Літургія на честь Владичиці нашої Марії

Христова церква славиться служінням слова, тобто великою кількістю свідчень живого передання богословського осмислення віри християнами передусім у літургійних зібраннях - у молитвах перед лицем небесного Отця за спасіння світу. 

Одним із особливо цікавих молитовних текстів є текст етіопської анафори на честь пресвятої Богородиці, укладений для святкування євхаристійної літургії у цій церкві саме на богородичні свята.

Ця молитва є не лише свідченням глибокого богородичного благочестя етіопської церкви, а й джерелом троїчного богослов'я, викладених у формі молитви. Адже справжнім богословом є той, хто молиться.

Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас!

*******    

Літургія на честь Владичиці нашої Марії, укладена Аббою Хєрякосом, Митрополитом міста Бєхнеса.

1. Серце моє виточує слова добрі, і прагну проголосити славослов’я Марії, не в багатослів’ї, а в простоті; прагну хвалу проголосити Марії, не в розлогій мові, а в стислості; проголосити прагну велич Діви (Святої).

2. І днесь, у день цей, в покорі та любові стоятиму перед страшним таїнством цим, перед престолом цим і жертвою. Воістину, жертва це, яку вкусити якої не можуть, душею осквернені. Не схожа вона на жертву праотців, що з крові овець, козлів і биків складалася, але вогонь це (і то який вогонь), що оживляє чистих серцем і виконавців волі Його; вогонь, що безбожників спалює, ім’я Його відкидаючих. Воістину, вогонь це, якого торкнутися не можуть навіть вогненні істоти, що самі є полум’ям, херувими та серафими.

3. І тому любимо тебе, Маріє, і прославляємо тебе; ти бо народила нам їжу істинну праведності та напій життяістинний.

4. Праотці наші, через покладання рук на спадкоємство апостолів поставлені; вас ми отримали як наших заступників перед Богом, і в дні наші отримали заступниками нашими перед Господом, Богом нашим, цих двох маємо, яких поминаємо: Патріарха нашого Авву Н. Н. Олександрії міста великого та главу міста нашого, блаженного Митрополита Авву Н. Н.

5. Диякон: За блаженного...[1]

6. Священик: Свята Трійця, Отець, Син і Святий Дух...[2]

7. Священик: За них і за всіх заступайся перед Сином твоїм, Заступнице, щоб Він дарував мир душам усіх патріархів, митрополитів, єпископів, священників, дияконів і читців, які прокладали шлях істинного Слова; царів, князів, начальників, правителів, юнаків, дів, ченців, багатих і бідних, великих і малих, вдів і сиріт, чужинців і нужденних, і всього народу, що відійшов із громади християнської церкви; особливо ж за тих, які спочивають у цьому місці, гаряче заступайся, щоб душі їх усіх освіжилися.

8. У кожному місці, яке б ми назвали, чи то місце переможних мучеників, чи місце обраних праведників, чи місце святих ангелів: у кожному місці ти (Маріє) є главою, і твоє ім’я має силу перед Богом.

9. Диякон: Ви, що сидите, встаньте!

10. Встаємо у страсі Божому, щоб вознести і прославити благодаті повну, промовляючи: Благодаті повна, потоку радості, ти маєш гідність явління, що значно перевищує гідність многооких херувимів і шестикрилих серафимів.

11. Диякон: Дивіться на схід!

12. Воістину, Бог Отець дивився з небес на землю, на схід і захід, на північ і південь, і на всі межі (землі), вдихав повітря і нюхав; але Він не знайшов тобі подібної, і сподобався Йому аромат твій, і твою красу полюбив Він, і послав до тебе Сина Свого, возлюбленого.

13. Диякон: Будьте уважні!

14. Святий Бог Отець, який у тобі уподобання мав; Святий Єдинородний Син, Ісус Христос, який у лоні твоєму перебував; святий Утішитель, який освятив і очистив тебе. Хвали повна Діво, з чим, з яким порівнянням мені порівняти тебе?

