Старші народу, які тут виступають як правителі цього світу, будуть намагатися використати шукачів мудрості для того, щоб довести проповідника правди до якоїсь логічної помилки і, висміявши, нівелювати все те добре, що той намагається донести до слухача. Вони нічим не кращі в цьому випадку від Ірода, який використовував знання для того, щоб, вивідавши все про Христа, вбити Його. Розум тут грає не на користь істини, ним зловживають для того, щоб створити зло.
Старші народу використовують знання фарисеїв і підступність іродіан (прибічників дому Ірода, які симпатизували окупації римлянами Палестини) для того, щоб звести нанівець паростки істини, які намагався насадити в серцях людей Христос.
Той, хто справді шукає істини не леститиме її носієві. Улесливі слова і приємні вухові епітети є першою ознакою несправжності питання. І що більше хтось намагатиметься доносити, часто таку невигідну саме в цей момент, правду, то більшими будуть спроби заколисати проповідника улесливою мовою: "У множестві сили твоєї леститимуть тобі вороги твої". Ці слова псалмопівця необхідно пам'ятати завжди і не купуватись на лестощі. Улесливі слова затуманюють розум, побороти їх можна лише страхом Божим.
Питання, яким Христа намагались піймати на слові є підступним і примітивним. Насправді, всі знали на нього відповідь. Полонений приймає правила гри переможця, приймає його цінності, користується його власністю. Тому, за все це має платити податок або боротись за власну незалежність.
Те саме стосується і власності Божої. Неможливо бути християнином і не користуватись християнськими цінностями, вважати себе народом Божим і відмежовуватися від Заповідей, які окреслюють суть існування цього народу. І, так, за честь бути членом народу Божого треба платити інколи навіть своїм життям. "Богу душу винний" кажуть недарма.
Христос відповідає на це питання дуже просто: "кожному віддай те, що йому належить". Але в цій відповіді є також закладене приховане питання - "А що належить тобі?" Хто ти? Користувач? Споживач? Користуючись Божими та цісарськими благами чи надбав ти своє власне? Живучи в державі і користуючись її благами чи сформував ти своє ставлення до неї і свій план покращення умов, в яких живеш, чи тобі немає різниці? Іншими словами, підважуючи легітимність влади окупантів чи готовий ти платити належне (податки, віру, мову, армію) своїй власній вільній країні?
Слова Святого Писання ти вживаєш лише для того, щоб вправно маніпулювати ними, як річчю, чи вони стали частиною тебе, твого щоденного словника, який визначає тебе як особу і особистість?
Це питання, насправді, набагато глибше за загальну відповідь "віддай кожному, те що йому належить". З чим залишишся ти, коли віддаш все позичене?
Фарисеї і іродіани дивувались не відповіді на питання. Вона просто відповідає законам елементарної логіки. Вони дивувались тому, що, як це відбувається дуже часто з улесливими мудрагелями, вони вкотре перенеслись до вкраденого з дерева пізнання добра і зла плоду і усвідомили, що у своїй мнимій мудрості виявились абсолютно нагими.
Немає коментарів:
Дописати коментар