АПОСТОЛЬСЬКЕ ПЕРЕДАННЯ СВЯТОГО ІПОЛИТА РИМСЬКОГО

Оскільки добрий український переклад цього важливого для християнства джерела мені невідомий, ставлю тут свою погану українізацію його за виданням П.Бубуруз, "Апостольськое предание" св.Ипполита Римского // БТ (5), 283-296 :)

АПОСТОЛЬСЬКЕ ПЕРЕДАННЯ СВЯТОГО ІПОЛИТА РИМСЬКОГО

1. Пролог

Ми належним чином вже повчили про всі харизми, які Бог, згідно із волею своєю, від початку людям дарував. Цим Він образ загублений, знову до Себе привернув.

Тепер же, любов Його до всіх святих допровадила нас до самої вершини передання, достойного для Церкви, щоб добре підготовані, проти відступу чи помилки, що недавно виникла, пояснили нам що є переданням і щоб таким чином невчені утвердились через знання.

Святий Дух дарує досконалу благодать тим, хто має правдиву віру щоб вони вчились, як ті, хто стоїть на чолі Церкви повинні все передавати і зберігати.

     2. Про єпископів

Єпископом хай поставляють обраного всім народом, і, непорочного. Коли його буде оголошено і всі погодяться, хай народ збереться разом з пресвітерами і присутніми єпископами у воскресний день. За згодою всіх, хай покладуть вони руки на кандидата, а пресвітери хай стоять мовчки. Хай всі зберігають мовчанку, молячись в серці, про сходження Духа. Один із присутніх єпископів, на прохання всіх, покладаючи руку на того, котрий посвячується на єпископа, хай молиться, мовлячи так:

3. Молитва посвячення на єпископа

«Боже і Отче Господа нашого Ісуса Христа, Отче Милосердя і Боже всякої втіхи, Ти в вишніх перебуваєш і на смиренних споглядаєш, Ти знаєш всіх ще перед їх буттям, Ти дарував устави Церкві через Слово Своєї благодаті, призначаючи від початку рід праведних від Авраама, встановлюючи правителів і священників і не залишаючи своє святилище без служіння. Ти, від початку віків зволив явити Себе в тих, котрих Ти вибрав, нині вилий від сили Твоєї, від Духа, котрий провадить, переданого Тобою Своєму Возлюбленому Сину Ісусу Христу, Якого Він дарував святим апостолам, які заснували Церкву, що на всякому місці славить Тебе нескінченою славою і превозносить Ім’я Твоє. Отче, Ти знаєш серця, даруй цьому рабу Твоєму, вибраному Тобою для єпископства, пасти Твоє святе стадо і бездоганно зберігати перед Тобою першенство священства служінням вдень і вночі безперестанно вмилостивлювати Лице Твоє і приносити дари Твоєї Святої Церкви, благодаттю Духа, який сподобив першенства у священстві, мати владу відпускати гріхи за заповіддю Твоєю і дарувати жереби, згідно з Твоїм повелінням, а також розв’язувати всякі зв’язки за владою, даною Тобою апостолам, і догоджати Тобі в покорі і чистоті серця, приносячи Тобі благоухання, через Отрока Твого Ісуса Христа, через Котрого Тобі слава і сила, і честь Отцю і Сину зі Святим Духом, і нині і на віки віків. Амінь».

4. Про Євхаристію

Поставленому в єпископи хай всі пропонують поцілунок миру, вітаючи його, бо він вдостоївся цього. Диякони ж хай приносять до нього жертву, і він, покладаючи на неї руку разом зі всіма пресвітерами, хай мовить, возносячи благодарення:

«Господь з вами».

І всі хай відповідають:

«І з духом Твоїм».

«Вгору піднесімо серця».

«Піднесли до Господа».

«Благодарім Господа».

«Достойно і праведно є».

І зразу він хай продовжує так:

«Благодаримо Тебе, Боже, через Возлюбленого Отрока Твого Ісуса Христа, Якого в останні часи ці послав нам єси Спасителем, Відкупителем і Провісником волі Твоєї. Він є Словом, невіддільним від Тебе, Яким все створене за благоволінням Твоїм, Його із небес в утробу Діви послав єси. У лоні носимий, воплотився Він і Сином Твоїм явився, від Духа Святого і від Діви родженим.

Волю Твою звершуючи і Тобі святий народ створити жадаючи, у страстях Своїх Він руки простяг, щоби тих, хто в Тебе вірує, звільнити від страждань.

Він, добровільно віддаючись на страждання, щоб уневажнити смерть і розбити окови диявола, ад подолати і праведникам світло явити, межі встановити і воскресіння проголосити, взяв хліб, благодаривши Тебе, мовив: «Прийміть, їжте, це є Тіло Моє, що за вас ламається». Подібно і чашу, мовлячи: «Це є Кров Моя, Котра за вас проливається. Коли ви це чините, чиніть на Мій спомин».

