У божественному задумі людина, сотворена на образ і подобу Божу, мала б реалізовувати основу богоподібності - любов - у подружжі. Для того Господь творить людину чоловіком і жінкою. Для того Він дарує їх одне одному і оселяє у раю.
Проблеми починаються тоді, коли людина дивиться "із пожаданням". Коли їй недостатньо даного, коли вона хоче "загарбати" те, що вона бачить. Перелюб як і вбивство, про яке говорилось кількома рядками вище, реалізовується не у дії, а вже у самому бажанні зробити неналежне, неприродне.
Саме тому, треба слідкувати за оком, щоб воно не блукало у пошуках пристрасних подразників, а насолоджувалось гармонією Божого сотворіння. У молитві перед читанням Євангелія воно сформульовано дуже влучно: "...відкри́й ми́сленні о́чі на́ші ... щоб ми, всі пло́тські пожада́ння подола́вши, прова́дили духо́вне життя́, все, що благовго́дне Тобі, і ду́маючи, і діючи".
Бачення світу "духовними очима" дає можливість "благовгодне діяти". Але й при цьому треба "пильнувати за руками", тобто робити все, щоб дії узгоджувались із вірою. Інакше ані очі, ані руки непотрібні. Бо пекло починається тоді, коли очі шукають пристрастей, а руки готуються реалізовувати їх.
І як у попередньому випадку, відповіддю є любов і прощення. Написати розвідний лист і відмежуватися дуже легкий спосіб вирішення конфліктів. Нема людини, нема проблеми. Натомість, навчитись співжити і щоденно допомагати один одному у зростанні у любові є справжньою реалізацією богоподібності.
Христос допускає лише одну можливість для розлучення - розпусту, оскільки вона є відреченням від любові і перетворенням її із таїнства у гріховну пристрасть.
Немає коментарів:
Дописати коментар