понеділок, 6 січня 2020 р.

Молитва як сповнення 21, 37 – 22, 8.

Лк 21, 37 – 22, 8. Поведінка Христа, Його життєвий шлях - приклад для тих, які воліють йти за Ним. Кожен, хто претендує на перебування в храмі і навчання інших має навчитись знаходити час для себе у самоті садів Оливної гори.
Проповідувати євангеліє, добру новину про те, що храм розширився аж поза межі всесвіту може той, хто на собі пережив зцілюючу силу єлею милості божої.
Повчати народ божий може лише той, хто вслухається в тихий подих вітру Його присутності. Звіщати про наближення царства може той, хто серце своє зробив осідком Царя - світла тихого.
Той, хто не вправляється у молитві і проповідуванні царства, не сповнює себе спілкуванням з Богом на оливній горі, відкриває себе для входження сатани. Людина ніколи не залишається порожньою, її ціль - сповнюватися Духом і благовістити діла Божі. Коли ж вона не сповнюється Духом Святим, в неї входить дух сатани і діла її від того часу є по-сатанинськи оплачуваними ділами сатани. Вона залюбки продасть за безцінь Прецінного, підступно підступить до Неприступного, допоможе ув'язнити Відкупителя, вбити Життя всіх, на суд віддати Оправдання грішників ...

Цікавою деталлю євангелія Луки є вказівка на Петра та Йоана, які мали б приготувати пасту для Христа та Його учнів. Вдруге їх ми побачимо разом після воскресіння і потрійного примирення Петра з Христом після його потрійного відречення. Христос дає можливість приготувати Вечерю Господню Петру-пастирю і Йоану-споглядальнику, апостолу-голові і апостолу-серцю, розумові і любові, мученику і ісповіднику. Вони мають бути образом життя церкви і кожного християнина.

Немає коментарів:

Дописати коментар