Шукайте краще царства доброго Отця Мт 6, 31-34; 7, 9-11

Обмеженість пізнання людини (не можемо знати майбутнє) спонукає її до посиленого дбанняпро нього. Часто воно настільки полонить її свідомість, що людина стає неспроможною мислити і жити у сучасному. А саме це і є те єдине, що вона може справді, а не уявно (у своїх мріях) пережити. 

Христос нагадує своїм слухачам просту істину - про все дбає Хтось інший. Господь, який сотворив світ, далі піклуються ним. Завдання людини, натомість, набагато глибше ніж пошук їжі і одягу. Господь кличе її до інтелектуальної праці, до пошуку царства небесного. 

Неспокій людини в цьому світі пов'язаний із тим, що вона сотворена не для цього світі. Її покликання - бути причасником не світу, а Бога, бо не на образ світу, амна образ Бога її сотворено. Не духа світу,а Духа Свого вдихнув Бог у Адама, коли творив його. Саме тому Дух цей знайде умиротворення лише у спілкуванні із Духа Подателем, у обителях Духа.

Господь нагадує своїм слухачам, що навіть гріхопадіння, внаслідок якого природа людини стала злою, не вбило цілковито духа любові. Людина все ще здатна виявляти її принаймні до своїх дітей. Ця любов і має стати точкою, з якої почнеться повернення людини до образу безмежно доброго Отця, який дарує життя вічне тим, які Його просять навіть ціною життя єдинородного Сина Свого.