Нотатки Никодима: Читання страсних євангелій

Чування в древньому Єрусалимі в ніч з Великого Четверга на Страсну Пятницю[1]

Богослужіння починалося на єлеонській горі в церкві де є печера в якій Господь того дня був з своїми учениками був псалмоспів, котрий складався з 5-ти т.зв. «ґобал» – трипсалмій з припівом. Після кожної ґобали єпископ читав молитву (правдоподібно вони не збереглися). Після п`ятої молитви читали Євангеліє від Івана (13,31[2]-18,1)[3].

Перше трипсалм’я (Псс 2,3,4)

Приспів: Князі земні зібра́лися поспо́лу про́ти Го́спода і про́ти Христа́ Його́. (Пс.2,2)

Псалом 2

Чому́ заворуши́лися наро́ди і лю́ди уми́слили ма́рне?

Повста́ли царі землі і князі зібра́лися поспо́лу про́ти Го́спода і про́ти Христа́ Його́:

«Розірвімо пу́та їх і ски́ньмо із се́бе ярмо́ їх!»

Той, Хто живе́ на Небеса́х, посміє́ться з них і Госпо́дь поглузу́є з них.

Тоді загово́рить до них у гніві Своїм і в лю́ті Своїй збу́рить їх.

Я ж поста́влений царе́м від Ньо́го над Сіо́ном, горо́ю свято́ю Його́.

Звіща́ю повеління Госпо́днє: Госпо́дь сказа́в Мені: «Син Мій єси́ Ти, Я днесь породи́в Тебе́!

Проси́ у Ме́не, і дам Тобі наро́ди у спадкоє́мство Твоє́ і в володіння Твоє́ – краї землі.

Па́стимеш їх жезло́м залізним, мов по́суд гонча́рський, потро́щиш їх».

І ни́ні, царі, зрозумійте, навчітеся, всі су́дді землі.

Служіте Го́сподеві зо стра́хом і ра́дуйтеся Йому́ з тре́петом.

Прийміте напоу́млення, аби́ не прогнівався Госпо́дь, і не зги́нули ви, зби́вшися із путі пра́ведної, коли́ запала́є ско́ро лють Його́. Блаже́нні всі, що надіються на Ньо́го.

Псалом 3

Го́споди, чому́ так намно́жилися гноби́телі мої? Мно́гі повстаю́ть на ме́не,

мно́гі гово́рять душі моїй: «Нема́ спасіння йому́ в Бо́зі його́!»

Але́ Ти, Го́споди, засту́пник мій, сла́ва моя́, і Ти підно́сиш го́лову мою́.

Го́лосом моїм до Го́спода візва́в я, і Він почу́в мене́ з гори́ свято́ї Своє́ї.

Я засну́в, і спав, і уста́в, бо Госпо́дь захища́є мене́.

Не побою́ся тьми-тьме́нної люде́й, що зусібіч напада́ють на ме́не.

Воскре́сни, Го́споди, спаси́ мене́, Бо́же мій! Бо Ти погроми́в усіх, що ворогува́ли про́ти ме́не безви́нно, зу́би грішників сокруши́в єси́.

У Го́спода спасіння, і над наро́дом Твоїм благослове́ння Твоє́.

Псалом 4

Коли́ призва́в я, почу́в мене́ Бог пра́вди моє́ї; в у́тиску Ти дав мені про́стір; пожалій мене́ і почу́й моли́тву мою́.

Сини́ лю́дські, до́кіль ви тяжкосе́рді? Чому́ лю́бите марно́ту і шука́єте непра́вди?

І пізна́йте, що подивугідним учини́в Госпо́дь преподо́бного Свого́. Госпо́дь почу́є мене́, коли взива́тиму до Ньо́го.

Гніваючись, не грішіте; що гово́рите в серця́х ва́ших, у то́му ка́йтеся на ло́жах ва́ших.

Же́ртвуйте же́ртву пра́вди і упова́йте на Го́спода.

Мно́гі гово́рять: «Хто я́вить нам бла́га?» – знаменува́лося на нас світло лиця́ Твого́, Го́споди!

Дав Ти весе́лість се́рцю моє́му – з то́го ча́су, як пшени́ця, вино́ і єле́й у них примно́жилися.

В ми́рі ля́жу і зра́зу засну́, бо Ти, Го́споди, єди́ний у безпе́ці осели́в мене́.

Диякон: І щоб удостоїтися нам вислухати святого Євангелія, Господа Бога молімо.

Люди: Господи, помилуй. (3 р.)

Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія.

Священик: Мир всім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Від Івана святого Євангелія читання.

