Пророк, як відомо, є людиною, яка голосить волю Божу. Воля Божа ніколи не є відірваним від життя філософствуванням. Богослов'я і духовний провід не полягають і тому, щоб говорити правильні речі, які несумісні з "реальним життям". Господь приходить якраз для того, щоб реальне життя наповнити духом, надати йому, а радше, нагадати про те, що воно завжди було і є дотепер наповнене духом. Людина схильна забувати про це і ділити на "кесареве" і "Боже". Насправді ж такий поділ штучний. Немає поділу між сакральним і профанним, небесним і земним. Христовий прихід на землю означив нову дійсність - небо на землі.
Тому кожен, хто проповідує духом, але живе тілом - лжепророк.
Справжній пророк не може проповідувати любов і ненавидіти ближнього. Справжній послідовник Христа не може мати "духовного" і "реального" життя, натомість, має сповнити реальне життя Духом Святим.
Тоді його взивання "Господи, Господи" буде взиванням, на яке Христос відгукнеться, бо прохання, яке звучатиме після того будуть "думки, що в Ісусі Христі"(Фил 2:5).
В смоковниці Христос завжди шукає плоду, а не лише гарного листя. Мовлене духовне слово має ствердитись вчиненим духовним ділом. Тоді святість Христова стане видимою у світі, а його послідовники зможуть бути віригідними свідками. Саме тому Християнство важко назвати релігією. Воно - життя людини у Христі і явління Христа у житті (не лише у словах) людини.
Немає коментарів:
Дописати коментар