Богородиця

Received by a very dear friend - take heed of this marvellous icon

May SHE, the 'Kabira' - the King's Mother move her son's heart to moove our hearts towards Peace

One Sister we know said: “When the [Separation] Wall came, we said we must build a Jacob’s Ladder of prayer to overcome the barriers. Please join us in prayer.”

АР’АК’ЕЛО АГАВНВО

Вірменська літургійна традиція живе богослов’ям, яке вона пронесла крізь століття. З одного боку дуже гарно, що у Львові жива і діяльна вірменська церковна громада, з іншого боку дуже прикро, що літургійні тексти цієї традиції все ще залишаються невідомими для львів’ян. 

Мене надихнув один із літургійних текстів свята П’ятдесятниці, перекладений керівником хору "Сагмос" Андрієм Шкраб’юком. Сподіваюся, шо в нього буде час і натхнення робити наступні переклади.

Віршована редакція моя :)

АР’АК’ЕЛО АГАВНВО

Коли Голуб, посланий з висот,

Із великим шумом низійшов,

Він, як Світла Сяйво, неопально запалив,

Собор учнів, що у горниці святій сидів.

Голуб нетілесний і недослідимий,

Але від Отця Ним взяті Він досліджує глибини,

Про страшний і другий прихід Він звіщає,

Того, Кого ми Єдинородним величаєм.

Слава в вишніх Духові Святому,

Він бо від Отця ісходить,

Чашею безсмертя апостолів напуває,

Вони ж землю на небеса закликають.

Літургійний час і євхаристія

Хоча не часто доводиться щось добре прочитати через катастрофічну нестачу часу, нині сподобився прочитати дуже добру статтю про православне християнське розуміння часу і євхаристії у творі Бориса Пастернака Доктор Живаґо.

Переклав на скору руку кілька уривків як нотатки чисто для себе, щоб потім подумати без часового тиску. Не думаю, шо таке колись буде тому ділюся:

Olga Rayevsky-Hughes

Літургійний час і євхаристія у романі Пастернака Доктор Живаго¹

305: Християнське розуміння часу поєднує два ніби супротивних один одному принципи: освячення часу та долання часу. Поєднання есхатологічного виходу із часу у євхаристії і освячення кругообігу часів року, днів і годин у богослужіннях річного добового кола є основою православного богослужіння, яке послідовно відображає християнське богослов’я часу.

Читання страсних євангелій - Спроба реконструкціії

Чування в древньому Єрусалимі в ніч з Великого Четверга на Страсну Пятницю[1]

 

Богослужіння починалося на єлеонській горі в церкві де є печера в якій Господь того дня був з своїми учениками був псалмоспів, котрий складався з 5-ти т.зв. «ґобал» – трипсалмій з припівом. Після кожної ґобали єпископ читав молитву (правдоподібно вони не збереглися). Після п`ятої молитви читали Євангеліє від Івана (13,31[2]-18,1)[3].

 

 

Перше трипсалм’я (Псс 2,3,4)

Приспів: Князі земні зібра́лися поспо́лу про́ти Го́спода і про́ти Христа́ Його́. (Пс.2,2)

Псалом 2

Чому́ заворуши́лися наро́ди і лю́ди уми́слили ма́рне?

Повста́ли царі землі і князі зібра́лися поспо́лу про́ти Го́спода і про́ти Христа́ Його́:

«Розірвімо пу́та їх і ски́ньмо із се́бе ярмо́ їх!»

Той, Хто живе́ на Небеса́х, посміє́ться з них і Госпо́дь поглузу́є з них.

Тоді загово́рить до них у гніві Своїм і в лю́ті Своїй збу́рить їх.

Я ж поста́влений царе́м від Ньо́го над Сіо́ном, горо́ю свято́ю Його́.

Звіща́ю повеління Госпо́днє: Госпо́дь сказа́в Мені: «Син Мій єси́ Ти, Я днесь породи́в Тебе́!

Проси́ у Ме́не, і дам Тобі наро́ди у спадкоє́мство Твоє́ і в володіння Твоє́ – краї землі.

Па́стимеш їх жезло́м залізним, мов по́суд гонча́рський, потро́щиш їх».

І ни́ні, царі, зрозумійте, навчітеся, всі су́дді землі.

Служіте Го́сподеві зо стра́хом і ра́дуйтеся Йому́ з тре́петом.

Прийміте напоу́млення, аби́ не прогнівався Госпо́дь, і не зги́нули ви, зби́вшися із путі пра́ведної, коли́ запала́є ско́ро лють Його́. Блаже́нні всі, що надіються на Ньо́го.

Воскресіння

Воскресіння

Хоч камінь запечатали юдеї

І тішились, що склали в гріб життя,

Христос воскрес і з милості Cвоєї,

Відкрив нам рай і вічне майбуття.

Засяло сонце, ад весь освітило,

І мертві вийшли із гробів своїх,

І в місті миру багатьом звістили,

Що силу втратили вже смерть і гріх.