16. Ти ткацький верстат єси; від тебе Еммануїл одягнув невимовну одежу плоті. Для основи Він узяв первісну плоть Адама; плоть твоя була вплетена, Його Слово було човником, Його ткацьке приладдя — осінення найвищого Бога згори, а ткач Його —Дух Святий. О, яке це чудо і річ дивовижна яка! О брамо! Через тебе наші праотці перейшли від смерті до життя. Сходи від землі до неба! Через тебе первістки творіння оновилися.

17. Упованням Адама була єси, коли з саду прогнали його, і лагідністю Авеля, несправедливо убитого; чеснотою Сета і Еноха ділами; ковчегом Ноя, через який він був врятований від поганої повені, благословенням Сима і його долею; мандрівкою Авраама і ароматом Ісаака; драбиною Якова і втіхою Йосипа; скрижалями Мойсея і терновим кущем Синаю; дзвіночками на одязі Аарона і жезлом, що пустив паростки, розцвів і дозрів; пам’ятним стовпом свідчення Ісуса Навина; руном Гедеона; посудиною для мира і рогом оливи Самуїла; коренем Єссея, яким хвалився він; колісницею Амінадава; арфою Давида і короною Соломона; замкненим садом і джерелом запечатаним; золотим кошиком Іллі; чашею Єлисея; зачаттям у дівоцтві Ісаї; первородством без співжиття Даниїла; горою Фаран Авакума; замкненим сходом Єзекіїля; виходом Закону, Вифлеємом і землею Ефрата Міхея; деревом життя Сілондіса; цілителькою рани Наума; радістю Захарії; храмом Малахії.

18. Діво, образе і пророцтво пророків, окрасо апостолів, сестро ангелів, мати мучеників, слава юнаків, дів і ченців, які день і ніч чувають біля твоїх воріт. Діво, благодаті повна, ти не була зачата в нечистій похоті, але народжена через законне подружжя Анни і Йоакима. Діво, ти не виростала в легковажних забавах, як дочки євреїв, що витягали шиї[3], але в святині, в святості й чистоті. Діво, тебе не годували земним хлібом, а небесним хлібом, спеченим на небесах. Діво, ти не пила земного напою, але духовний, зачерпнутий на небесах. Діво, ти не знала болю пологів, як жінки до і після тебе, але стала спасінням для цілого світу. Діво, тебе втішали не зіпсовані юнаки, але ангели небесні відвідували тебе. Як розповідають, священники і первосвященники прославляли тебе. Діво, ти не заручалася з Йосипом для подружнього співжиття, але щоб він охороняв тебе в святості й чистоті; адже він також був таким.

19. І коли Бог Отець побачив твою чистоту, Він послав до тебе свого сяючого ангела на ім’я Гавриїл, і той сказав тобі: «Святий Дух зійде на тебе, і сила Всевишнього осінить тебе».

20. До тебе прийшло Слово, не віддаляючись від лона свого Отця; ти прийняла Його, не стискаючи; воно було замкнене в твоєму лоні, не скорочуючись зверху і не подовжуючись знизу.

21. У твоєму материнському лоні перебував вогонь Божества, незбагненний і неосяжний; земний вогонь, навпаки, збагненний і вимірний. Тому було б неправильно порівнювати вогонь Божества із земним, збагненним і вимірним вогнем.

22. Про Божество не можна сказати: воно відповідає цьому чи подібне до того; адже Божество не має меж, як сонце чи місяць, і не має обмежень, як люди, але є дивовижним і перебуває над своїм емпіреєм, куди не досягають ні думки людей, ні знання ангелів. Божество не має ні довжини, ні ширини, ні верху, ні низу, ні правого, ні лівого, але є повним у всьому всюди. Божество не має ні розширення, ні стиснення, але Божество Його, як сказано, присутнє всюди. Божество не має ні даху вгорі, ні фундаменту внизу, але саме є і дахом, і фундаментом. Божество не нахиляється і не схиляється, щоб підняти щось із землі; але все замкнене в Його руці, як Він показав Петрові. Божество не має грудей спереду і спини ззаду; але воно огорнуте вогненною полум’яною хмарою, адже саме є вогненною полум’яною хмарою. Божество чисте, прозоре, ясне.

23. Ми віримо, що Отець, Який посилає, є по суті Отцем; ми віримо, що Син, Який посланий, є по суті Сином; ми віримо, що Святий Дух, Який зійшов на Йордан і на апостолів, є по суті Святим Духом. Три імені, один Бог.

