вівторок, 15 березня 2016 р.

Щоб ми з'єдналися з самим Христом Твоїм



Період Великої Чотиридесятниці сповнений особливих богослужінь, якими Церква Христова віками провадить вірних до пережиття свята Воскресіння Христового - Пасхи, визволення нас із гріховного служіння у велич дітей Божих. Усі богослужіння у часі Великого посту мають особливий вигляд, відрізняються від щоденних, вже добре відомих нам служб, та одне із них є особливо знаковим для постового періоду - це Літургія Передшеосвячених Дарів.

Богослужіння є одним з найдавніших у нашій традиції і сягає своїми коренями 5-го століття. Відтоді є перші згадки про нього. Правдоподібно, воно прийшло у Константинополь із Александрії, а відтак поширилось у цілому візантійському світі. З огляду на це Літургія Передшеосвячених Дарів зберегла у своєму чині багато древніх елементів, які в інших богослужіннях з різних причин затратились.


Вдавнину його звершували не лише у часі Великої Чотиридесятниці, а й під час інших постів - періодів, коли призупиняли тижневі служіння Євхаристії, щоб не перебивати період інтенсивної призадуми над станом своєї душі та стримання від веселощів. Літургії св.Василія Великого чи св.Йоана Золотоустого були радше ознаками святкових днів. Проте навіть у дні посту, чи, краще сказати, саме у дні посту, церква не залишала вірних без необхідної духовної поживи - участі у таїнстві Тіла і Крові Спасителя, послушна Його слову " Хто не їстиме Мого Тіла і не питиме Моєї Крові, не матиме життя в собі".

Сам, чоловіколюбний Господи, прийми молитву нашу і вознеси її як кадило перед Тобою

Структура Літургії Передшеосвячених Дарів є потрійною, і кожна із трьох частин має своє особливе завдання. Першою частиною цієї Літургії є звичайна постова вечірня. За початковим 103- м псалмом, який є чудесним піснеспівом, присвяченим звеличенню Бога за Його творіння, слідує мирна ектенія і степенні псалми. Зокрема степенні псалми (псс.119-133) в святооцівській традиції трактувались як образ своєрідних сходин, через молитовне сходження якими людина може пройти шлях повернення від світських насолод до Бога через любов до ближнього. Богослужіння продовжується співом вечірніх псалмів, які починає псалом 140 - образ молитви, що, як кадило, возноситься до Бога. До їх співу також долучаються особливі постові стихири, мета яких провести людину через весь період Великого посту. Їх тексти розкривають теми покаяння, і розважання над таїнством хреста Господнього, і надії на Боже милосердя. Також стихири розважають над євангельськими притчами про митаря і фарисея, блудного сина, милосердного самарянина, немилосердного багача і вбогого Лазаря.

Озори помисел, упевни у вірі, утверди в надії, соверши в любові

Другою основною частиною Літургії Передшеосвячених Дарів є серія старозавітних читань, які, починаючи із книги Буття, проходять усю історію спасіння людства. Читання історії спасіння доповнюється читаннями із книг мудрості. Цим церква хоче вказати на те, що самого знання про Бога і Його бажання спасти нас недостатньо. Це знання належить мудро застосувати у щоденному житті із нашими ближніми, передусім з домашніми - чоловіком, дружиною, дітьми, батьками, але також і з дальніми ближніми - сусідами, суперниками і навіть ворогами. Ці читання щедро переплітаються із піснеспівами зі збірки старозавітніх молитов - Псалтиря. Від початку посту і до його завершення із кожного псалма вибрано по кілька стихів, які співають як прокімени. Перед читаннями співають подячний піснеспів "Світло тихе", а між читаннями вірних благословляють світлом - "Світло Христове просвічує всіх!" - щоб нагадати, що Святе Письмо і є істинним світлом - Христом, слідуючи за Ним отримаємо добрий дороговказ на дорозі нашого спасіння. Після слухання священних слів Писання церква спільно зі священиком співає піснеспів вечірньої кадильної жертви "Хай вознесеться молитва моя як кадило перед Тобою, здіймання рук моїх як жертва вечірня". Цей давній обряд колись звершували на кожній вечірні на знак нашого бажання зробити все життя подібним до приємної Богові кадильної жертви, яку Він сам навчив свій народ благоговійно Йому приносити.