Люди, перед кожним євангелієм: Слава страстям твоїм, Господи, (великий поклін)

1 Євангеліє від Івана (13.16-38)

Поправді, поправді кажу вам: Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто вислав його.
Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!
Не про всіх вас кажу. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збулося Писання: Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту свою!
Уже тепер вам кажу, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я.
Поправді, поправді кажу вам: Хто приймає Мого посланця, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!
Промовивши це, затривожився духом Ісус, і освідчив, говорячи: Поправді, поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене!...
І озиралися учні один на одного, непевними бувши, про кого Він каже.
При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус.
От цьому кивнув Симон Петро та й шепнув: Запитай, хто б то був, що про нього Він каже?
І, пригорнувшись до лоня Ісусового, той говорить до Нього: Хто це, Господи?
Ісус же відказує: Це той, кому, умочивши, подам Я куска. І, вмочивши куска, подав синові Симона, Юді Іскаріотському!...
За тим же куском тоді в нього ввійшов сатана. А Ісус йому каже: Що ти робиш роби швидше...
Але жоден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чого сказав Він йому.
А тому, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі думали, ніби каже до нього Ісус: Купи, що потрібно на свято для нас, або щоб убогим подав що.
А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.
Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: Тепер ось прославивсь Син Людський, і в Ньому прославився Бог.
Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог прославить у Собі, і зараз прославить Його!
Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але як сказав Я юдеям: Куди Я йду, туди ви прибути не можете, те й вам говорю Я тепер.
Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!
По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою.
А Симон Петро Йому каже: Куди, Господи, ідеш Ти? Ісус відповів: Куди Я йду, туди ти тепер іти за Мною не можеш, але потім ти підеш за Мною.
Говорить до Нього Петро: Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не можу? За Тебе я душу свою покладу!
Ісус відповідає: За Мене покладеш ти душу свою? Поправді, поправді кажу Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене...

Люди: Слава довготерпінню твоєму, Господи, (великий поклін)

Друге трипсалм’я

Приспів: Сло́во законопересту́пне возвели́ на ме́не; Го́споди, Го́споди, не зоста́в мене́. (Псс 40,9 і 37,22)

Псалом 40

Блаже́н, хто зважа́є на бідного і вбо́гого: в день ли́ха вряту́є його́ Госпо́дь.

Госпо́дь хай охоро́нить його́ і жи́вить його́, і хай облагодіє його́ на землі і хай не ви́дасть його́ в ру́ки ворогів його́!

Госпо́дь хай помо́же йому́ на о́дрі стражда́ння його́: все ло́же його́ Ти переміни́в у неду́зі його́.

Я сказа́в: «Го́споди, поми́луй мене́, зціли́ ду́шу мою́, бо я згріши́в пе́ред Тобо́ю!».

Вороги́ мої ви́рекли мені зло: «Коли́ помре́ він, і зги́не ім’я́ його́?»

І якщо́ вхо́див хто погля́нути, ма́рне говори́в: «Се́рце його́ зібра́ло собі беззако́ння!»; вихо́див назо́вні, і змовля́вся.

Про́ти ме́не гурто́м шепта́ли всі вороги́ мої, про́ти ме́не замишля́ли неща́стя моє́;

сло́во законопересту́пне возвели́ на ме́не: «Хіба́ поле́глий спромо́жеться воскре́снути?»

Бо на́віть чоловік ми́рний зо мно́ю, на ко́го поклада́вся я, хто їв хліби́ мої, підня́в п’яту́ на ме́не.

Ти ж, Го́споди, поми́луй мене́ і возста́в мене́, і я возда́м їм.

З то́го пізна́ю, що Ти вподо́бав мене́, коли́ не пора́дується во́рог мій на́до мно́ю.

А мене́ за незлоби́вість Ти підтри́мав і укріпи́в мене́ пе́ред лице́м Твоїм повік.

Благослове́н Госпо́дь, Бог Ізра́їлів, од віку і до віку. Хай так бу́де, хай так бу́де!

Псалом 41

Так са́мо, як пра́гне лань на джере́ла вод, так пра́гне душа́ моя́ до Те́бе, Бо́же.

Запра́гнула душа́ моя́ до Бо́га кріпкого, живо́го: коли́ прийду́ і явлю́ся лицю́ Бо́жому?

Ста́ли сльо́зи мої мені хлібом уде́нь і вночі, коли́ гово́рять мені повсякде́нь: «Де Бог твій?»

Се згада́в я і вилива́в над собо́ю ду́шу мою́, бо пройду́ я на місце ски́нії преди́вної, аж до до́му Бо́жого, се́ред голосів ра́дости і славосло́в’я, в го́моні святко́вому.

Чому́ скорбо́тна єси́, душе́ моя́? І чому́ триво́жиш мене́? Упова́й на Бо́га, бо я просла́влю Його́: «Спасіння лиця́ мого́ і Бог мій!»

Душа́ моя́ стриво́жилася в мені само́му; че́рез те я згада́в Тебе́ з землі Йорда́нської та Ермо́нської, з гори́ мало́ї.

Безо́дня безо́дню призива́є в гу́ркоті водоспа́дів Твоїх; усі вали́ Твої і хви́лі Твої на́до мно́ю пройшли́.

