Головне в духовному житті - рух. Ріст зерна в дерево, поширення закваски на все тісто, протискання себе в тісні двері царства Божого є основною лінією цих євангельських образів. Осягнути царства неможливо у комфортному кріслі чи на канапі.
Царство Боже не здобувається кількістю вподобайок у фб-дописі, воно не у щедрих бенкетах колишньої чи сучасної розважальної індустрії. Царство Боже відкривається для тих, хто активно працює над своїм життям. Неможливо отримати Життя вічне тим, хто впродовж земного життя не жив ним вповні. Царство Боже не для споживачів, а для виробників. Не для юзерів, а для програмерів.
Жити повноцінним життям може не лише той, хто має багато на старті. Гірчичне зерно маленьке, його часто навіть не зауважується до того часу, коли починає рости в велике дерево і збирати птаство небесне. Маленьке на перший погляд зерно має великий потенціал. Не потрібно чекати поки з'являться ідеальні можливості. Незначне з людської перспективи, збагачене довірою до Бога, здатне творити чуда.
Закваска вважалась в Ізраїлі нечистою. І саме вона є образом царства. Не потрібно боятись забруднитися при намаганнях увійти в царство. Потрібно дати можливість Духові сповнити наше життя євангельською закваскою і аж тоді воно стане готовим перетворитись у запашний хліб на столі бенкету царства.
Втискатись у двері царства як у двері маршрутки у час пік є запорукою того, що дістанешся своєї остаточної цілі.
Не варто марнувати час. Радше поспішати встигнути зробити все для того, щоб впевнено увійти в число гостей вечері Господньої. Після того, як двері замкнуться, можливостей увійти немає, натомість охочих зайняти наші місця завжди було, є і буде предостатньо.
Немає коментарів:
Дописати коментар