свящ.Стефанос
Алексопулос
«Молитвами святих
отців наших...»
Ця коротка молитва походить із відпусту добових богослужінь
монастирської традиції, саме там її спочатку було додано і до відпусту
Божественної Літургії. Цю особливу додаткову частину довго не приймали у
літургійній практиці парафіяльних храмів, про що свідчить її відсутність майже
в усіх рукописних кодексах Божественної Літургії, хоча вона передбачена у чині
Літургії, яку приписують патріарху Філотею Коккіну, коли він був ігуменом
монастиря Великої Лаври на Святій Горі Афон. У небагатьох кодексах
монастирського походження, де вона згадується, цю молитву виголошує не
священик, а диякон, як звернення до молитов присутніх монахів.
Цей факт пояснює, до яких «святих отців» звертається ця
молитва. Очевидно, що принаймні у первісному її вживанні під «святими отцями»
малися на увазі присутні отці монастиря, а не святі Церкви, чиї заступництва
вже згадувалися у відпусті. Таким чином, ця коротка молитва пов’язана із
сучасною практикою в монастирях, де молодший монах промовляє, звертаючись «по
молитви» до старшого. З цієї ж причини, коли звершується архієрейська
Божественна Літургія, після того, як єпископ-літург промовляє «молитвами...»,
перший священик додає: «Молитвами святого владики нашого...». Ця нова практика
є необґрунтованою, оскільки Божественну Літургію звершив сам єпископ.
Поширення короткої молитви «молитвами святих отців наших...»
як завершальної частини відпусту всіх богослужінь, включно з Божественною
Літургією, у парафіяльних храмах змінило значення фрази «молитвами святих отців
наших». Через відсутність монастирської спільноти та для надання сенсу цій
фразі зазвичай розуміють великих святих Отців Церкви, визнаних Церквою.
Бібліографія: Тремпелас, П., Три Літургії за
афінськими кодексами, Афіни, 1935.
Немає коментарів:
Дописати коментар