Христос - молільник досконалий

У час пригтування до Різдва Христового варто замислитись над тим, що ми маємо на увазі, коли молимось Богові. Особливо, коли думаємо про молитву передусім як про звертання до Бога. Наскільки ми знаємо Його, щоб достойним чином сформулювати наше звернення до Нього? Святі отці знали, що єдиним, хто достойно зміг би сформулювати молитовне звернення до Отця є Його Єдинородний Син - Слово, суще у надрах Отця від початку. Слово, завданням якого власне і є являти нам Отця, відкривати Його природу і нашу, Його волю щодо нас. Недарма церква від самих початків ісповідувала, що справжня молитва може відбуватись лише через Христа, тоді, коли ми узгодимо свою похвалу з Його похвалою, своє благодарення з Його одвічним благодаренням, своє прохання із вічним Його заступництвом за всіх і за кожного зокрема. Ось як це сформулював у похвальному слові для свого вчителя святий Григорій Чудотворець:

св.Григорій Чудотворець, Подяка Орігену

До Царя хвали свої зверну і піснеспіви до Хранителя вселенної,
до усяких благатей джерела невичерпного,
Він мою в усьому зцілить неміч й недостатнє кріпкий надолужити єдин,

до душ наших Спаса і Предстателя, Слова Його первородного, Создателя вселенної і Управителя.

Він єдиний кріпкий благодарення постійні і невмовкні Отцю возсилати

як за Себе, так само й за всіх, за кожного окремо і за всіх разом.
Він бо Істина, і Мудрість, й Сила самого Отця всього,
а до того, Він у Ньому сущий й досконало з Ним з'єдинений.

Тому неможливо, щоби через забуття, чи то з нестачі мудрості,
чи із немочі якої-будь, як той, який від Нього є відчуженим,
а чи сили необхідної не осягнув, щоб скласти похвали Йому,
або й осягнув, та добровільно без возхвалення лишив Отця свого.

Він єдиний кріпкий похвалу, Йому достойну, досконало сповнити.
Той, Кого Отець всього єдиним із Собою учинив, у Ньому Себе майже перевершивши,
досконало Його має вшанувати так, як Сам від Нього був вшанований.
Це Його Єдинородний, перший і єдиний з сущого всього, внаслідував, у Ньому сущий Слово Бог;

інші ж всі лише тоді благоговійними і благодарними зробитись зможемо
як на Нього перенесемо і покладемо силу благодарення усю достойного
за благодіяння всі нам від Отця даровані, при цьому ісповідуючи,
що благодіянням справжнім є в усьому споминати Ним Причину всесвіту.

І тому, належить визнати, що для хвали і вдяки промислу постійному про все,
який за нас дбає в найвеличнішому, як і в найнікчемнішому й нас сюди привів,
справді досить і достойно того слова, досконалого й живого,
і духовно оживляючого Слова першого Ума.