У відносинах Петра із Христом багаття відіграє надзвичайно велику роль, відтак, їх остання розмова на землі відбувається при полум'ї і в контексті споживання їжі - там, де Петро впав, де відбулося неуспішне випробування його справжньості і зрілості, там він має пройти його знову і цього разу не прогоріти. Петро палав любов'ю до Господа на Тайній Вечері, а обпікся аж кількома годинами пізніше при ватрі в подвір'ї первосвященика. І ось Христос цією зустріччю при багатті і споживанні їжі оновлює відносини з Петром.
Діалог Христа із Петром надзвичайно цікавий. Це не лише спроба примирення за потрійне відречення, це щось набагато глибше. Цей діалог виглядає як випробування духовної зрілості Петра. Христос питає у нього, чи той Його любить. Термін "αγαπας", який Христос у цьому випадку вживає означає найвищий ступінь жертовної і самовідданої любові. У відповіді ж Петра вжито термін "φιλω", який стосується радше любові дружньої. В іншому контексті вживання цих термінів можна було б говорити про їх синонімічність, але тут вони вжиті зумисне по-різному і в властивих їм значеннях. Петро засвоїв урок своєї невиваженої рішучості сповна. Його "Господи, піду за Тобою в вогонь і в воду!" згоріло у полум'ї сорому, а з сліз розчулення народилось "Господи, Ти все знаєш!". Петро навчився смиренності і не піддається спокусі визнати перед Господом неподільну і самовіддану любов, яка є Його даром, а не спроможністю людини. Тому він відповідає: "Ти знаєш, що я люблю тебе як друг". На більше людина неспроможна. У питаннях про любов Петра Христос двічі вживає "αγαπας" і аж у третьому, остаточному питанні звучить "φιλεις". Христос приймає смиренну Петрову дружню любов і не вимагає у нього (як зрештою і в кожного з нас) неможливого.
Цікавим теж є вживання Христом двох термінів для слова вівця - "αρνια"(=ягнята) та "προβατα" (=вівці). У першому зверненні Христос вживає слово "ягнята", тоді як у двох наступних "вівці". Вони теж можуть сприйматись як синоніми, але можуть вказувати і на певний глибший сенс. Протиставлення "ягнята - вівці" може бути вказівкою на певну зрілість пастиря. Христос питає про любов і, отримавши правильну відповідь, доручає Петрові пастирські обов'язки називаючи апостолів юними ягнятами. І вдруге отримавши правильну відповідь Він дає Петрові можливість відчути себе зрілішим, тим, кому довірили не лише юних, а й зрілих овець.
Втретє запропонувавши пасти Його овець, Христос відкриває Петрові одну із основоположних істин справжньої віри. Вона передбачає довіру і свідомість того, що не все можна робити власною силою і бажанням. Пояс у біблійній мові є символом сили і готовості. Перепоясаний чоловік готовий до виконання поставлених завдань. У духовній молодості Петро покладався на власні сили - перепоясувався сам і ходив, куди хотів. Старість, натомість, відкриває нові можливості - дати комусь перепоясати себе і піти дорогою довіри до когось, хто сильніший за тебе. Часто тут говорять про те, що таким чином Христос виявив ув'язнення та сученичу смерть Петра. Хоча тут може йтися і про дещо глибше. Про те, що на собі пережив сам Христос. Його волею було те, щоб чаша страждань оминула Його, але Він прийшов не для того, щоб чинити волю Свою і тому випив її сповна, аж до смерти хресної. Сила в тому, щоб дати Богові перепоясати себе.
Христос і в інших місцях говорив про те, що сила Господня буде на апостолах, коли вони свідчитимуть перед тими, які їх переслідуватимуть і убиватимуть. Коли досягнеш духовної старості, уповатимеш на те, щоб тебе перепоясала сила Божа. У духовній старості йтимеш проти твоєї волі, щоб чинити волю Божу.
Остаточні слова Христа до Петра є словами, які звучать дивно саме в час пропагування загальної рівності. В євангелії вона не передбачається. Людина унікальна у її сутності. Немає двох подібних. У кожного свій шлях слідування Христові. Йоан не йде дорогою Петра, ані Петро дорогою Йоана. В тому і полягає слідування волі Божій, що, слідуючи їй, не озираєшся чи хтось інший слідує їй таким самим чином. Господь кличе кожного зокрема йти тією дорогою, яку Він для кожного зокрема пропонує. Кожен може прийняти чи відмовитись. Незалежно від нього, ти йди за Мною.
Євангеліє підсумовується надзвичайно цікавим уточненням передусім для тих,які вважають, що там має бути написане все, що в ньому є відповіді на всі питання. Жодним чином! Жоден з євангелістів не ставив перед собою такої цілі. Євангеліє є лише імпульсом до початку живого спілкування з живим Словом Божим так, щоб кожен міг піти за Христом і сам міг стати живим євангелієм для своїх ближніх.
Немає коментарів:
Дописати коментар