Законодавець звершує Закон першим

Лк 2, 20-21; 40-52. Євангельський уривок свята Обрізання заторкує три аспекти раннього життя Ісуса, які є добрим дороговказом духовного життя віруючих і нині.
Передовсім, Його ставлення до Закону. Христос сповнює Старозавітний Закон. У послуху традиціям Він - всемогутній Бог і Законодавець є першим, Хто сповняє Закон. При всій духовності, Закон є дуже фізичним і це - особливе послання для всіх давніх, сучасних і майбутніх поколінь. Справжнє духовне життя має свої закони. Духовність не означає беззаконня. Духовність є осмисленим виконанням Законів, даних Богом. Справжня духовність відрізняється від різноманіття псевдодуховостей тим, що вона вказує на сенс духовних законів. Вона не відкидає законів, не протиставляє дух тілові, але вказує тілові шлях, осмислений духом.
Звідси другий аспект духовного життя, вказаний Христом. Приходячи в храм на святкування, Він не задовольняється лише сповненням щорічного обряду в єрусалимському храмі, але використовує нагоду навчитись у священиків і книжників суті віри, духовної дороги Богом вибраного народу. З євангелія зрозуміло, що Він не задовільнявся швидкими відповідями "для годиться", але ставив глибокі запитання і Сам пробував формулювати зрілі твердження щодо віри, так, що від цього дивувалися тодішні духовні наставники. Суть цього євангельського послання - навіть найправильніше щорічне, щотижневе, щоденне виконання традицій є хоча й важливою вправою для здобуття досвіду боговидіння і богоспілкування, але без вдумливого і глибокого занурення у віру вони є лише половиною справи. Самого сповнення Закону недостатньо. Потрібно його постійне і глибоке переосмислення.
Третє послання євангелія цього свята - послух. В духовному житті він - запорука слідування правильній дорозі. Незважаючи на рівень освіченості і досвіду в духовному житті, послух тим, які несуть за тебе відповідальність є надважливою справою. І йдеться тут не про т.зв."сліпий послух". Тут йдеться про виховання довіри. Особливо в духовному житті не все і не завжди виглядає "логічним". Мудрість світу тут схиляється перед глупотою проповіді і тоді довіра і послух стають добрими провідниками на, місцями, складній дорозі чи стежині віри.
Христос, піддаючись приписам Закону, вглиблюючись у Священне Писання і вправляючись у послуху батькам готує Себе до торування істинної дороги спасіння через досвід проповіді євангелія і її звершення через Хрест і Воскресіння.