Вдень заповість Госпо́дь ми́лість Свою́, і вночі пісня Йому́ – від ме́не, моли́тва Бо́гові життя́ мого́.

Скажу́ Бо́гові: «Ти Засту́пник мій; чому́ Ти забу́в мене́? і чому́, наріка́ючи, ходжу́, коли́ утиска́є во́рог?»

Лама́лися ко́сті мої, коли́ знуща́лися з ме́не гноби́телі мої, коли́ вони́ говори́ли мені повсякде́нь: «Де Бог твій?»

Псалом 42

Суди́ мене́, Бо́же, і розсуди́ спра́ву мою́ – од наро́ду нечести́вого, од чоловіка непра́ведного й облу́дного ізба́в мене́.

Бо Ти, Бо́же, – тверди́ня моя́, чому́ Ти відки́нув мене́? І чому́, наріка́ючи, ходжу́, коли́ утиска́є во́рог?

Пошли́ світло Твоє́ і вірність Твою́ – вони́ мене́ наста́влять і приведу́ть мене́ на го́ру святу́ Твою́ і в оби́телі Твої.

І ввійду́ до жерто́вника Бо́жого, до Бо́га, що звеселя́є ю́ність мою́; просла́влю Тебе́ на гу́слях, Бо́же, Бо́же мій.

Диякон: І щоб удостоїтися нам вислухати святого Євангелія, Господа Бога молімо.

Люди: Господи, помилуй. (3 р.)

Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія.

Священик: Мир всім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Від Івана святого Євангелія читання.

Люди: Слава страстям твоїм, Господи, (великий поклін)

2 Євангеліє вiд Iвана (14.1-31)

Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте!
Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас?
А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви.
А куди Я йду дорогу ви знаєте.
Говорить до Нього Хома: Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу?
Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.
Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепер Його знаєте ви, і Його бачили.
Говорить до Нього Пилип: Господи, покажи нам Отця, і вистачить нам!
Промовляє до нього Ісус: Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: Покажи нам Отця?
Чи не віруєш ти, що Я в Отці, а Отець у Мені? Слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті.
Повірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені! Коли ж ні, то повірте за вчинки самі.
Поправді, поправді кажу вам: Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить, бо Я йду до Отця.
І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню, щоб у Сині прославивсь Отець.
Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню.
Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте!
І вблагаю Отця Я, і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував,
Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він.
Я не кину вас сиротами, Я прибуду до вас!
Ще недовго, і вже світ Мене не побачить, але ви Мене бачити будете, бо живу Я і ви жити будете!
Того дня пізнаєте ви, що в Своїм Я Отці, а ви в Мені, і Я в вас.
Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю Його, і об'явлюсь йому Сам.
Запитує Юда, не Іскаріотський, Його: Що то, Господи, що Ти нам об'явитися маєш, а не світові?
Ісус відповів і до нього сказав: Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього.
Хто не любить Мене, той не береже Моїх слів. А слово, що чуєте ви, не Моє, а Отця, що послав Мене.
Говорив це Я вам, бувши з вами.
Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім'я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив.
Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!
Чули ви, що Я вам говорив: Я відходжу, і вернуся до вас. Якби ви любили Мене, то ви б тішилися, що Я йду до Отця, бо більший за Мене Отець.
І тепер Я сказав вам, передніше, ніж сталося, щоб ви вірували, коли станеться.
Небагато вже Я говоритиму з вами, бо надходить князь світу цього, а в Мені він нічого не має,
та щоб світ зрозумів, що люблю Я Отця, і як Отець наказав Мені, так роблю. Уставайте, ходім звідсіля!

Люди: Слава довготерпінню твоєму, Господи, (великий поклін)

Третє трипсалм’я

Приспів: Віддали́ мене́ від ворогів моїх, Бо́же, і від тих, що повстаю́ть на ме́не, відкупи́ мене́. (Пс 58,2)

Псалом 58

Віддали́ мене́ від ворогів моїх, Бо́же, і від тих, що повстаю́ть на ме́не, відкупи́ мене́,

ви́зволь мене́ від тих, що ко́ять беззако́ння, і від мужів кровоже́рних спаси́ мене́.

Бо ось, улови́ли ду́шу мою́, налягли́ на ме́не си́льні – не за беззако́ння, не за гріх мій, Го́споди.

Без мого́ беззако́ння ки́нулися пря́мо на ме́не; воста́нь назу́стріч мені і погля́нь!

І Ти, Го́споди, Бо́же Сил, Бо́же Ізра́їлів, поспіши́ навідати всі наро́ди, не пошкоду́й усіх, хто ко́їть беззако́ння.

Пове́рнуться надве́чір і, голо́дні як пес, ника́тимуть довко́ла міста.

Ось, вони́ просторікуватимуть уста́ми своїми, але́ меч у губа́х їх: «Бо хто почу́є?»

