Три цікавих аспекти у цьому євангельському уривку дають можливість подумати над власним життям і спробувати переосмислити його.
Христос іде попри Єрихон - місто, яке не вартує того, щоб увійти в нього, місто, яке Господь зруйнував молитвою Своїх священиків і голосом літургійних труб, містом, яке є образом кінця - приходу Господньої слави, можна сказати місто, яке є образом минущого світу, приреченого на кінець, світу у якому багато хто сидить сліпим і просить милостині, як неспроможний у сліпоті своїй творити щось цінного.
Попри це місто проходить Христос і, що є цікавим, Він проходить вічно. Нині у цю хвилину Господь проходить повз Єрихон людського життя у найрізноманітніші способи. Він проходить у книзі Святого Письма, яка вже покрилась шаром пилу у одній із полиць помешкання чи навіть у доглянутій книзі на почесному місці - на покутті - з якого сліпці не наважуються взяти її, відкрити з молитвою "Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!" і отримати бажане прозріння. Він проходить у особі священика чи когось іншого, вправного у духовному житті, до якого не наважуються звернутись із страху бути осудженим чи осміяним. Він проходить у церковних літургійних службах, на які з лінивства чи з недбалості не приходять і не зціляються через зустріч з ним сучасні єрихонські сліпці, просячи милостині замість прозріння у світу, який не в змозі дати їх. Він проходить у милостині, якої не дали, у незробленій добрій справі, у несказаному потрібному слові, у відмовленій зціляючій присутності. І в ще міріадах істинних, правильних речей, діл, слів, присутностей Христос проходить повз. Він там, поблизу Єрихону недарма, Він готовий відкликнутись на поклик сліпця, який шукає не милостині, а прозріння.
Христос не чує невпевнених голосів, більше того, Він навіть не відразу відкликається на впевнений голос про допомогу. Чи це є причиною перестати просити, гукати, ісповідувати Його Спасителем? Чи це підстава заспокоїтись і запустити в серце вірус "зради"? Чи є причина прислухатись до "демократичних" голосів "толерантності" на кшталт "Будь тихше! Не турбуй Учителя"? Жодним чином! Якщо хочеш прозріти, будь невгамовним. Якщо хочеш перестати жебракувати і стати зрячим, волай до Нього доти, поки не прийде і не мовить: "Прозри!" Інакше Він пройде повз, а ти і надалі чекатимеш милостині від тих, які у Єрихоні у сліпоті своїй чекають наближення труби, яка зруйнує стіни під якими сидиш.
Прозріння - не лише дар, а й покликання. Воно тягне за собою свідчення того, що сталось у твоєму житті. Прозрівши, перетворишся із єрихонського сліпця у самовидця Христового, життям якого є ходіння за Христом і оспівування Його діл. Прозріння - обов'язок голосити сліпцям про можливість прозріння через просвічення Світлом істинним, яке здатне просвітити кожну людину, яка приходить у світ.
Немає коментарів:
Дописати коментар