Тому, поминаючи Його смерть і Воскресіння, приносимо Тобі хліб  і чашу, возносячи Тобі благодарення за те, що Ти вдостоїв нас предстати і служити Тобі.

Ми просимо, щоб Ти послав Духа Твого Святого на приношення Святої Церкви: В одне збираючи, даруй усім, хто святині причащається сповнення Духа Святого для утвердження віри в істині, щоб ми Тебе возхваляли і прославляли через Отрока Твого Ісуса Христа, через Якого Тобі слава і честь, Отцю і Сину зі Святим Духом у Святій Церкві Твоїй, і нині і на віки віків: Амінь»

5. Про приношення олії

Якщо хтось приносить олію подібно до приношення хліба і вина, то не звертається з промовою, але з такою ж достойністю возносить хвалу, мовлячи:

«Даруй, Боже, освячуючи цю олію, здоров’я тим, хто споживає і приймає її. Як царів, священників і пророків помазував єси, так і тим, хто споживає її кріпость даруй, і здоров’я тим, хто вживає її».

6. Про приношення сиру і маслин  

Також, якщо хтось принесе сир і маслини, хай так говорить: «Ос­вяти молоко це, що згорнулось; і освяти нас, зв’язуючи Своєю любов’ю. Вчини так, щоб не віддалився від Твоєї солодкості цей плід маслини, котрий є образом Твого достатку, який Ти щед­ро виливаєш з дерева для життя тих, хто уповає на Тебе».

У всякому ж благословенні належить мовити: «Тобі слава Отцю і Сину зі Святим Духом у Святій Церкві, і нині і повсякчас і на віки віків. Амінь».

7. Про пресвітерів

Коли посвячують в пресвітери то єпископ хай покладе руку на його голову, якої торкаються теж і пресвітери і хай мовить так як сказано попередньо, коли ми говорили щодо єпископа, молячись і мовлячи:

«Боже і Отче Господа нашого Ісуса Христа, споглянь на цього раба Твого і даруй йому Духа благості і ради пресвітерської, щоб він допомагав і керував народом Твоїм з чистим серцем, подібно як Ти піклувався про народ Твій вибраний, повелів Мойсею вибрати старших, котрих Ти сповнив Духа Твого, і Котрого Ти дав Твоєму служителю.  І нині, Господи, яви, непорочним зберігаючи в нас, дух милості Твоєї і вчини нас достойними, щоб, віруючи, ми служили Тобі в простоті серця, прославляючи Тебе через Отрока Твого Ісуса Христа, через Якого Тобі слава і сила Отцю і Сину зі Святим Духом у Святій Церкві, і нині і на віки віків. Амінь.».

8. Про дияконів

Коли ж посвячують диякона, хай його вибирають, як було ска­зано вище, так само хай лише сам єпископ покладає ру­ку, як ми встановили. При посвяченні диякона хай покладає руку сам лише єпископ, тому що він не для священства посвячується, але для служіння єпископу, щоб він сповняв те, що той йому велить.

Насправді, він не бере участі в раді клиру, але дбає і вказує єпископу, що належить робити: він не отримує спільного для пресвітерів духа, учасниками котрого вони є, але отримує того духа, котрий довіряється йому під владою єпископа. Ось чому єпископ сам посвячує диякона; на пресвітера ж покладають руки також і пресвітери через спільного і однакового для клиру духа. Але пресвітер має право лише отримати його, давати ж його він не має права. Тому клир не посвячує; над пресвітером же посвячення запечатується, коли посвячує єпископ.

При посвяченні ж диякона хай мовлять:

«Боже, що все сотворив і влаштував Словом, Отче Господа нашого Ісуса Христа, Котрого Ти послав для сповнення Своєї волі і об’явлення нам Свого наміру, даруй Святого Духа благодаті, ревності і наполегливості цьому рабові Твоєму, котрого Ти вибрав служити Твоїй Церкві і приносити в святості до Твого жертовника те, що приносять за прикладом великого первосвященика, щоб, служачи непорочно, бездоганно і чисто, а також із світлим розумом, він був би достойним, за волею Твоєю, цього великого і високого ступеня щоб він Тебе возхваляв і прославляв через Твого Сина Ісуса Христа Господа нашого, через Якого Тобі слава і сила, і хвала зі Святим Духом, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь».

9. Про ісповідників

На ісповідника ж, якщо він був в оковах за ім’я Господне, хай не покладається рука ні для дияконства, ні для пресвітерства. Бо він має честь пресвітерства внаслідок свого ісповідництва. Якщо ж він посвячується на єпископа, хай покладається на нього рука.

Якщо ж ісповідника не приводили до властей і не був зв’язаний оковами, ані не кидали його у темницю, ані не засуджували іншим покаранням, але випадково лише було покарано його за ім’я Господа нашого і він витерпів лише домашній утиск, і якщо він визнав віру, то якщо достойний якогось служіння, хай покладають на нього руку.