І Ти, Го́споди, посміє́шся з них, понева́жиш усі наро́ди.

Си́ло моя́, до Те́бе взира́тиму, бо Ти, Бо́же, Засту́пник мій єси́.

Бог мій, ми́лість Його́ поспіши́ть зустріти мене́; Бог ви́явить її мені се́ред ворогів моїх.

Не вбива́й їх, щоб ніко́ли не забу́ли наро́ду мого́; розсій їх си́лою Твоє́ю і низложи́ їх, Щи́те мій, Го́споди.

За гріх уст їх, за сло́во губ їх нехай спіймані бу́дуть горди́нею своє́ю, і за прокля́ття та брехню́, яку звіща́ли собі на згу́бу.

У гніві згу́ба їх, і більше не бу́де їх; і спізна́ють, що Бог володарю́є Яковом та кінця́ми землі.

Пове́рнуться надве́чір і, голо́дні як пес, ника́тимуть довко́ла міста.

Вони́ розбіжа́ться, щоб поживи́тися, якщо́ ж не наситя́ться, то заре́мствують.

Я ж заспіва́ю си́лі Твоїй і возра́дуюся зра́нку ми́лості Твоїй, бо став єси́ Засту́пником моїм і Прибіжищем моїм у день пригно́блення мого́.

Помічнику́ мій, Тобі псалми́ співа́тиму, бо Ти – Бог-Засту́пник мій єси́, Бо́же мій, ми́лість моя́.

Псалом 59

Бо́же, Ти відки́нув нас і повали́в нас, розгнівався, але́ й пожалів нас.

Ти струси́в зе́млю і сколихну́в її; зціли́ розко́лини її, бо вона́ похитну́лася.

Показа́в єси́ наро́дові Твоє́му жорсто́ку до́лю, напоїв єси́ нас вино́м скру́хи.

Дав єси́ тим, що боя́ться Тебе́, знаме́ння, щоб утекли́ від лиця́ лу́ка.

Щоб ізба́вилися возлю́блені Твої, спаси́ десни́цею Твоє́ю і почу́й мене́.

Бог промо́вив у святи́ні Своїй: «Возра́дуюся, і розділю Сихе́м, і доли́ну Шатрів розміряю.

Мій – Галаа́д і мій – Манассія, Єфре́м – шоло́м голови́ моє́ї, Юда – цар мій.

Моа́в – надійна моя́ умива́льна ча́ша, на Ідуме́ю простягну́ санда́лію мою́, мені чужоплемінники покори́лися».

Хто введе́ мене́ у місто оборо́нне? Або хто доведе́ мене́ до Ідуме́ї?

Чи ж не Ти, Бо́же, що відки́нув нас? І вже не ви́йдеш, Бо́же, се́ред во́їнств на́ших?

Дай нам по́міч від гніту, – і марне́ спасіння лю́дське.

А в Бо́зі проя́вимо си́лу, і Він обе́рне в ніщо́ гноби́телів на́ших.

Псалом 60

Почу́й, Бо́же, блага́ння моє́, воньми́ моли́тві моїй.

Від кінців землі до Те́бе взива́ю у ро́зпачі се́рця мого́: щоб на ске́лю возніс Ти мене́,

вказа́в мені путь, бо став єси́ надією моє́ю, ве́жею тве́рдости пе́ред лице́м во́рога.

поселю́ся в оби́телі Твоїй навіки, укри́юся під покро́вом крил Твоїх.

Бо Ти, Бо́же, почу́в єси́ обітниці мої, дав єси́ спадкоє́мство тим, що боя́ться Імені Твого́.

Дні до днів царе́ві Ти примно́жиш, літа́ його́ – до днів ро́ду і ро́ду.

Він зоста́неться повік пе́ред Бо́гом, – ми́лість і вірність Його́ хто осягне́?

Так співа́тиму Імені Твоє́му повіки, щоб сповня́ти мені обітниці мої день у день.

Диякон: І щоб удостоїтися нам вислухати святого Євангелія, Господа Бога молімо.

Люди: Господи, помилуй. (3 р.)

Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія.

Священик: Мир всім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Від Івана святого Євангелія читання.

Люди: Слава страстям твоїм, Господи, (великий поклін)

3 Євангеліє вiд Iвана (15.1-27)

