Милосердя задля входження у Царство Боже Мт 9, 36 – 10, 8

Покликання апостолів тісно пов'язане із милосердям Господнім. З милості Своєї Він приходить усцей світ і милістю Своєю Він наділяє Своїх учнів, щоб вони могли іти в світ і, так само як і Він, творили милість із людьми. 

Основною причиною наділяння учнів Христових надприродними властивостями - зціленням хворих, розрадою пригнічених, воскресінням мертвих, виганянням духів - є милосердя Господнє до тих, які потребують уваги. Людської і божественної уваги. 

Суть покликання учнів - пастирський уряд. Він полягає у збиранні розполоханих буремностями цього життя дітей Господніх. Перетворення їх у стадо овець Господніх.

Все, що учні Христові отримують від Нього є для сповнення саме цієї місії - збирання розполоханих овець отцівського стада.

І саме цим церква повинна займатись завжди. Її завданням не є робити з поганих людей кращих людей. Її завданням не є іти в ногу з часом. Навпаки, її завданням є, як і тоді, проповідувати Царство Боже. Запрошувати людей визнати Господа Царем свого життя і, втративши це життя для себе, віднайти його життям вічним у Царстві Божому. У давній візантійській традиції кожне богослужіння розпочиналося виголосом: "Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, повсякчас і на віки віків. Амінь." І щоразу, коли церква збиралась перед лицем Господнім, цим закликом вона визнавала Його царем, а себе - рабою, готовою сповняти Його волю, бо воля Його - святість людини.

Діяльністю церкви і донині залишається голошення приходу Царства Божого, яке супроводжується звільненням від опанувань, зціленням від слабостей, віднайденням сенсу життя (=воскресінням).