І єпископ хай возносить благодарення відповідно до нашого припису. Немає жодної необхідності, щоб він повторяв ті ж самі слова, які ми говорили попередньо, і заучував їх напам’ять, возносячи благодарення Богові, але кожний хай молиться за своєю спроможністю. Якщо ж хтось має можливість помолитися довгою і піднесеною молитвою, це добре. Але якщо хтось, молячись, мовить помірковану молитву, відповідно до усталеного взірця, не забороняйте йому. Хай лише його молитва буде здоровою і правильною у вченні.

10. Про вдів

Вдова ж, при своєму впровадженні, не посвячується, але вибирається за іменем. Якщо її чоловік помер давно, хай впроваджується. Якщо ж її чоловік помер недавно, то не варто довіряти їй. Але якщо вона стара, хай пройде певний час випробування. Бо часто пристрасті вкорінюються в тому, хто дає їм місце в самому собі. Хай впроваджується вдова лише словом і хай приєднується до решти. Не покладається ж на неї рука тому, що вона не приносить жертву і не має літургійного служіння. Посвячення творять над клириками задля літургійного служіння. Вдова ж впроваджується для молитви, а це — справа всіх.

11. Про читця

Чтець впроваджується, коли єпископ вручає йому книгу, рука ж на нього не покладається.

12. Про дівиць

На дівицю не покладають руки, бо сама її заява робить її такою.

13. Про піддиякона

Не покладають руки на піддиякона, його іменують, тому що помагає диякону.

14. Про дари зцілень

Якщо хтось каже: «Я отримав у об’явленні дар зцілення», хай руки на нього не покладають. Бо сама дійсність покаже, чи правду він сказав.

15. Про неофітів, котрі приходять до віри

Ті, котрих вперше приводять до слухання Слова, хай приводять спочатку в присутності учителів, перш ніж увійде весь народ, і хай спитають їх про причину, через яку вони навертаються до віри. І ті, котрі їх привели, хай засвідчать, що приведені готові до слухання Слова. Хай спитають про спосіб їх життя; «чи одружений, чи раб?» І якщо він—раб якогось християнина, і пан його дозволяє йому, хай слухає Слово. Якщо ж пан не засвідчить, що він достойний, йому відмовляють.

Якщо його пан язичник, то повчи раба бути приємним своєму пану, щоб не викликати злослів’я. Якщо ж хтось має жінку, чи жінка — чоловіка, хай повчають їх, щоб чоловік був задоволений жінкою, а жінка — чоловіком. А якщо хтось не живе з жінкою, хай вчать його не чужоложити, але прийняти жінку за законом, чи перебувати з такою, яка вона є. Якщо ж хтось має демона, хай не слухає слова вчення, поки не очиститься.

16. Про справи і заняття

Належить цікавитись справами і заняттями тих, котрих приводять, щоб повчати, в чому вони мають перебувати. Якщо хтось є власником дому розпусти чи утримує блудницю, хай припинить це, інакше хай буде його відкинено. Якщо хтось є скульп­тором чи художником, хай повчать його, щоб не робив ідолів: хай припинить це, або буде відкинений. Якщо хтось є актором чи виступає в театрі, або хай припинить це, або буде відкинений. Хто дітей навчає, то добре, якщо припинить це, якщо ж він не має ремесла, хай буде йому дозволено.

Подібно, і наїзник, який змагається і йде на публічні змагання, хай припинить це, або буде відкинений. Гладіатор чи той, хто вчить гладіаторів битись, чи звіролов, що на полюванні, чи публічний раб, котрий бере участь у гладіаторському змаганні, хай припинять це, або будуть відкинені. Хто є язичеським жрецем чи сторожем ідолів, хай припинить це, або буде відкинений.

Підвладний воїн хай не вбиває людину. Якщо йому наказують, хай не виконує цього і не складає присяги. Якщо ж він не хоче, буде відкинений. Хто є воєначальником чи міським магістратом, хто носить багряну одіж, хай припинить це, або буде відкинений. Оглашенний чи християнин, котрі бажають стати воїнами, хай будуть відкинені, тому що вони зневажили Бога.

Блудниця чи похітлива людина, чи той, хто оскопив себе, і кожен, хто займається справами, про які непристойно говорити, хай будуть відкинені, бо вони нечисті.

Чарівника хай не приводять до опитування. Заклинатель чи астролог, чи провидець, чи тлумач снів, чи заворушник, чи кравець, що підрізає край одежі, чи той, хто виготовляє амулети, або хай припинять це, або будуть відкинені. Наложниця чиясь, якщо вона є його рабинею і вигодувала його дітей, і прив’язана лише до нього, хай слухає Слово, інакше буде відкинена. Людина, котра має наложницю, хай полишить це і візьме жінку за законом; якщо ж не бажає, буде відкиненою.

Якщо ми щось пропустили, то діла самі навчать вас. Бо всі ми маємо Духа Божого.

17. Про час слухання Слова після роботи і занять

Оглашенні хай слухають Слово впродовж трьох років. Якщо ж хтось старанний і творить добрі діла, хай приймають до уваги не час, а саму поведінку, яка саме і має обговорюватись.                          