Я правдива Виноградина, а Отець Мій Виноградар.
Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, обчищає її, щоб рясніше родила.
Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті.
Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете.
Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви.
Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять.
Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам!
Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої.
Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй!
Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його.
Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість!
Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!
Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх.
Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую.
Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я вам об'явив усе те, що почув від Мого Отця.
Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався, щоб дав вам Отець, чого тільки попросите в Імення Моє.
Це Я вам заповідую, щоб любили один одного ви!
Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас.
Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить.
Пригадайте те слово, яке Я вам сказав: Раб не більший за пана свого. Як Мене переслідували, то й вас переслідувати будуть; як слово Моє зберігали, берегтимуть і ваше.
Але все це робитимуть вам за Ім'я Моє, бо не знають Того, хто послав Мене.
Коли б Я не прийшов і до них не казав, то не мали б гріха, а тепер вимовки не мають вони за свій гріх.
Хто Мене ненавидить, і Мого Отця той ненавидить.
Коли б Я серед них не вчинив був тих діл, яких не чинив ніхто інший, то не мали б гріха. Та тепер вони бачили, і зненавиділи і Мене, і Мого Отця.
Та щоб справдилось слово, що в їхнім Законі написане: Мене безпідставно зненавиділи!
А коли Втішитель прибуде, що Його від Отця Я пошлю вам, Той Дух правди, що походить від Отця, Він засвідчить про Мене.
Та засвідчте і ви, бо ви від початку зо Мною.

Люди: Слава довготерпінню твоєму, Господи, (великий поклін)

Четверте трипсалм’я

Приспів: І тії від руки Твоєї відкинуті були ми ж люди пасовиська Твого. (Псс 87,6б і 78,13)

Псалом 78

Бо́же! Прийшли́ язи́чники у спадкоє́мство Твоє́, оскверни́ли храм святи́й Твій, оберну́ли Єрусали́м на́че в халу́пу садівни́чу.

Поки́нули тру́пи рабів Твоїх на пожи́ву пти́цям небе́сним, тіла́ преподо́бних Твоїх – звірям земни́м;

проли́ли кров їхню як во́ду довкруги́ Єрусали́му, і не було́ погреба́льника.

Ми ста́ли глу́мом для сусідів на́ших, знуща́нням і посміхо́вищем для су́щих довко́ла нас.

До́кіль, Го́споди, гніватимешся до кра́ю, полум’янітиме як вого́нь ре́вність Твоя́?

Проли́й гнів Твій на язи́чників, які не зна́ють Тебе́, і на ца́рства, які Імені Твого́ не призва́ли,

бо вони́ поже́рли Якова і місце його́ спусто́шили.

Не згада́й да́вніх беззако́нь на́ших; ско́ро хай зустрінуть нас щедро́ти Твої, Го́споди, бо зубожіли ми ве́льми.

Поможи́ нам, Бо́же, Спаси́телю наш, за́для сла́ви Імени Твого́. Го́споди, ізба́в нас і очи́сти гріхи́ на́ші за́для Імени Твого́,

хай ніко́ли не ска́жуть язи́чники: «Де Бог їхній?» І хай ста́не відо́мою між язи́чниками пе́ред очи́ма на́шими по́мста за проли́ту кров рабів Твоїх.

Хай ввійде пе́ред лице́ Твоє́ сто́гін зако́ваних, по ве́личі раме́на Твого́ збережи́ синів помордо́ваних.

Відплати́ сусідам на́шим усе́меро в нутро́ їх за знева́гу їх, яко́ю знева́жили Тебе́, Го́споди.

А ми, народ Твій і вівці пасови́ська Твого́, просла́вимо Те́бе, Бо́же, повік, з ро́ду в рід звіща́тимемо хвалу́ Твою́!

Псалом 79

Па́стирю Ізра́їля, воньми́, Ти, що прова́диш, мов ове́чки, Йо́сифа, Ти, що возсіда́єш на херуви́мах, яви́ся!

Пе́ред Єфре́мом і Веніами́ном і Манассією збуди́ могу́тність Твою́ і прийди́, щоб спасти́ нас.

Бо́же, поверни́ нас, і яви́ світло лиця́ Твого́, і спасе́мося.

Го́споди Бо́же Сил, до́кіль гніватимешся на моли́тву раба́ Твого́,

годува́тимеш нас хлібом сліз і поїтимеш нас сльоза́ми в по́вну міру?

Ти поста́вив нас на переко́ри сусідам на́шим, і вороги́ на́ші глуми́лися над на́ми.

Го́споди Бо́же Сил, поверни́ нас, і яви́ світло лиця́ Твого́, і спасе́мося.

Ти лозу́ виногра́дну з Єги́пту переніс, ви́гнав язи́чників і насади́в її;

простели́в путь пе́ред не́ю, і насади́в коріння її, і вона́ напо́внила зе́млю.

Тінь її вкри́ла го́ри і галу́ззя її – ке́дри Бо́жі;

простягну́ла вона́ па́гони свої аж до Мо́ря і аж до Ріки́ – па́рості свої.

Чому зруйнува́в Ти огоро́жу її, й обрива́ють її всі перехо́жі доро́гою?

Підкопа́в її вепр із лісу, і само́тній ди́кий звір погри́з її.

Бо́же Сил, поверни́сь же, і спогля́нь з не́ба, і подиви́сь, і навідай виногра́дник сей,

і обнови́ лозу́, яку́ насади́ла десни́ця Твоя́, згля́нься і на си́на чоловічого, яко́го Ти для Се́бе укріпи́в!