24. Не так це, як з Авраамом, старшим за Ісаака, чи з Ісааком, старшим за Якова. У Божестві не так: Отець не старший за Сина, хоча Він Отець, і Син не старший за Святого Духа, і Святий Дух не молодший за Отця і Сина, і Син не молодший за свого Отця, хоча Він Син. Не так це, як з Авраамом, який наказував Ісаакові за законом творіння, чи з Ісааком, який наказував Якову. У Божестві не так: Отець не наказує Синові, хоча Він Отець, і Син не більший (за Святого Духа), хоча Він Син, і Святий Дух є рівним.

25. Отець, Син і Святий Дух — один Бог, одна слава, одне царство, одна сила, один суд.

26. Отець думає, Син говорить, Святий Дух схвалює. Отець постановляє, Син проголошує, Святий Дух виконує. Отець творить, Син упорядковує, Святий Дух облагороджує. Отець посилає, Син царює, Святий Дух свідчить. Отець притягує, Син привчає, Святий Дух надихає. Отець очищає, Син просвітлює, Святий Дух освячує. Отець зміцнює, Син утверджує, Святий Дух спрямовує. Отець одягає, Син вінчає, Святий Дух наділяє благодаттю. Отець возсідає (на престолі), Син судить, Святий Дух досліджує.

27. Так само ми віримо в єдність, не розділяючи і не розлучаючи, щоб (Божество) не стало множинним; але ми розділяємо і розрізняємо, щоб воно не змішалося. Ми не кажемо: їх три, як Авраам, Ісаак і Яків; але: один у трьох особах. Ми не кажемо: один, як Адам, первісток творіння, але: три в одній сутності.

28. Ось, ми чуємо, як нечестиві юдеї та заблудлі ізмаїльтяни у своєму невігластві — бо вони сліпі серцем — кажуть: одна особа Бога і одна природа. Ось, ми бачимо язичників-ідолопоклонників, багатих на богів і багатих на демонів.

29. Ми ж слідуємо за провідниками на доброму шляху, як навчили нас апостоли, кажучи: Отець — Сонце, Син — Сонце, і Святий Дух — Сонце; одне є Сонце праведності, яке світить над усім. Отець — вогонь, Син — вогонь, і Святий Дух — вогонь; один є вогонь життя, що походить із емпірею. Отець — зоря, Син — зоря, і Святий Дух — зоря; одна є зоря, чиїм світлом розсіюється темрява. Отець — виноградна лоза, Син — виноградна лоза, і Святий Дух — виноградна лоза; один є вино життя, в якому солодкість усього світу. Отець — молоко, Син — молоко, і Святий Дух — молоко; одне є непідробне молоко.

30. Оскільки ми всі так віримо і так ісповідуємо, промовмо молитву віри: (У B далі йде Нікейський символ віри без filioque).

31. Повернімося тепер до початку нашої промови і дослідімо святу Діву про предивне зачаття і скажімо:

32. Діво, коли в твоєму материнському лоні перебував палаючий вогонь, Його лик був вогнем, Його одяг був вогнем, Його покров був вогнем — як сталося, що сім покровів вогненних полум’я не спалили тебе? Де він був зв’язаний? І де він був закріплений? І де він був прихований у твоєму лоні? По правий бік чи по лівий? Коли ти була малою за статурою, де був приготований у твоєму лоні сяючий трон херувимів, оточений вогненними полум’ями, коли ти була малою невістою?

33. Бути матір’ю і водночас слугинею! Тіснота і водночас широта лона! Зачаття без співжиття, подібно до бджоли, через слово промови! Молоко, поєднане з дівоцтвом!

34. Коли я про це думаю, дух мій прагне перепливти глибини морів твого Сина, але хвилі таїнств Улюбленця твого заливають мене. Коли я про це думаю, дух мій прагне зійти вгору, проникнути в таїнство і підняти завісу тайної світлиці Живого; але він боїться вогненного полум’я і не досягає навіть половини половини ефірного простору. Коли я про це думаю, мій дух прагне осідлати плечі вітру і полетіти на схід і захід, на північ і південь, і до всіх меж (землі), щоб побачити сутність створінь, виміряти глибини морів, пізнати висоту небес і блукати всюди; але він занадто слабкий і тому повертається туди, де спочатку був його початок.