18. Про молитву тих, хто слухає Слово

Коли вчитель закінчить повчання, оглашенні хай моляться окремо від вірних. І жінки хай стоять в церкві в якомусь окремому місці, чи вони християнки чи оглашенні. По закінченні молитви вони не уділяють один одному поцілунку миру, бо їх цілунок ще не святий. Вірні ж хай вітають один одного: чоловіки — чоловіків і жінки—жінок; але чоловіки хай не вітають жінок. Жінки ж всі повинні покривати голови свої покривалом; лиш не льняним, бо це не покривало.

19. Про покладення рук на оглашенних

Коли вчитель після молитви покладе руки на оглашенних, хай помолиться і відпустить їх. Чи клирик той, хто вчив, чи мирянин чинять це так. Якщо оглашенного буде схоплено за ім’я Господнє, хай не сумнівається в повноцінності свого свідчення. Якщо ж йому було завдано насильства і він був замучений, коли його гріхи не були ще відпущені, він буде оправданий. Бо він прийняв хрещення своєю кров’ю.

20. Про тих, котрі приймуть хрещення

Коли будуть призначені ті, що бажають прийняти хрещення, хай дослідять їх життя: чи жили вони чесно, поки були оглашенними: чи почитали вдів, чи відвідували вони хворих, чи творили добрі діла? І коли ті, котрі привели їх, засвідчать про кожного: «Він чинив саме так», хай слухають Євангеліє. З часу ж, коли їх відділили, на них щоденно кладуть руки, поки їх заклинають. Коли наблизиться день, в котрий вони будуть охрещені, єпископ заклинає кожного з них, щоб взнати—чи він чистий. Якщо хтось з них не достойний чи не чистий, хай буде відокремлений, оскільки не слухав Слово з вірою, бо неможливо, щоб чужий ховався завжди. Хай повчають тих, котрі мають охреститися, щоб вони приготувались, а в п’ятий день тижня вмивались. Якщо ж у жінки звичайне жіноче, хай вона буде відокремлена і прийме хрещення іншого дня. Ті, хто готується до хрещення напередодні суботи хай постять, а в суботу ті, хто прийме хрещення, хай зберуться за вказівкою єпископа, в одне місце. Всім їм велять, щоб вони молились і схилили коліна. І, покладаючи на них руку свою, хай він заклинає всяких чужих духів, щоб вони втекли від них і вже не повертались в них. По закінченні заклинання хай він дує їм в лице і хай перехрестить їм лоб, вуха і ніздрі, і підніме їх. І хай вони чувають цілу ніч, і хай читають їм, і хай повчають. Ті, хто готуються прийняти хрещення хай не приносять з собою жодної речі, окрім того, що кожний принесе для Євхаристії. Бо належить, щоб той, хто став достойним, відразу пропонував би і приношення.

21. Про передання святого хрещення

До часу співу півня, він хай молиться спочатку над водою. Вода повинна бути проточною з джерела чи водоспаду. Хай це звершується таким чином, якщо нема якоїсь іншої необхідності. Якщо ж є постійна і термінова необхідність, використовуй воду, яка є. Одягніться в одежі і спочатку хрестіть дітей. Всі ті, котрі можуть говорити за се­бе, хай говорять. За тих же, котрі не можуть говорить за себе, хай говорять їх батьки і хтось з їх рідні. Далі хрестіть чоловіків, і, вкінці, жінок, після того, як всі вони розплетуть своє волосся і знімуть золоті і срібні прикраси які мають, і хай ніхто не бере з собою при входженні в воду зайвої речі. У встановлений для хрещення час єпископ хай вознесе благодарення над олією, що міститься в посудині і називається олією дії благодаті. І він бере також іншу олію, яку заклинає і називає олією заклинання. Диякон же приносить олію заклинання і стає ліворуч від пресвітера, а інший диякон приносить олію дії благодаті і стає праворуч від пресвітера. Коли пресвітер приймає кожного з тих, хто приступає до хрещення, хай велить йому відректися, мовлячи: «Відрікаюсь від тебе, сатано, і від всього твого служіння і від всіх діл твоїх». Після того, як кожний відрікся, хай він помаже його олією заклинання, кажучи йому: «Всякий дух хай віддалиться від тебе». І таким чином хай представляє його оголеним єпископові чи пресвітеру, котрий стоїть біля води і хрестить.

Диякон теж хай спуститься з ним таким чином в воду. Коли той, кого хрестять увійде в воду, то той, хто звершує хрещення хай покладе на нього руку, мовлячи так:

«Чи віруєш ти в Бога Отця Всемогутнього?»

І той, хто охрещається, хай говорить:                   

«Вірую».