Ті, що її вогне́м спали́ли і розри́ли, від погро́зи лиця́ Твого́ зги́нуть.

Хай бу́де рука́ Твоя́ на му́жі десни́ці Твоє́ї і на си́ні чоловічому, яко́го Ти для Се́бе укріпи́в;

і не відсту́пимо від Те́бе: Ти ожи́виш нас, і Ім’я́ Твоє́ призове́мо.

Го́споди Бо́же Сил, поверни́ нас, і яви́ світло лиця́ Твого́, і спасе́мося.

Псалом 80

Ра́дуйтеся Бо́гові, Помічнико́ві на́шому, воскли́кніте Бо́гові Якова, –

почніте псало́м і вда́рте в тимпа́н, у псалти́р милозву́чний із гу́слями,

затрубіте в новомісяччя трубо́ю, в благознаме́нний день свя́та на́шого,

бо таке́ повеління в Ізра́їля і при́суд у Бо́га Якова.

Він покла́в се як свідо́цтво Йо́сифові, коли́ той ви́йшов із землі Єги́петської; почу́в мо́ву, яко́ї не знав:

«Я звільни́в від тягарів хребе́т його́, ру́ки його́, що при коша́х працюва́ли.

В у́тиску призва́в ти мене́, і я ви́зволив тебе́, почу́в тебе́, укри́тий в буревії, досвідчив тебе́ при воді наріка́ння.

Слу́хай, наро́де мій, і засвідчу тобі; Ізра́їлю, якщо́ послу́хаєш мене́,

не бу́де се́ред те́бе бо́га ново́го і не поклоня́тимешся бо́гові чужо́му, –

бо я – Госпо́дь Бог твій, що ви́вів тебе́ з землі Єги́петської; розши́р уста́ твої, і я напо́вню їх.

Та не послу́хав наро́д мій го́лосу мого́, і Ізра́їль не дослу́хався до ме́не;

і я відпусти́в їх за на́мірами серде́ць їхніх, – ходи́тимуть за на́мірами своїми.

Якби́ наро́д мій послу́хав мене́, якби́ ходи́в Ізра́їль путя́ми моїми,

я ле́гко впокори́в би ворогів його́, і на гноби́телів його́ возложи́в би ру́ку мою́.

Вороги́ Госпо́дні ле́стили б йому́, а благоде́нство його́ було́ б довіку.

І нагодува́в би я його́ си́ттю пшени́чною, і ме́дом зі ске́лі насити́в би його́».

Диякон: І щоб удостоїтися нам вислухати святого Євангелія, Господа Бога молімо.

Люди: Господи, помилуй. (3 р.)

Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія.

Священик: Мир всім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Від Івана святого Євангелія читання.

Люди: Слава страстям твоїм, Господи, (великий поклін)

4 Євангеліє вiд Iвана (16.1.33)

Оце Я сказав вам, щоб ви не спокусились.
Вас виженуть із синагог. Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу приносить він Богові!
А це вам учинять, бо вони не пізнали Отця, ні Мене.
Але Я це сказав вам, щоб згадали про те, про що говорив був Я вам, як настане година. Цього вам не казав Я спочатку, бо з вами Я був.
Тепер же до Того Я йду, Хто послав Мене, і ніхто з вас Мене не питає: Куди йдеш?
Та від того, що це Я сказав вам, серце ваше наповнилось смутком.
Та Я правду кажу вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його.
А як прийде, Він світові виявить про гріх, і про правду, і про суд:
тож про гріх, що не вірують у Мене;
а про правду, що Я до Отця Свого йду, і Мене не побачите вже;
а про суд, що засуджений князь цього світу.
Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести.
А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам.
Він прославить Мене, бо Він візьме з Мого та й вам сповістить.
Усе, що має Отець, то Моє; через те Я й сказав, що Він візьме з Мого та й вам сповістить.
Незабаром, і Мене вже не будете бачити, і знов незабаром і Мене ви побачите, бо Я йду до Отця.
А деякі з учнів Його говорили один до одного: Що таке, що сказав Він до нас: Незабаром, і Мене вже не будете бачити, і знов незабаром і Мене ви побачите, та: Я йду до Отця?...
Гомоніли також: Що таке, що говорить: Незабаром? Про що каже, не знаємо...
Ісус же пізнав, що хочуть поспитати Його, і сказав їм: Чи про це між собою міркуєте ви, що сказав Я: Незабаром, і вже Мене бачити не будете ви, і знов незабаром і Мене ви побачите?
Поправді, поправді кажу вам, що ви будете плакати та голосити, а світ буде радіти. Сумувати ви будете, але сум ваш обернеться в радість!
Журиться жінка, що родить, бо настала година її. Як дитинку ж породить вона, то вже не пам'ятає терпіння з-за радощів, що людина зродилась на світ...
Так сумуєте й ви ось тепер, та побачу вас знову, і серце ваше радітиме, і ніхто радости вашої вам не відійме!
Ні про що ж того дня ви Мене не спитаєте. Поправді, поправді кажу вам: Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення, Він дасть вам.
Не просили ви досі нічого в Ім'я Моє. Просіть і отримаєте, щоб повна була ваша радість.
Оце все Я в притчах до вас говорив. Настає година, коли притчами Я вже не буду до вас промовляти, але явно звіщу про Отця вам.
Того дня ви проситимете в Моє Ймення, і Я вам не кажу, що вблагаю Отця Я за вас,
бо Отець любить Сам вас за те, що ви полюбили Мене та й увірували, що Я вийшов від Бога.
Від Отця вийшов Я, і на світ Я прийшов. І знов покидаю Я світ та й іду до Отця.
Його учні відказують: Ось тепер Ти говориш відкрито, і жадної притчі не кажеш.
Тепер відаємо ми, що Ти знаєш усе, і потреби не маєш, щоб Тебе хто питав. Тому віруємо, що Ти вийшов від Бога!
Ісус їм відповів: Тепер віруєте?
Ото настає година, і вже настала, що ви розпорошитесь кожен у власне своє, а Мене ви Самого покинете... Та не Сам Я, бо зо Мною Отець!
Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!

