Свідомість всюдиприсутності Христа

Мк 13, 1-8. Людина завжди пробує збудувати певний осередок тут на землі. Місце, яке стане знаком, яке буде запорукою певної стабільності. Особливо важливим це місце стає через надання йому релігійного статусу. Це цікаво, що люди античності намагались обґрунтувати своє існування кимось вищим за себе - Богом. Це те чи радше Той, що/Кого сучасна людина соромиться і намагається витіснити із своєї свідомості. Храм, держава, статус у світі є надзвичайно важливим для формування почуття власної гідності.
А все ж Господь намагається переконати своїх слухачів у тому, що всі ці пам'ятки архітектури є мізерним знаком чогось більшого, величнішого, вічного. Тому час до часу Господь руйнує все це. Руйнує для того, щоб нагадати, що всі блага світу цього є лише мізерним земним символом. Опертись на це неможливо.

Воно стосується і духовного життя. Не слід захоплюватись проповідниками, треба самим ставати ними. Зростати не через вказівки старця-авви, але через власне особисте життя і спілкування з Богом.
Життя з Христом не передбачає чітких вказівок на місце перебування Христа, воно вимагає від послідовників Христа стати Його носіями - храмами Духа Святого, вмістилищами, які мають Христа у собі через Таїнство Хрещення і часте причастя.
Свідомість присутності Христа в житті християнина дасть йому силу пережити війни і природні катаклізми так, щоб Господь, зійшовши вкінці, міг знайти багато віри.