І відразу той, хто має руку на голові його хай занурює його один раз. І після цього хай він мовить:

«Чи віруєш ти в Ісуса Христа, Сина Божого, народженого від Духа Святого і від Діви Марії, розп’ятого при Понтії Пилаті і померлого (і погребенного) і воскреслого на третій день живим з мертвих, і вознесенного на небеса, і сидячого по правиці Отця, і знову грядущого судити живих і мертвих?»

І коли він відповість: «Вірую», хай занурює його другий раз. І хай знову скаже:

«Чи віруєш ти в Духа Святого і в Святу Церкву і в воскресіння плоті?»

І хрещеник хай каже: «Вірую».

І тоді хай занурює його третій раз.

І після того, як вийде він з води, хай пресвітер помаже його освяченою олією, кажучи: «Помазую тебе святим єлеєм в ім’я Ісуса Христа». І після того, як хрещеники обітруться і вдягнуть свою одіж, хай вони ввійдуть в церкву.

Єпископ же, покладаючи руку на них, хай виголошує, кажучи:

«Господи Боже, Ти вчинив їх достойними відпущення гріхів через омиття відродження (вчини їх достойними нашестя) Духа Святого, пошли на них Свою благодать, щоб вони служили Тобі згідно з Твоєю волею, бо Тобі слава належить, Отцю і Сину зі Святим Духом, у Святій Церкві, і нині і на віки віків. Амінь».

Після цього, наливаючи освячену олію собі в руку і покладаючи її на голову, хай говорить: «Помазую тебе святим єлеєм, у Господа Отця Всемогутнього і Ісуса Христа і Святого Духа».

І, помазуючи його лоб, він хай уділяє йому поцілунок і мовить: «Господь з тобою». І помазаний хай мовить: «І з духом твоїм». І так він хай творить над кожним окремо. І з цього часу хай моляться вони разом з усім народом. Молитись же з вірними перед тим, ніж вони сповнять все це, вони не повинні. Після молитви хай уділяють їм поцілунок миру. І тоді вже диякони хай принесуть єпископові приношення і він хай звершить благодарення над хлібом, що є образом і називається греками антитипом Тіла Христового і над чашею зі змішаним вином для антитипу, котрий греки називають подобою Крові, пролитої за всіх, хто увірував в Нього; а молоко, змішане з медом, символізують разом повноту обітування, даного отцям, коли Він сказав: «Дам вам землю, що виточує молоко і мед», котру і дав—Тіло Своє— Христос, Котрим, ніби маленькі діти, живляться вірні, перетворюючи в солодкість Слова гіркоту серця, вода також в приношенні на знак омиття, щоб і внутрішня людина, тобто духовне начало, отримало те ж, що й тіло.

Відносно всього цього єпископ повинен дати пояснення тим, хто приймає. І коли він переломлює хліб, то, даючи кожний кусочок, хай говорить: «Хліб Небесний у Христі Ісусі», а той, хто приймає повинен відповідати: «Амінь». Пресвітери ж, а якщо їх недостатньо, то й диякони, хай тримають чаші і стоять благочинно і зі смиренням: перший, хто тримає з водою, другий—хто тримає молоко, третій—хто тримає вино.

І ті, хто причащаються хай куштують з кожної чаш тричі, тоді, як той, хто причащає говорить: «В Бога Отця Всемогутнього».  Той, хто приймає хай говорить: «Амінь». «І в Господа Ісуса Христа». «І в Святого Духа і Святої Церкви». І хай говорить: «Амінь».

Так це повинно робитись з кожним. По закінченні ж цього, кожний хай поспішить творити добрі діла, догоджати Богу і правильно поступати, дбаючи про Церкву, творячи те, чого вона вчить, і вдосконалюючись у благочесті.

Це ж ми передали вам коротко про святе хрещення і про святе приношення, бо ви вже навчені про воскресіння плоті і про інше, як написано. Якщо ж необхідно нагадувати і про інше, то єпископ хай скаже про це тим, хто прийняв хрещення в інший час. Бо не повинні язичники знати про це, поки спочатку не отримають хрещення. Це—білий камінець, про який Іван сказав: «Написано нове ім’я на ньому, котрого ніхто не взнає, крім того, хто отримує камінь».

22. Про причастя

В суботу і в неділю єпископ, якщо може, своєю рукою хай роздає всьому народу причастя, тоді як диякони переломлюють; і пресвітери хай відломлять печеного хліба. Коли диякон принесе пресвітеру, то простягає посуд і пресвітер сам приймає і своєю рукою хай роздає народу. В інші ж дні хай причащаються відповідно до вказівки єпископа.

23. Про піст

Вдови і дівиці хай постять часто і моляться в церкві. Також священики і миряни хай постять, коли бажають. Єпископ же може постити лише, коли буде постити весь народ, тому що може статися, що хтось бажатиме зробити приношення в церкву і він не може в цьому відмовляти. Якщо ж він переломлює хліб, то повинен безперечно їсти його.

