Наше діло - гребти Мт 8, 23-27

Євангельський уривок про втихомирення бурі нагадує учням Христа одну із основоположних істин слідування Йому, а саме - пам'ять про смирення і відважність через усвідомлення постійної присутності Христа з ними.

Бо й справді, часто люди намагаються нагадати Богові про те, що Він мав би робити в тій чи іншій ситуації. Якщо Христос є Богом, Він навіть уві сні дбає про увесь світ і не дасть бурі втопити човна з учнями і Ним Самим. А якщо Він не Бог, то не зможе зупинити бурю. В кожному разі будити Його і вказувати що Він має робити не в компетенції Його учнів.

Христос дарує Свій мир учням через Свою присутність. Ніяка буря не має злякати тих, всередині яких Христос, навіть якщо Він спить. Завданням учнів, натомість є робити те, про що їх попросив Христос - гребти. Гребти, щоб дістатись в місце призначення. Гребти, незважаючи на бурі цього світу. Деінде Він запевнить Своїх учнів, що церкву Його ворота аду не здолають. Тому переживати немає за що. І боятись немає чого. І спасати світ замість Христа не потрібно. Потрібно виконувати те завдання, яке Христос заповів - у любові і сміливості провадити корабель спасіння до пристані спасіння з пам'яттю, що всередині його - Христос.