Люди: Слава довготерпінню твоєму, Господи, (великий поклін)

П’яте трипсалмм’я

Приспів: Наговори́ли на ме́не язико́м облу́дним, і слова́ми нена́висними оточи́ли мене́. (Пс 108,2б і 3а)

Псалом 108

Бо́же, на хвалу́ мою́ не промовчи́!

Бо уста́ грішника й уста́ облу́дного на ме́не розкри́лися, наговори́ли на ме́не язико́м облу́дним,

і слова́ми нена́висними оточи́ли мене́, і воюва́ли зо мно́ю безпричи́нно.

За́мість любо́ви до ме́не оклевета́ли мене́, а я моли́вся;

і віддя́чили мені злом за добро́ і нена́вистю – за любо́в мою́.

[«Поста́в над ним грішника, і накле́пник хай ста́не право́руч від ньо́го;

коли́ суди́тиметься він, хай ви́йде осу́дженим, і моли́тва його́ хай бу́де у гріх.

Хай бу́дуть дні його́ коро́ткі, і у́ряд його́ хай візьме інший.

Хай бу́дуть сини́ його́ си́ротами, а жінка його́ – вдово́ю;

поневіря́ючись, хай пересе́ляться сини́ його́ і же́брають, хай ви́гнані бу́дуть з румо́вищ своїх.

Хай стя́гне позикода́вець усе́, що є в ньо́го, і чужі хай розграбу́ють труди́ його́;

хай не бу́де йому́ засту́пника, і хай не бу́де кому́ приголу́бити си́ріт його́;

хай ро́дяться діти його́ на загла́ду, в одно́му поколінні хай ізгла́диться ім’я́ його́.

Хай згада́ється беззако́ння батьків його́ пе́ред Го́сподом, і гріх ма́тері його́ хай не загла́диться;

хай бу́дуть пе́ред Го́сподом за́вжди, а з землі хай загла́диться па́м’ять про них!»

«За те, що не поду́мав він ви́явити ми́лість і переслідував чоловіка бідного, і вбо́гого, і зажу́реного се́рцем, щоб умертви́ти.

І возлюби́в він прокля́ття, і воно́ при́йде до ньо́го; і не захотів благослове́ння, і воно́ віддали́ться від ньо́го.

І надягну́в він прокля́ття як ша́ту, і ввійшло́ воно́ як вода́ в ну́трощі його́, і як оли́ва – в ко́сті його́;

хай бу́де воно́ йому́ як ша́та, яку́ він накида́є, і як по́яс, яки́м за́вжди опоя́сується.

Се – запла́та від Го́спода тим, що зво́дять на́клеп на ме́не і нагово́рюють зло на ду́шу мою́!»]

І Ти, Го́споди Влади́ко, вчини́ зо мно́ю ми́лість ра́ди Імені Твого́, бо блага́ ми́лість Твоя́.

Ізба́в мене́, бо нужде́нний і вбо́гий я, і се́рце моє́ збенте́жилося в мені.

Як тінь, коли́ відхиля́ється вона́, змалів я, струси́ли мене́ як сарану́;

коліна мої знемогли́ся від по́сту і плоть моя змарніла без єле́ю.

І став я ганьбо́ю для них: поба́чили мене́, похита́ли го́ловами своїми.

Поможи́ мені, Го́споди Бо́же мій, спаси́ мене́ по ми́лості Твоїй,

і хай пізна́ють, що се – рука́ Твоя́ і Ти, Го́споди, вчини́в се.

Прокляну́ть вони́, а Ти благослови́ш; ті, що повстаю́ть на ме́не, хай постидя́ться, раб же Твій возвесели́ться.

