Бог живих

Мк 12, 18-27. Найкращий спосіб упіймати співрозмовника на слові - доводити дискусію до абсурду, викривляючи аргументи. Саме це спостерігаємо в цьому євангельському уривку. Позбавляючи слова Писання їх контексту (бо Мойсей тут не намагався говорити про воскресіння), саддукеї вживають їх для підтримки своєї віри у відсутність воскресіння.
Закон, завданням якого була конкретна допомога братові у продовженні його роду (бо потомство вважалось потомством брата), перетворюється у догматичний казус - кому тепер належить жінка?
Відповідь Христа у таких випадках однозначна - Писання потрібно знати! Його потрібно сприймати цілісно, не вириваючи поодинокі уривки з цілості і трактуючи їх так, ніби нічого іншого немає.

Через гріхопадіння і зачерствілість сердець Мойсей дав народові різноманіття законів. І існування закону не означає автоматично, що він описує ідеал. Закон має до діла із особливими випадками і їх не потрібно застосовувати там, де говориться про норму. Неспроможність людей любов'ю вирішувати земні проблеми не може бути визначником стосунків небесного порядку.
Відповідь на питання саддукеїв міститься у їх питанні, брат не стає реальним чоловіком для дружини усопшого. Діти, які народжуються є потомством брата. Але йдеться тут зовсім про інше, про питання чим усе завершиться? Чи є життя після смерті фізичної? І відповідь його не в законі Мойсея, а в тому, що йому передувало - у Завіті Бога з людьми віри, з Авраамом, Ісааком і Яковом. Цей Завіт вічний, оскільки укладений Богом, який заприсягся вічним Самим Собою. А тому і дія цього Завіту відмінна від усіх людських зобов'язань, в тому числі і подружніх. Відносини у царстві небесному урівнюють всіх, роблять учасників цього царства не просто чоловіком і жінкою, а братією (дітьми Божими) у Христі. Ці відносини не залежать від подружніх обітниць даних одне одному, а від Тіла Христа, яке ламається за всіх, ще перед тим, як вони взагалі приймуть цей божественний дар спасіння. Вони у Крові Христовій, яка проливається за багатьох, ще тоді, коли вони не те що неприхильно ставляться до Завіту Христа, але й засвідчують свою ворожість до Нього несвідомо пророкуючи і своє спасіння: "Кров Його на нас і на дітях наших". Тому відносини небесні є відносинами ангельськими, тобто, відносинами любові, віри і готовості творити волю Господню так, як це зробив Великої Ради Ангел - Христос.
Справді, перебуває у незнанні закону і помиляється кожен, хто шукає там чогось іншого окрім жертовної Любові.