Христос - Життя

Йоана 17, 1-13 Святий Йоан тому і Богослов, що зумів запам'ятати і передати найголовніше з послання Христа - Його молитви, бо молитва, насправді, є найбільшим богослов'ям. Богослов'я цієї молитви являє нам кілька важливих думок, якими слід зайняти свій розум. Молитва, якою покликане стати усе життя людини передусім є входженням у славу Божу. Прослава Бога, входження у неї усього творіння є ціллю Воплочення Христа, звершенням промислу Божого спасіння у Христі. Прослава Христа Отчем і Отця Христом є досконалою і надає значення також і нашій прославі Бога. Наша прослава Бога набуває значення тому, що вона у Христі. Слава, якою Отець прославляє Христа є славою владною, Христова слава сповнена міццю, Він - святий Кріпкий. Його міць перемагає смерть, тому слава Христа в тому, що він може давати життя всім, кого Отець Йому дав. Життя, яке дає Христос, не є життям світу цього. Воно - Життя вічне. Воно закорінене в самому Бозі, в пізнанні Його. Саме у пізнанні Його, а не просто в знанні про Нього. Життя вічне в єднанні з Богом. В заглибленні у Його сутність - "подавай нам тісніше єднатися з Тобою у невечірнім дні Царства Твого". Життя вічне у пізнанні Отця через вглиблення в Христа. Послання Христа чітке - Він сповнив спасіння. Тепер черга за людьми. За нами. Він пізнав нашу сутність аж до смерті на хресті. Наше зусилля - пізнавати Його у словах і молитовному досвіді. Він об'явив Отця світові і молиться за тих, які роблять зусилля для того, щоб пізнати Його. Христос не молиться за тих, які пізнають і дбають за світ цей. Він приймає у Свою молитву тих, які пізнають Його і тим самим входять у Його життя, яке є вічним. Христос свідомий того, що пізнання Його може бути болісним і небезпечним, тому молить Отця, щоб Він беріг їх. "І не введи нас у спокусу" саме про це. Даючи заглибитись у життя вічне через пізнання Його, Христос не узалежнює Своїх учнів від Себе. Він відходить до Отця, щоб учні могли отримати радість через самостійне життя з Ним і у Ньому. Справжній учень Христа радіє від уподібнення Йому. Саме тому він прагне дару Духа, який досліджує і розкриває божественні глибини. Дух Святий тому і зветься Утішителем, бо саме в Ньому повнота радості богопізнання. У цьому і є суть усякої літургійної молитви: Пізнавати Бога через Слово Христове, єднатись із Христом через участь у Його Тілі, яким є Його церква, "на причащастя Духа Святого" і радісно благодарити Бога за все.