35. Тож тепер ми не будемо досліджувати Його глибину і не осягнемо Його величі; адже язик пророків і апостолів не здатен належно прославити Його велич.

36. Він страшний, так що ніхто не насмілюється Йому протистояти; але серед нас Він смиренний. Він возвишений, так що ніхто не може Його досягти; але серед нас Він прийняв образ раба. Він є вогонь, якого не можна торкнутися; але ми бачили Його, торкалися до Нього, їли і пили з Ним.

37. А тепер прагнемо прославити Сина твого, промовляючи: Свят.

Диякон: Відповідайте!

Народ: Свят (з утрені).

38. Діво, ти виплекала те, що їдять, і вилила те, що п’ють. Хліб із тебе, який же добрий для всіх, хто віруючи їсть його, і є життям і спасінням. Хліб із тебе, який же твердий для тих, хто не вірить, так що його неможливо їсти, і в якому є міцний діамантовий камінь[4]. Чаша із тебе, для тих, хто віруючи п’є з неї, дає мудрість і додає життя. Чаша із тебе, упоює і приголомшує тих, хто не вірить, і додає гріх замість прощення гріхів.

39. А тепер прагнемо прославити твого Сина, промовляючи: Хвала Тобі, хвала Твоєму Царству, хвала, яку ми возносимо до Тебе з чистим ладаном.

40. Після цього помічник пресвітера кадить.

41. Ісус Христос, Син живого Бога, від Якого походить усякий добрий дар і всякий досконалий подарунок, став людиною і чинив усе, що чинить людина, окрім гріха; Він народився у Вифлеємі, вивчав закон євреїв, був хрещений Йоаном, спокушуваний у пустелі, голодував, спрагнув, творив чудеса.

42. У ту ніч, коли Він віддав Себе на смерть, Він навчав Своїх учнів через багато знамень про Своє розп’яття, страждання, смерть і воскресіння на третій день з тілом і душею, з кров’ю і кістками, як був раніше.

43. Коли Його дванадцять учнів були при Ньому праворуч і ліворуч, серед них був і той, хто за своєю природою був куколами, змішаними з пшеницею, Юда, який Його зрадив.

Диякон: Підніміть ваші руки, священники!

Тоді Ісус Христос узяв хліб у Свої святі руки і непорочні пальці, підняв очі до неба до Свого Отця, благаючи Родителя Свого і доручаючи Йому учнів Своїх, щоб Він зберіг їх від лукавого, благословив, Він, Благословенний, і освятив, Він, Святий, і дав Своїм учням, промовляючи: Прийміть і їжте з нього всі: Цей хліб є Моє Тіло, яке за вас буде зламане як викуп за весь світ.

Амінь.

А також чашу після того, як вони поїли; Він подивився (вгору) і сказав: Прийміть і пийте з неї всі: Ця чаша є Моя Кров, яку спис за вас проллє (і) через яку гріхи будуть прощені. \

Амінь.

44. Господи, як тоді, так і тепер благослови, переломи і дай цей хліб!

Амінь.

Господи, як тоді, так і тепер знаменуй, освяти і подай цю чашу.

Амінь.

45. І це моє священство очисти, утверди і схвали.

Амінь.

І цього священника, який допомагає мені при цьому таїнстві, зроби нас, його і мене, подібними до Йосифа та Никодима, які поховали Тіло Твоє. І цьому диякону, який служить за законом служіння, дозволь також досягти великого ступеня нашого священства і наповни його благодаттю, праведністю і приємністю, як Стефана, який бачив сутність Трійці во вишніх; він дивувався і шипів[5] при зішесті Святого Духа. Тут диякон шипить. І цей народ, який зібрався цього дня, священники, диякони і весь народ, великий і малий, зроби гідними прийняти Твоє таїнство. Змилуйся і не осуди!

Народ: Змилуйся над нами, Господи, і не осуди нас! (Тричі).