І ти, в ранкову воскресення днину,

Спіши з молитвою, мов з миром запашним,

Заглянь в порожню серця свого домовину

І воскресіння Спаса возвісти усім.

Квітна неділя,

Великий Четвер,

Велика П'ятниця

Велика П`ятниця

Велика П`ятниця

Навколо шумно, всюди крик лунає,

Немов Немирів то, а не Єрусалим.

На судищі Пилат, а перед ним - 

Народ розлючений розп`яття вимагає

Того, що власною десницею створив

Весь світ, що при житті тримає

Цілу вселенну ... Руки вже вмиває

Пилат, що вирок люду підписом скріпив,

Взиваючи до совісті народу:

Ось Чоловік! Я дам Йому свободу,

Якщо ви зволите! Ба ні!

Пусти Варавву! Цього ж на хресті

Розпни зухвальця отакого,

Що Сином звався Господа живого,

Царем юдейським він себе вчинив!

Пилат від цього аж здомів:

Царя вам маю я розп`яти?

Віддати вашого царя на смерть страшну?

Нема царя крім кесаря, Пилате!

Відрік народ – чи ти не друг йому? ...

Не було заступитися кому,

Сліпці видющі, зцілені каліки,

Позбавлені хвороби і бісів,

Стояли опускаючи повіки,

Ніхто сказати слова не посмів.

Великий Четвер

Великий Четвер

Вечірні сутінки сідають

На втомлений Єрусалим,

Світлицю учні вже шукають

Для Господа, щоби із Ним

Опрісноки відсвяткувати.

В світлицю до своєї хати

Їх радо просить чоловік.

Усе йде так, як Він прорік,

Вже учні  все приготували,

Чекають Вчителя ... Рушник

Господь приносить  із собою,

Посудину також з водою.

Сідайте, - каже. Всім із них

Він ноги мити починає,

Петро зчиняє шум і крик

І Господу забороняє

До ніг торкатися: - Повік

Мені ти ноги не умиєш!

- Тепер цього не розумієш.

Повір, як в Мене ніг не вмиєш,

Не будеш мати часть зі Мном.

Квітна Неділя

Квітна Неділя

За тиждень Пасха... Світлом золотим

Устлало сонце шлях к Єрусалиму.

Ось брама Міста Божого. Пред ним

Із натовпу „Осанна!”-кличі линуть.

Когось вітають... Пальмове гілля

Та одяги людей килим створили.

По ньому, сівши верхи на осля,

Месія їде. Люди обступили

Його обабіч. В кожного горить

В очах огонь великий оптимізму:

„Це він... Чуда змивають сумнів вмить...

Він наш герой... Він визволить Вітчизну...

Він знищить вщент всіх наших ворогів,

Пройти з Христом шлях страждань і воскресіння

Ольга Хворостовська Субота, 16 квітня, 2011 року, № 42 (1074)

Як маємо прожити Великий тиждень, щоб свято Воскресіння відкрило нам новий час і нове життя

Один із найбільших православних богословів ХХ ст. Олександр Шмеман писав, що богослужіння пасхального триднев’я – Страсної п’ятниці, Великої суботи і Світлого Воскресіння – можуть розповісти про таїнства творіння, гріхопадіння, відкуплення, смерті і воскресіння куди більше, аніж усі інші богословські писання разом узяті, і розповісти не тільки текстами – величним творінням візантійської гімнографії – а й самим досвідом, невимовним і просвітлюючим, який передається Церквою у ці дні.

Василій Великий про подяку

У святих отця нашого Василія Великого

архиєпископа Кесарії Кападокійської

слово ПРО ПОДЯКУ

Ви чули слова апостола, що ними він промовляє до Солунян, даючи заповідь для всього життя. Наука була справді для тих, що до нього сходилися звідусіль, але користь із неї випливає для людей усіх часів! „Завсігди радуйтеся, каже, без перестанку моліться, за все благодаріть!" (1 Сол. 5,16). Що значить це „радуйтеся" та яка з нього користь і як то можливо раз-по-раз молитися і за все віддавати Богові подяку, це по силі своїй пояснимо трохи пізніше. Наперед же мусимо збити закиди наших противників, які нам закидають неможливість цієї заповіді! Бо що ж то за чеснота, кажуть, день і ніч переводити весело й радісно в піднесенні духа? І як це може бути, коли ми оточені несчисленними, від нас незалежними злиднями, які з конечности наводять сум на нашу душу! Серед них тішитися і веселитися ще більше неможливе, як смажитися на костирі й не відчувати болю, або простріленому не чути терпіння! Може тут між тими, що нас обманюють, є хтось такий, що хворий на цю душевну хворобу, оправдується тими закидами з гріхів і в своїй недбалості в додержуванні заповідей може важиться ще робити закиди самому Законодавцеві, що Він приписує неможливе! Бо й каже: це неможливе, щоб я завсіди тішився, як у мене нема причини до радости! Те, що дає нам радість, знаходиться ззовні нас, а не в нас, як напр., прихід приятеля, довге життя з батьками, найдені багатства, почесті в людей, видужання з тяжкої недуги, та інші життєві приємності: дім, що має всього подостатком, багатий стіл, бажані товариші радости; все те, що веселить наше вухо й око, здоровя домашніх і інші приємності їхнього життя. Бо ж нам не тільки болюче те, що на нас самих упаде, але також і те, що -спадає на наших приятелів і рідних.

