Родовід Христа 1, 1-25

Мт 1, 1-25. Свою розповідь про спасіння світу Ісусом Христом євангеліст Матей розпочинає родоводом. Авраам породив Ісаака, Ісаака породив Якова ... і так далі аж до Йосифа, чоловіка Марії, матері Христа. Особливо у наш час, у час, коли все конкретика нівелюється і багато кому немає жодної різниці звідки хто походить і якими традиціями живе, ці ряжґдки мали б стати євангелієм традицій і важливості родинних зв'язків.
Христос не приходить нізвідки в нікуди. Христос приходить з небес в родину, яка має дуже чітко окреслені корені, традиції і родинні зв'язки. Христос приходить до тих, які з покоління в покоління плекали надію про Його прихід, до тих, які пам'ятали Авраама - символ довіри Богові, які пам'ятали Давида - символ царської влади, дарованої Богом, пам'ятали Соломона - символ мудрості, якою Бог щедро його обдарував. Але всі вони мали і моменти слабкостей. Не святі горшки ліплять, каже наше прислів'я, але й святі часть б'ють горшки. Авраам - батько віри часто не довіряв Богові, боячись за своє життя, Давид спокусився на перелюб і вбивство, а кінцем мудрості Соломона виявився його індиферентний "екуменізм" із багатобожжям. Відтак, родинна дорога приходу Христа не завжди була рівною непорочною. І в цьому справжня цінність євангельської розповіді. Христос не відмовляється від своєї родини такої, яка вона є, з її позитивними і негативними моментами.
Він приходить у цю родину, як її сповнення і звершення, щоб увінчати надії всіх цих, згаданих у родоводі праведних грішників.

Три групи по чотирнадцять поколінь, кожна з яких означає певну епоху у історії спасіння підводить вірних до того, що у Христі всі ці епохи мали б звершитись. Число 14, окрім того, що є сумою числових значень букв імені Давид (д = 4 в = 6 д = 4) у біблійній традиції дуже тісно пов'язане із свободою. 14 років Яків мусив бути слугою свого тестя, щоб могти створити власну родину, у 14 рік (після 13 років рабства) Йосиф став другим після фараона у всьому Єгипті. Вкінці, 14 нісана святкується Пасха - звільнення із єгипетської неволі. Три рази по чотирнадцять є вказівкою на те, що в Христі людям дарується вже не чергове, а остаточне звільнення - звільнення від влади гріха.
Йосиф, чоловік Марії, є справжнім нащадком своїх отців і праотців. Він переживає момент слабкості, коли взнає про вагітність Марії, але й показує остаточну силу віри у Бога і надії на Нього, коли, наставлений ангелом приймає її і опікується нею аж до кінця.
Родовід на початку євангелія вкотре вказує на те, що насправді далеко не все одно якого ти роду-племені, які традиції ти плекаєш і якого Бога ісповідуєш і призиваєш на допомогу. Цей уривок про ідентичність і наявність чітких окреслень того, ким хтось є. А ще, він не про комфорт, а про рішучість і самопожертву не ідеальних, а реальних людей, які й досі уможливлюють явління Христа світові.