24. Про дари для хворих

При необхідності, якщо нема пресвітера, диякон старанно хай роздає хворим дари і коли роздає згідно з потребою, але так, щоб прийняте ним було роздане, то хай вознесе благодарення, і хай вони споживають там. Ті, хто отримав повинні споживати їх благоговійно. (Хай подякують). Якщо хтось отримав, щоб віднести вдові чи хворому, чи тому, хто зайнятий церковними справами, хай віднесе того ж дня. Якщо ж він не відніс, хай віднесе наступного дня, додаючи до того, що було, і від свого, бо хліб бідних залишався в нього.

25. Про внесення світильника на вечерю спільноти

Коли приходить єпископ, після настання вечора, диякон хай вносить світильник і єпископ, ставши посеред всіх присутніх вірних, возносить благодарення.

Спочатку він буде вітати, кажучи: «Господь з вами!» І народ хай говорить: «І з духом твоїм!»

«Благодарім Господа!»

І скажуть: «Достойно і праведно є: Йому належить велич і хвала і слава!» (не кажуть «Вгору піднесімо серця!», бо це говориться при приношенні).

І він буде молитись так:  «Благодаримо Тебе, Господи, через Сина Твого Ісуса Христа, Господа нашого, Яким просвітив єси нас, світло непорушне являючи. Ось день пройшовши і до початку ночі приспівши, насолоджуючись світлом дня, сотвореним Тобою на втіху нам, вечірнє світло милості Твоєї приймаючи нині, возхваляємо і славимо Тебе через Сина Твого Ісуса Христа, Господа нашого, через Якого Тобі слава, сила і честь зі Святим Духом, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь!»

І всі скажуть: «Амінь!»

І хай всі встають після вечері, молячись; а отроки хай мовлять псалми рівно ж і діви. І потім диякон, взявши чашу зі змішаним приношенням, хай мовлять один з псалмів, в яких написано «алилуя». Потім, якщо пресвітер звелить, хай мовлять ще з таких же псалмів. І після цього, коли єпископ предложить чашу, хай він говорить один з псалмів з алилуя, котрий личить до чаші, а в той час всі мовлять Алилуя. По закінченні псалмів хай всі мовлять «Алилуя», що означає «Хвалімо того, хто є Бог; слава і хвала, Тому хто створив весь вік таким великим словом». І по звершенню псалма, хай він благословить чашу і роздає частини хліба всім вірним.

26. Про спільну вечерю

І коли вечеряють, то присутні вірні, перш ніж переломити власний хліб, хай беруть з рук єпископа трохи хліба, тому, що це євлогія, а не євхаристія, тобто Тіло Господа.

[Належить, щоб всі, перед питтям, взяли чашу і благодарили над нею, а потім хай п’ють і їдять таким чином...]

...всі ви, присутні, таким чином споживайте. Оглашенним же хай дають хліб заклинання і кожному хай пропонують чашу.

27. Про те, що не належить оглашенним споживати разом з вірними

Оглашенний хай не бере участі у вечері Господній. У час же приношення хай той, хто запросив його, пам’ятає про нього, тому що сам його просив, щоб той ввійшов під покрівлю його.

28. Про те, що необхідно споживати пристойно і достатньо

Коли ж їсте та п’єте, чиніть це благопристойно і не до сп’яніння і щоб не насміявся чи щоб не опечалився хтось, хто запросив вас за вашу шумливість, але молився б, кажучи, що вчинив достойне, і що до нього ввійшли святі. Бо ви, сказав Він, є сіль землі. Якщо вам разом буде запропоноване те, що по-грецьки називається ‘апофоритон’(страва), приймайте її. Якщо ж, щоб все спожили як належить, споживайте достатньо і щоб залишилось для того, щоб той, хто запросив вас забажав би послати комусь ніби від залишків святих і возрадувався в надії. Ті ж, котрі споживають, хто запрошений, хай споживають у тиші, не вимовляючи жодного слова, кажучи лише те, що одобрив єпископ і, якщо хтось спитає, хай відповідає.

І коли єпископ говорить, всі хай мовчать, скромністю одобрюючи його, поки він знову не спитає. Якщо ж вірні присутні на вечері без єпископа, в присутності пресвітера чи диякона, вони повинні, так само, споживати з належним достоїнством. І кожний хай поспішить отримати благословення з руки пресвітера чи диякона. Подібно і оглашенні хай отримують хліб заклинання. Якщо будуть самі вірні, вони повинні поступати помірковано, бо мирянин не може творити євлогію.

29. Про те, що належить споживати з приношенням благодарень

Кожний хай споживає в ім’я Господа. Бо Богові вгодно, щоб ми були ревнителями у людей в єдності і тверезості.

30. Про вечерю вдів

Якщо хтось колись бажає, щоб вдови похилого віку брали участь у вечері, хай відпустить їх до настання вечора. Якщо ж він не може прийняти їх через зібраний в нього клир, хай, подаючи їм їжу і вино, відпустить їх, а вони хай беруть все до себе, як їм вгодно.

