Мт 9.27-35
Зцілення людей Христом, як це показує нам святе Євангеліє, часто має своїм наслідком свідчення зцілення, радісний розголос про те, що відбулося. Людина, яка зцілилася, буквально - стала цілою чи цілісною, не може більше мовчати, навіть коли сам цілитель-Христос наказує їй мовчати. Цілісна людина є людиною благодарственної проповіді. Очі, спроможні бачити, спонукають уста до славослов'я. Саме тому основною молитвою церкви завжди була анафора - славословне благодарення суттю якого було свідчення віри.
Зцілення людей Христом, як це показує нам святе Євангеліє, часто має своїм наслідком свідчення зцілення, радісний розголос про те, що відбулося. Людина, яка зцілилася, буквально - стала цілою чи цілісною, не може більше мовчати, навіть коли сам цілитель-Христос наказує їй мовчати. Цілісна людина є людиною благодарственної проповіді. Очі, спроможні бачити, спонукають уста до славослов'я. Саме тому основною молитвою церкви завжди була анафора - славословне благодарення суттю якого було свідчення віри.
Дуже гарним символом повного зцілення у євангелії Матея є той факт, що зціляються саме двоє сліпців - образ двох очей, якими людина споглядає світ. Іншими словами, зцілена Христом людина стає не лише спроможною бачити - для спромоюності бачити достатньо і одного ока. Двоє сліпців - ознака повноти бачення. Христос не задовільняється необхідним, Він приходить, щоб дати нам повноту всього. Ця повнота бачення осягається вірою. Саме тому Христос питає сліпців про їх віру. Справжнє бачення не є передусім фізичним. Справжнє бачення є візуальною перспективою віри, яка у свою чергу самозрозуміло виливається у проповідь.
"Небеса повідають славу Божу, про творіння рук Його сповіщає твердь", причиною ж мовчання вінця божественного творіння - людини може бути хіба біснуватість. Природа людини вимагає від неї мовлення і кожен, хто мовчить про дари Божі, є опанований бісом невдячності і гордині. Мовчання є гіршим від заперечення причетності Бога до творіння і благодіяння щодо сотвореного світу, воно є гріхом проти пам'яті про Бога, ігноруванням Його існування. "Горе мені, якщо я не проповідую!".
Зцілення від німоти все ж може теж сприйматися неоднозначно. Свіжість проповіді людини, якої Господь діткнув своєю зціляючою силою може виглядати для "впорядкованих" богословів підозрілою аж до звинувачення у причетності до невідомих, а відтак, злих сил - "Виганяє демонів силою князя демонів". Євангельською відповіддю на це є проста схема - не зважай, навчай, проповідую, роби цілісними людей, в яких, як у носіях віри, звершиться задумане Отцем від віків таїнство спасіння світу через участь у царстві Його Сина через благодать Святого Духа.
"Небеса повідають славу Божу, про творіння рук Його сповіщає твердь", причиною ж мовчання вінця божественного творіння - людини може бути хіба біснуватість. Природа людини вимагає від неї мовлення і кожен, хто мовчить про дари Божі, є опанований бісом невдячності і гордині. Мовчання є гіршим від заперечення причетності Бога до творіння і благодіяння щодо сотвореного світу, воно є гріхом проти пам'яті про Бога, ігноруванням Його існування. "Горе мені, якщо я не проповідую!".
Зцілення від німоти все ж може теж сприйматися неоднозначно. Свіжість проповіді людини, якої Господь діткнув своєю зціляючою силою може виглядати для "впорядкованих" богословів підозрілою аж до звинувачення у причетності до невідомих, а відтак, злих сил - "Виганяє демонів силою князя демонів". Євангельською відповіддю на це є проста схема - не зважай, навчай, проповідую, роби цілісними людей, в яких, як у носіях віри, звершиться задумане Отцем від віків таїнство спасіння світу через участь у царстві Його Сина через благодать Святого Духа.
Немає коментарів:
Дописати коментар