті відкупив, але не всіх увів у світлицю; і має Він багато осель, щоб кожному дати за його гідністю.

Єпископові, який особливим чином виконує тепер служіння Господа нашого, тричі приносять, бо він, подібно до Павла, був піднятий до третього неба. Пресвітерові приносять один раз, бо хоч він і отримав священну силу, та не може народжувати [духовних] дітей тим самим способом, як Єпископ, але тільки від води й Духа народжує, і добром Тіла й Крові Христових живить. Перед народом же, оскільки він здобув спільне відкуплення, кадило розносять спільно.

Світильниками, які вони запалюють, показують, що світло Його з’явилося у створінні й «осяяло тих, що сиділи у темряві та тіні смертній». Двома дияконами, які йдуть перед єпископом, зображено постаті Гавриїла й Михаїла, які служили двом Завітам. На вімі тепер звершується служба, бо в Єрусалимі звершено і старий, і новий промисел.