Передусім, поспішність суджень. Пізнавши добро і зло, людина схильна автоматично оцінювати ситуації у чорно-білій матриці, а неможливість бачити ситуації всебічно дає чудові нагоди для помилкових суджень. Найкраще, не судити, а віддати суд Тому, хто бачить не лише вчинки, а й серця, Тому, Який досліджує нутро людини. "Логічне" для нас, може бути "нелогічним" для когось іншого. Людина не посідає істини, вона лише прагне її пізнати, тому з оцінками треба бути дуже обережним.
Часто відповіді на те, чого сама вона не досвідчила, людині даються набагато легше. Легше навчити когось зробити щось "правильне", ніж самому пройти досвід роблення правильного. Наявність колоди у власному оці часто не заважає бачити скалку в чужому, і навіть більше, бачити способи як цю скалку вийняти. Але, так по-справжньому, це людське бажання допомогти іншому у проблемі, яку маєш сам, часто є лише вказівкою на боязнь спробувати терапію на собі. Христос тут, як і в багатьох інших місцях Євангелія кличе до набування власного досвіду. Допомогти іншому можна суттєво якісніше, коли ти сам вже зцілився. Треба радити у тих випадках, які сам пережив і внаслідок яких отримав досвід.
Християнин,як справжній послідовник Христа не має бути влізливим. Не треба спасати всіх бідь-якою ціною. Святість не є чимось, що треба "впихати" людям за всяку ціну. Так, нею треба ділитися. Так, її треба проголошувати. Так, нею потрібно жити так, щоб вона була видимою. Але не треба нею розкидатись. Людина мусить робити зусилля для осягнення її, вона мусить робити кроки у її напрямку. Не потрібно робити святість "доступнішою" для людини, тим самим знецінючи її до рівня непотребу, цінність якого невидима. Святість коштовна і саме тому ділитись нею потрібно з тими, які хоча б здогадуються про її ціну. Саме тому в давнину людина мусила довести церкві, що гідна бути у сопричасті святих, що її буття у церкві - свідчення її сердечного бажання бути у Христі, що Він становить для неї неабияку цінність - кошт, яким було куплено її спасіння.
Це не дається просто так. Для повноти життя у Христі потрідюбно робити зусилля - шукати, стукати, просити аж поки Господь не відкриє справжньої цінності цього Життя, так, щоб радість була досконалою.
Немає коментарів:
Дописати коментар