31. Про плоди, котрі належить приносити єпископу

Первоплоди всі хай поспішать принести єпископу: той же, хто приймає, хай благословляє і називає по імені того, хто приніс, мовлячи:

«Благодаримо Тебе, Боже, і приносимо Тобі первоплоди, які Ти дав нам, на вжиток, вирощуючи їх словом Твоїм, наказуючи землі видавати всякі плоди для радості і поживи людям і різним тваринам. За все це хвалимо Тебе, Боже, також і за все те, що Ти дарував нам, прикрашаючи для нас землю різноманітними плодами, через Отрока Твого Ісуса Христа, Господа нашого, через Котрого Тобі слава на віки віків. Амінь».

32. Благословення плодів

Благословляються ж плоди: виноград, смоква, гранат, маслина, груша, яблуко, тутові ягоди, персик, вишня, мигдаль, слива, але не кавун, диня, огірки, цибуля, часник і нічого з інших овочів. Але інколи приносять і квіти. Приносять троянду і лілію, інших же не приносять і за все, що приносять, хай возносять благодарення Святому Богу, приймаючи все на Його славу.

33. Про те, що не належить, щоб хтось на Пасху споживав щось перед часом, встановленим для їжі

Ніхто на Пасху хай не їсть до причастя. Бо хто так чинить, тому піст не зараховується. Вагітна ж жінка чи хворий, котрий не може два дні постити, хай постить за необхідністю в суботу, вдовольняючись самим хлібом і водою.

Якщо ж хтось, будучи в плаванні чи з іншої необхідності, не знав дня, то, взнавши про це, хай постить за минулий піст після П’ятидесятниці. Бо Пасха, яку ми святкуємо, не є <символом>. Образ вже пройшов, тому піст переноситься на інший місяць, і хто повинен постити, хай зробить це насправді.

34. Про те, що диякони повинні бути при єпископі

Кожний диякон з піддияконами повинен бути при єпископі. Хай йому також сповіщають про хворих, щоб він, якщо вгодно єпископу, відвідав їх. Хворий дуже зрадіє, оскільки первосвященик згадав про нього.

35. Про час, коли належить молитися

Хай вірні, після того, як прокинуться і встануть з постелі, перед початком своєї роботи моляться Богу, і потім хай спішать до праці своєї. Якщо ж буде повчання, то хай нададуть йому перевагу, щоб піти і послухати Слово Боже для укріплення своєї душі. Хай також спішать до церкви, де процвітає Дух.

36. Про те, що належить приймати Євхаристію, коли вона звершується, до споживання будь-якої їжі

Кожний християнин хай поспішить, перш ніж спожити щось, прийняти Євхаристію. Якщо він прийняв її з вірою, то, якщо навіть йому дали після цього щось смертельне, воно не зможе йому пошкодити.

37. Про те, що належить ретельно зберігати Євхаристію

Хай кожний слідкує за тим, щоб язичник не споживав від Євхаристії, також ні миша, ні інша тварина, і щоб ніщо не впало і не загинуло від неї. Бо це—Тіло Христове для поживи вірним і воно не повинно зневажатися.

38. Про те, що нічого не повинно впасти з чаші

Благословляючи чашу в ім’я Боже, ти прийняв її як образ Крові Христа. Тому не проливайте, щоб тебе зневажаючи не злизав би це чужий дух. Ти будеш су­джений за Кров, як той, хто зневажив те, що відкуплене.

39. Про дияконів і пресвітерів

Диякони ж і пресвітери щоденно хай збираються у вказане для них єпископом місце. Диякони ж хай не легковажать зібраннями у всякий час, якщо тільки їм не перешкоджає хвороба. Коли всі зібрались, хай повчають тих, хто є в церкві, і та­ким чином, по завершенні молитви, кожний хай береться за справи, до котрих він здатен.

40. Про місця погребання

Не личить обтяжувати людину при погребінні на цвинтарі, бо такий стан всякого вбогого. Однак хай заплатять тому працівнику, котрий викопав яму, і вартість цегли. Тих же, котрі є в цьому місці і дбають, повинен утримувати єпископ, щоб ніхто з тих, хто приходить в це місце, не був би обтяженим.

41. Про час, коли належить молитися

Всі вірні, чоловіки і жінки, вставши вранці зі сну, перш ніж взятися до якоїсь роботи, хай вмиють свої руки і помоляться Богу, і таким чином хай беруться до своєї роботи. Якщо ж буде повчання і буде Слово Боже, то хай кожен краще надасть перевагу йти в те місце, вважаючи в серці своєму, що Бог говорить через того, хто повчає.

Бо хто молиться в церкві, той зможе уникнути небезпеки дня. Богобоязливий хай вважає великим злом не йти в те місце, де проповідують, особливо ж, якщо він вміє читати чи якщо він є письменною людиною.