46. Священник: Коли Ти єднаєшся (у святому причасті), дай усім, хто приймає, щоб це було їм для освячення, для повноти Святого Духа і для зміцнення віри, щоб вони освятили і прославили Тебе через нашого Господа і Спаса Ісуса Христа зі Святим Духом на віки віків.

Амінь.

47. Дай нам, щоб ми були єдині. Хай буде благословенне ім’я Його і хай буде благословенне ім’я слави Його. Хай буде, хай буде, хай буде! Пошли благодать Святого Духа на нас, Господи!

48. Молитва ламання хліба: Бог є Творцем усього, Початком усього, Завершителем усього і Володарем усього, Йому поклоняються ангели і архангели (престоли і сили), володіння і сили, небеса і земля, сонце і місяць, і зірки, і всі чини; адже вони є Його слуги і піддані, і верховна влада належить Йому. Багатий на все, Він зробив Себе біднішим за все; любов змусила могутнього Сина зійти зі Свого престолу і привела Його до смерті.

49. Тілець, який не захищається своїм рогом від тих, хто тягне його, але схиляє свою шию перед тими, хто його заколює. Ягня, яке мовчить перед стрижієм його. О лагідність Того, Хто не відкрив уст Своїх при Своєму стражданні перед тими, хто Його душив. Хліб, що вийшов із току, який Йосип купив і в якому знайшов коштовну перлину оніксу. Чаша, що вийшла з покоїв, куди ніхто не входив.

50. Це знамення хреста, яке відокремлене від цього хліба, але водночас не відокремлене і не відмінне: його вигляд, м’якість і смак єдині. Як вигляд цього знамення хреста не відокремлений і не відмінний від хліба цього, так і Його Божество не відокремлене і не відмінне від людської природи Його. Так само Твоя велич поєднується з нашою низькістю, і наша низькість з Твоєю величчю, Господи, наш Боже.

51. Диякон: Моліться!

Народ: Отче наш…

52. Священник: Вислухаймо ж цю літургійну промову до останнього звуку. Через неї нас звинувачують, через неї нас судять, через неї ми хвалимося і через неї ми знаходимо милість. Як Син із найвищих небес понад небеса прийшов для суду і милосердя, так і цей хліб є обвинувачувачем, суддею і милосердним. Перед цією страшною промовою хай тремтить душа, хай тремтять члени і хай відкриються внутрішні брами серця.

53. Ось, хліб цей розламаний, і ось, трапеза ця приготована: хай прийде той, хто хоче взяти, і хай не зволікає! Але насамперед дослідіть себе ретельно і очистіть серце своє! Якщо хтось заплямований і не чистий, хай відійде!

Народ: За милістю Твоєю, Боже наш, а не за гріхами нашими. Якщо хтось впав у гріх, хай не забуває того, що не забувається. Якщо хтось звично зневажає хліб цей, хай не наближається, але утримається.

54. Цей хліб не є, як здається, хлібом земним, але є вогнем Божества. Який рот може прийняти цей хліб? І які зуби можуть розжувати цей хліб? І яке тіло може вмістити цей хліб? Але тепер ми промовмо і піднімімо очі, кажучи: За милістю Твоєю, Боже наш, а не за гріхами нашими.

55. Священник: До Тебе, Господи, Творця всього, простягаємо наші душі, до Тебе, невидимого Бога; перед Тобою смиряємося, Який усе смиряєш; Тобі поклоняємося, Який робиш усіх поклонниками; Тобі служимо, Який робиш усе слугуючим. Відкривачу прихованого і Укривачу явного; Ти, що виводиш те, що всередині, і вводиш те, що зовні! Почуй тепер зітхання народу Твого, який кличе до Тебе в праведності.

56. Диякон: Дивіться! Святеє святим! Єдиний свят Отець, єдин свят Син і єдин Свят Дух. Бог з вами!

Народ: І з твоїм духом! Господи, помилуй нас, Христе… (3 рази).

