Воскресна Утреня з рукопису 13-го століття Vat. gr. 2325

Мене в цій утрені 13-го століття, окрім спроби поставити 'світильні молитви' на якесь логічне для них місце (хоч і не завжди вдало), вразили кілька особливостей.

Передусім, прошення в мирній ектенії за тих, хто прийшов її молитися :) :  "За тих, що приходять удосвіта й співають на славу та хвалу Богові, Господу помолімось." Це мило!

Цікавий вибір псалмічних стихів до піснеспіву "Свят Господь Бог наш". 

А також її завершення з цікавими молитовними текстами перед еніґматичним виголосом: 'Сущий благословененний Бог наш завжди нині і повсякчас і на віки віків'.

 

Андре Жакоб

Воскресна Утреня з рукопису 13-го століття Vat. gr. 2325.

25 пергаментних аркушів, що становлять другу частину Vat. gr. 2325, — усі палімпсести, розміром приблизно 192 × 140/145 мм; текст на них переписано в один стовпець на всю сторінку, на площі письма 130/135 × 95 мм; кожна сторінка містить від 17 до 19 рядків, за винятком арк. 7–8r, де їхня кількість сягає 20/21. Кожен подвійний аркуш становить половину аркуша первісного рукопису, розрізаного впоперек. Чорнило досить блідого коричневого кольору; переписувач використовує кіновар для ініціалів, а також для підкреслення або заповнення окремих літер чи їхніх частин. Письмо (пор. табл. II і III) виявляє безсумнівну спорідненість із письмом копії типікона Казоле, що зберігається в Barber. gr. 350 (1205 р.)[1], і це дозволяє датувати його XIII століттям без значного ризику помилки. Нижній шар письма — гарний мінускул XI століття, розташований на лінії лініювання; на перший погляд, ніщо не вказує на його італо-грецьке походження[2].

Під час оправлення аркуші Vat. gr. 2325 B було розміщено в неправильному порядку, тож нині їх слід читати в такій послідовності: 7–12, лакуна в кілька аркушів (імовірно, три), 26–31, 15–20, 13–14, 21–25. Ці аркуші походять із трьох зошитів: двох кватерніонів і одного сенiона. Від першого кватерніона збереглися два перші одинарні аркуші (арк. 7–8), а також два внутрішні подвійні аркуші (арк. 9–12); два останні аркуші відсутні. У другому кватерніоні бракує лише першого аркуша, тоді як три внутрішні подвійні аркуші (арк. 26–31) та останній аркуш (арк. 15) збереглися. Третій зошит — сенiон, у якому арк. 13–14 становлять середній подвійний аркуш; арк. 16/21, 17/22, 18/23, 19/24 і 20/25 утворюють п’ять інших подвійних аркушів сенiона. Насамкінець зазначимо напис про зміст на арк. 7r, повторений на арк. 26: μέρος ἐκ τοῦ εὐχολογίου — «частина Євхологія».

Vat. gr. 2325 B — це фрагмент Євхологія, що містить два тексти, обидва неповні: недільну утреню та освячення води на Богоявлення.

Нещодавнє дослідження о. М. Арранца про молитви візантійської утрені[3] дозволяє легко визначити місце утрені з Vat. gr. 2325 B (арк. 7–12, 26–30) у традиції цього богослужіння. Це, вочевидь, представник типу D, тобто системи, у якій молитви утрені включено у відповідну структуру монастирського богослужіння[4]. Через лакуну після арк. 12 ми не маємо центральної частини утрені, а саме молитов 7–8[5].

Чин недільної утрені

Диякон: Благослови, владико.

Священник: Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.