Ніхто з вас не повинен запізнюватись в церкву—місце, де навчають. Тоді буде дано тому, хто говорить, вчити про те, що корисно кожному, і ти почуєш про те, чого не знав, і ти вдосконалишся в тому, що дасть тобі Святий Дух через того, хто вчить. Таким чином, твоя віра укріпиться через те, що ти почув. Скажуть також тобі в цьому місці, чим тобі необхідно займатися в себе вдома. Ось чому кожний хай старанно ходить в церкву — місце, де процвітає Святий Дух. Коли ж в якийсь день не буде повчання, тоді кожний, хоча б в себе вдома, хай візьме святу кни­гу і читає в достатній мірі те, що, як йому видається, принесе користь.

І якщо ти в себе вдома, молися в третій час і благословляй Бога. Якщо ж ти в цей час перебуваєш в іншому місці, молись Богу в серці своєму. Бо в цей час Христос був розп’ятий на древі. Ось чому ще Старий Завіт приписував, щоб в будь-який час приносили хліб предложення як символ Тіла і Крови Христових; і заколення агнця несвідомого є символом досконалого Агнця. Бо Христос є пастирем; Він же і хлібом є, що зійшов із небес.

Молись також і в шостий час. Бо коли Христос був розп’ятий на хресті, то день цей був розділений і настала велика темрява. Отож, хай моляться в цей час гарячою молитвою, наслідуючи голос Того, Хто молився і покрив темрявою все творіння через невірних юдеїв.

Хай творять також велике моління і більше славослов’я в дев’ятий час, щоб усвідомив ти спосіб, яким душа праведних благословляє Бога, Котрий не забуває, Котрий пом’янув Своїх святих і послав Своє Слово для їх просвіщення. Отож, в цей час, коли Христос був проколений, пролились вода і кров, і, освячуючи останок дня, привів його до вечора. Тому той, хто лягає спати і покладає початок іншому дневі, творить образ воскресіння.

Молись також, перш ніж тіло відпочине в постелі. Але опівночі, вставши, вмий руки водою і помолись. Якщо ж і твоя жінка з тобою, молиться обоє разом: якщо ж вона ще язичниця, то, відійшовши в іншу кімнату, помолись і знову повертайся в своє ліжко. Не будь лінивим щодо молитов. Хто перебуває в шлюбі, не вважається нечистим.

Бо ті, котрі обмиті, не мають потреби знову омиватися, бо вони чисті. Коли ти дуєш в свою руку і перехрещуєш себе слиною з свого рота, то тіло твоє освячене до ніг. Бо дар Духа і вода омиття, коли їх пропонують, витікаючи з віруючого серця, як з джерела, освячують того, хто увірував. Тому необхідно в цей час молитися. Бо і старці, котрі передали нам, навчили нас того, що в цей час все творіння затихає на якусь мить, щоб прославити Господа: зорі, дерева і води зупиняються на мить, і весь хор ангелів служать Йому в цей час і хвалять Бога разом з душами праведників. Ось чому вірні повинні в цей час спішити помолитись.

Свідкуючи ж про це Господь так сказав: «Ось чути опівночі крик мовлячих: «Ось жених йде, вставайте Йому назустріч», І продовжує кажучи: «Тому чувайте, бо не знаєте години, коли Він прийде».

І при співі півня, встаючи теж, бо в цей час, при співі півня, сини Ізраїля відреклись від Христа, Котрого ми пізнали через віру, в надії вічного світла в воскресінні мертвих, звертаючи свій погляд до цього дня.

Отож, всі ви, християни, виконуючи це і зберігаючи в пам’яті, взаємно повчаючи один одного і подаючи приклад оглашенним, зможете уникнути спокуси і не загинути, якщо будете завжди мати Христа в пам’яті.

42. Про знак хреста

Завжди намагайся перехрещувати смиренно своє чоло знаком хреста. Бо це знак Страстей, даний проти диявола, якщо хто з вірою його творить, а не для догоджання людям, щоб через знання пропонувати його як панцир. Бо ворог, бачачи духовну чесноту, що виходить з серця, подобу явно представленого омиття — тремтячи втікає, коли ти не поступаєш йому, а надихаєш самого себе. Це саме було в прообразі Мойсеєвого агнця, котрого приносили в жертву на Пасху і кров’ю котрого окропляв поріг, помазуючи обидва одвірки дверей, і це означає те, що є тепер в нас,—віру в досконалого Агнця. Перехрещуючи собі рукою чоло і очі, ми відганяємо того, хто намагається погубити нас.

43. Завершення

Отож, коли це буде прийняте добровгодно з твердою вірою, воно дасть Церкві устрій і вірним — життя вічне. Звичайно, всім, хто слухає апостольське передання.

Бо, якщо всі, хто вислухав апостольське передання наслідуватимуть його і збережуть його, то ніхто з єретиків і точно ніяка людина не зможе звести вас. Бо таким чином виникло багато єресей, оскільки провідники їх не бажали слухати слів апостолів, але за своїм бажанням чинили те, що хотіли, а не те, що належить. Якщо ми опустили якусь річ, з вибраних нами, то це Бог відкриє тим, котрі достойні, бо Він керує Церквою, котра достойна, щоб прийти до тихої пристані.