Хай зодя́гнуться ті, що зво́дять на́клепи на ме́не, в со́ром і покри́ються, мов подвійним плаще́м, стидо́м своїм.

Ісповім Го́спода ре́вно уста́ми моїми і по́серед мно́гих восхвалю́ Його́,

бо Він став право́руч убо́гого, щоб спасти́ від гони́телів ду́шу мою́.

Псалом 109

Сказа́в Госпо́дь Го́сподеві моє́му: «Сиди́ право́руч ме́не, до́ки не положу́ ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх».

Жезл си́ли пошле́ Тобі Госпо́дь із Сіо́ну, – і владарю́й по́серед ворогів Твоїх!

З Тобо́ю влада́рство в день си́ли Твоє́ї, у ся́йвах святи́х Твоїх. «Із ло́на пе́ред зірни́цею зроди́в я Тебе́», –

кля́вся Госпо́дь і не розка́ється: «Ти – ієре́й повік по чи́ну Мелхіседе́ка».

Госпо́дь право́руч Те́бе сокруши́в у день гніву Свого́ царів,

суди́тиме наро́ди, напо́внить поле́глими, сокруши́ть го́лови мно́гих на землі.

Із пото́ку на доро́зі пи́тиме, тому́ піднесе́ го́лову вго́ру.

Псалом 110

Просла́влю Тебе́, Го́споди, всім се́рцем моїм у ра́ді пра́вих і грома́ді.

Вели́кі діла́ Госпо́дні, жада́нні у всьо́му – во́лі Його́.

Ісповідання і ве́лич – діло Його́, і пра́вда Його́ трива́є повік-віку.

Па́м’ять сотвори́в Він чудеса́м Своїм; ми́лостивий і ще́дрий Госпо́дь:

пожи́ву дав тим, що боя́ться Його́, пам’ята́тиме повік завіт Свій.

Могу́тність діл Своїх яви́в лю́дям Своїм, щоб да́ти їм спадкоє́мство язи́чників.

Діла́ рук Його́ – істина і суд, вірні всі за́повіді Його́,

утве́рджені повік-віку, дове́ршені в істині і правоті.

Ви́зволення посла́в наро́дові Своє́му, заповів повік завіт Свій; святе́ і страшне́ Ім’я́ Його́.

Нача́ло му́дрости – страх Госпо́дній, і розуміння до́бре – всім, що трима́ються її. Хвала́ Йому́ трива́є повік-віку.

Диякон: І щоб удостоїтися нам вислухати святого Євангелія, Господа Бога молімо.

Люди: Господи, помилуй. (3 р.)

Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія.

Священик: Мир всім.

Люди: І духові твоєму.

Диякон: Від Івана святого Євангелія читання.

Люди: Слава страстям твоїм, Господи, (великий поклін)

5 Євангеліє вiд Iвана (17.1-26;18.1)

По мові оцій Ісус очі Свої звів до неба й промовив: Прийшла, Отче, година, прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе,
бо Ти дав Йому владу над тілом усяким, щоб Він дав життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому.
Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його.
Я прославив Тебе на землі, довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати.
І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав.
Я Ім'я Твоє виявив людям, що Мені Ти із світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє слово.
Тепер пізнали вони, що все те, що Ти Мені дав, від Тебе походить,
бо слова, що дав Ти Мені, Я їм передав, і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували, що послав Ти Мене.
Я благаю за них. Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені, Твої бо вони!
Усе бо Моє то Твоє, а Твоє то Моє, і прославивсь Я в них.
І не на світі вже Я, а вони ще на світі, а Я йду до Тебе. Святий Отче, заховай в Ім'я Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були!
Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Ймення Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, крім призначеного на загибіль, щоб збулося Писання.
Тепер же до Тебе Я йду, але це говорю Я на світі, щоб мали вони в собі радість Мою досконалу.
Я їм дав Твоє слово, але світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу.
Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого.
Не від світу вони, як і Я не від світу.
Освяти Ти їх правдою! Твоє слово то правда.
Як на світ Ти послав Мене, так і Я на світ послав їх.
А за них Я посвячую в жертву Самого Себе, щоб освячені правдою стали й вони.
Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене,
щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав.
А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми.
Я у них, а Ти у Мені, щоб були досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив.
Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, бо Ти полюбив Мене перше закладин світу.
Отче Праведний! Хоча не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти.
Я ж Ім'я Твоє їм об'явив й об'являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!...

Промовивши це, Ісус вийшов із учнями Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, до якого ввійшов Він та учні Його.

Люди: Слава довготерпінню твоєму, Господи, (великий поклін)

Тоді (згідно з Етерією опівночі) йшли на Імвомон (місце вознесіння Господнього) з співом 108-го псалма, але з новим антифоном:

Приспів: За́мість любо́ви до ме́не оклевета́ли мене́, а я моли́вся. (Пс 108,4)