Кондак св. Романа на Різдво Господа нашого Ісуса Христа, глас 3
Діва днесь Понадсущого родить, а земля вертеп неприступному приносить; ангели із пастирями славословлять, мудреці ж за зорею подорожують: бо для нас зродилось Немовля нове – Предвічний Бог.
Ікоси
1) Вифлеєм відкрив нам Едем – прийдіте, узримо;
блаженство укрите знайшли ми – прийдіте, радість райську всередині печери
приймімо: там Корінь явився, не зволожений, що вирощує прощення; там Джерело
Криниці некопаної явилося, з якого Давид колись вельми пити волів; там Діва,
Немовля зродивши, одразу втамувала спрагу Адама і Давида. Тож прийдімо до місця
цього, де зродилось Немовля нове – Предвічний Бог!
2) Отець
Матері з благовоління Сином став; Спаситель дітей як Дитя у яслах возліг.
Пізнавши Його, Мати промовляє: «Що ж це таке, Дитя Моє? Скажи Мені, як в Мене вселився
Єси і як зріс в Мені? Бачу Тебе, Лоно Моє, і жахаюся; бо годую молоком —
неневісная; і хоча Тебе у пеленах зрю, дівицтво Своє споглядаю запечатаним; Ти бо
зберіг його, від Мене зволивши зродитись Немовлям малим – Предвічний Бог».
3) «Що,
Царю вишній, із убогими спільного маєш Єси? Нащо до земних прийшов, в печері звеселився
і зрадів у яслах, о Небес Зиждителю? Раба Твоя не має місця в домі цім; навіть
не те, що місця, а й вертепу, бо і цей — чужий. Воістину, коли дитя зродила Сарра,
широку землю в спадщину отримала, а я й тісного ложа не отримала, лише вертеп
цей, у якому перебуваєш Єси волею Своєю, Немовля нове – Предвічний Бог».
4) Слова ці таїнственно промовляючи і щиро молячись всі таїнства Відущому, про мудреців, що Немовля шукають, Діва чує й мовить: «Хто ви?» Вони ж у відповідь: «А Ти хто єси, Родителько? І як Такого породила єси? Хто Твій Отець і хто єси, Родителько, — Матір’ю бо і Кормителькою Сина явилася, отцю земному непричетного? Його зорю побачивши, зрозуміли ми, що явилось Немовля нове – Предвічний Бог».