57. Священник: О народе християн, як ви зібралися цього дня, так хай Він збере вас у небесному Єрусалимі, місці свободи; як ви слухали цю промову літургії Марії, так хай Він дасть вам почути на горі міста Сіону голос арфи дітей і пісню (ангелів), яка зрошує кістки і своєю надзвичайною солодкістю захоплює серця. Хай Він приведе вас туди, де стоїть намет вогненного полум’я і де є Первосвященник Ісус Христос: там образ лику (Його) зображений і корона чиста, і світлі шати, не створені людською рукою, але походять згори. Хай Він приведе вас туди, де є спільнота святих, мучеників, юнаків, дів і ченців, серед яких є прикрашений ковчег, тобто Марія.

58. Тож не прикрашаймо себе гордістю і пихою, через які приходить смерть і які ведуть до пекла. Набуваймо натомість чистоту душі, а не лише чистоти тіла; адже через чистоту духа пророки бачили Бога і бачили Його лицем до лиця. Набуваймо ж смирення, як апостоли; адже через смирення Христос дав їм владу зв’язувати і розв’язувати всякі пута гріха. Набуваймо ж мовчання і лагідності, як Марія; адже Бог похвалив її, сказавши: «Марія ж обрала добру частку, якої не віднімуть від неї».

59. А тепер просімо Дарувальника благодаті, Господа, Бога нашого.

Диякон: Моліться!

60. Пом’яни ж, Діво, Напоминателя, твого Сина, який нічого не забуває! Пом’яни Його народження, коли Він народився з тебе у Вифлеємі і був сповитий у пелюшки, і осел та віл зігрівали Його своїм диханням у дні холоду. Пом’яни Його мандрівку з тобою, коли ти втікала від міста до міста в дні царя Ірода. Пом’яни сльози, які лилися з твоїх очей і падали на щоки твого Сина. Пом’яни голод і спрагу, і всі труднощі, які спіткали тебе разом з Ним. Пом’яни, Діво, милосердя, а не гнів! Пом’яни милість, а не знищення! Пом’яни грішників, а не праведників! Пом’яни нечистих, а не чистих!

61. Тепер же прославмо Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Амінь.

62. Священник промовляє молитву благословення: Благодарім Бога за кожен дар, який Він дарував, за те, що Він дав Своїй Матері владу над цією літургією (і) за те, що Він дозволив нам читати і завершувати її за Його вподобанням, Йому, як Мудрому, слава на віки віків.

Амінь.

63. І я знайшов у (рукописі), що сказано: Хто звершує цю літургію, не Марію він освячує, але всі, хто її слухає, будуть освячені; Марія ж завжди свята на небесах і на землі. Хай її благословення буде з Тасфою Сіоном і Танше’а-Валдом.

Амінь.

---

[1] Далі йде розлога заступницька молитва за різні стани, однак вона подана лише у вигляді натяку.

[2] Натяк на добре відому клірикам молитву, яку з цього огляду не подано друком.

[3] Пор. саркастичний опис кокетливих жінок Сіону в Іс. 3:16 і наст.

[4] B має інше читання: «те, що для тих, які з вірою їдять це, є непохитно твердим; адже це міцний діамант».

[5] Дільман у Lexicon при слові tafâsaja (свистіти, шипіти, шумно видихати) цитує з Clem. арк. 159:

«І знову він (Стефан) побачив, як Святий Дух сходить на вівтар усередині простору за завісою, і коли він побачив, як Він сходить, то засичав; і так само сичать диякони, коли Святий Дух сходить на хліб і чашу».

Якщо справді Дільман має рацію, що тут ужито слово «сичати» (zischen), а не, як вважав Людольф (Lexicon Aethiopico-Latinum 1699) разом із Кастеллом, — exultare, exilire («радіти, підскакувати»), то це «сичання» слід розуміти як знак подиву. Для нас, західних людей, природнішим було б значення «радіти, стрибати, танцювати», але Дільман, очевидно, дуже впевнений у своїй інтерпретації й має на своєму боці всі інші паралельні місця; Людольф же може навести на користь значення exultare лише ці два літургійні уривки.

Тут, у згоді з уривком із Clem. арк. 159, слід було б очікувати епіклезу — молитву до Святого Духа з проханням зійти на дари хліба й вина та перемінити їх у Тіло і Кров Христові; однак вона тут відсутня, і так у всіх свідченнях. І все ж в інших випадках ефіопська Церква щодо епіклези займає ту саму позицію, що й решта східних Церков.