Вся ця друга частина Літургії Передшеосвячених Дарів слугує постійною катехизацією вірних, заглибленням їх у історію спасіння задля того, щоб і вони відчули себе її частиною тут і тепер.

Владико Святий, сотвори нас достойними прийняти Єдинородного Сина Твого

Кульмінацією Літургії Передшеосвячених Дарів є причастя вірних. Участь у таїнстві Тіла і Крові Спасителя має бути найбажанішим привілеєм кожного християнина. Поєднуватися з Христом і ставати храмом Святого Духа є не лише річною пасхальною повинністю, а щоденною життєвою потребою. Щоденне приймання євхаристійних Тіла і Крові є постійним нагадуванням вірним про їх унікальне служіння у світі, а саме - служіння святості у Христі. Кожного разу до причастя нас запрошують закликом "Святеє святим!", тобто "Святе для святих!". Наше покликання - бути святими, свідчити світові святість, яку дарує нам Христос. Святість, яку Він також хоче подарувати через нас усьому світові. Щоденне причастя під час Великого посту нагадує нам про це Христове прагнення - дарувати Себе світові, причащати Своєю святістю, аж поки все творіння не упокориться Його небесному Отцеві так, як це зробив Він. Саме це і є причиною звершення цього чудесного постового богослужіння - Літургії Передшеосвячених Дарів.

Знайдіть час для відвідин цієї служби і спробуйте проникнутись основною її молитвою, у якій розкритий весь її зміст:

"Бо́же невимо́вних і неви́димих та́їнств, у Те́бе є схо́вані скарби́ прему́дрости і ро́зуму; Ти відкри́в нам служіння сіє́ї слу́жби і з-за бага́того Твого́ чоловіколю́бія поста́вив нас, грішних, прино́сити Тобі дари́ і же́ртви за на́ші гріхи́ і лю́дські невідання; Ти Сам, неви́димий Ца́рю, що тво́риш діла́ вели́кі і недослідимі, сла́вні і надзвича́йні, яки́м нема́є числа́, спогля́нь на нас, недосто́йних рабів Твоїх, що стоя́ть пе́ред святи́м сим жерто́вником, як пе́ред херуви́мським Твоїм Престо́лом, на яко́му Єдиноро́дний Твій Син і Бог наш спочива́є у страшни́х Та́їнствах, що лежа́ть пе́ред на́ми; ви́зволивши і нас, і вірних люде́й Твоїх, від уся́кої нечистоти́, освяти́ ду́ші і тіла́ всіх нас освя́ченням невід’є́мним, щоб ми з чи́стим сумлінням, з незасоро́мленим лице́м, з просвіченим се́рцем причаща́ючися сих боже́ственних свя́тощів і оживотво́рювані ними, з’єдна́лися з Сами́м Христо́м Твоїм, істинним Бо́гом на́шим, що сказа́в: «Хто їсть моє́тіло і хто п’є мою кров, у ме́ні перебува́є і я в ньо́му»; щоб ми, як посе́литься і жи́тиме в нас Сло́во Твоє́, Го́споди, ста́ли хра́мом пресвято́го і поклоня́ємого Твого ́Ду́ха, ви́зволені від уся́кого дия́вольського підступу, що доко́нується ділом, або сло́вом, або по́мислом, і оде́ржали обіцяні нам бла́га, з усіма́ святи́ми Твоїми, що від віку Тобі благовго́дні були́, і сподо́би нас, Влади́ко, зі сміли́вістю, неосу́дно сміти призива́ти Тебе́, Небе́сного Бо́га Отця́, і мо́вити: "Отче наш".

Немає коментарів:

Дописати коментар