Святий Василій Великий на слова "Уважай на себе!"

У святих отця нашого Василія Великого архиєпископа Кесарії Кападокійської

гомілія на слова

УВАЖАЙ НА СЕБЕ! (Втрзк. 15, 9)

Бог, що нас сотворив, на те дав нам уживання бесіди, щоб ми могли один одному відкривати задуми серця й завдяки спільній нам природі передавали собі взаємно думки, що їх видобуваємо з глибин серця, неначе з якого засіку. Як би ми були сотворені з самою тільки душею, наші думки сходилися б безпосередньо самі з собою. Але що наша душа творить нам думки під заслоною тіла, потребує слів і назв, щоб наверх виявити те, що криється в глибині душі. Отже, коли наш ум винайшов який влучний вислів, тоді пливе на слові, неначе на якім човні, до того, хто його слухає. І коли застане він глибоку тишу й спокій, тоді бесіда доходить до вух учнів, неначе до спокійної й певної пристані. Коли ж, немов яка страшна буря, віє проти нього гамір слухачів, тоді, розбиваючися в повітрі, тоне. Отже мовчанкою зробіть місце для бесіди моєї, бо може в ній знайдеться щось корисне, що заберете з собою!

Святого Василія Великого Про піст слово друге

У святих отця нашого Василія Великого архиєпископа Кесарії Кападокійської

Про Піст Слово ІІ.

Каже св. Письмо: „Священики, напоминайте народ, промовляйте до вух Єрусалиму”. Природа мови є така, що й у ревних потрапить скріпити запал і в оспалих та лінивих розбудити охоту. Тому, коли проводирі уставлять військо в боєву лаву, тоді перед зударом із ворогом, звичайно, звертаються до нього з словами заохоти. А та заохота має в собі таку силу, що в багатьох викликує вона погорду для смерти. Так само провідники фізичних вправ для старших і вчителі руханки для молодших, коли виводять своїх змагунів на стадіони, то звертають їм увагу на те, що поки осягнеться вінок, треба спершу зазнати багато трудів. Так то вони бажанням перемоги нахиляють чимало учнів до того, що ті погорджують власним тілом.

І мені, коли уставляю Христових вояків до бою з невидимими ворогами, коли підготовляю змагунів у побожності, треба вжити бесіди, яка поривала б, щоб вони при помочі посту могли здобути собі вінки праведности.

Св. Теодор Студит про Літургію Передосвячених Дарів

Час великого посту є часом особливої опіки церквою духовного життя своїх дітей. Відмова від особливої їжі є лише одним аспектом посту, набагато менш важливим від іншої складової посту — праці над нашою святістю. Піст в першу чергу є часом поглиблення життя у Христі. Кожна мить нашого життя повинна бути таким поглибленням, але літургія великого посту особливо заохочує нас до пізнання Христа.

Серед множини богослужінь великого посту два з них є присвячені катехизі: Третьошостий час та Літургія Передосвячених Дарів. У традиції константинопольської церкви щоденне відвідування цих двох богослужінь давало можливість вірним заглибитись у слухання історії спасіння і живити Боже Слово, яке впадало у серця вірних щоденним причастям Його Тіла.

Слово Святого Василія на свято 40 мучеників

Переклад о.С.Фединяк ЧСВВ(1954)

У святих отця нашого Василія Великого слово

НА СОРОК СВ. МУЧЕНИКІВ

1. Чи можливе для почитателя сорока св. Мучеників насолодитись доволі споминами про цих страдників, коли честь, що її ми віддаємо добрим слугам, є рівночасно виявом нашої зичливости для спільного нам Володаря? Ясна це річ, хто величає героїв, той не занехає й наслідувати їх у подібних обставинах. Тому, щиро звеличаймо тих, що потерпіли мучеництво, щоб завдяки свому бажанню ми теж стали мучениками, ми теж, без переслідування, без вогню, без бичів заслужили собі на ту саму нагороду, що й вони.

Сьогодні беремося подивляти не одного мученика, ані не двох, та й не стільки, щоб число тих щасливців сягало десяти! Сьогодні беремося величати аж сорок чоловіка, в яких, немов одна душа лучить з одне різні тіла. Вони в своїй однозгідності й однаковому переконанні щодо віри показали й однакову витривалість у муках і однакову постійність в обороні правди. Всі вони подібні до себе, всі однозгідні в переконанні, всі рівні в боротьбі. Тому вони й заслужили собі на однакові вінки (слави).

Отже, який бесідник міг би гідно звеличати їх? І сорока уст не вистало б, щоб гідно прославити чесноту стількох мужів! Бо коли б тільки один із них був сьогодні предметом нашого подиву, то це вистарчало б, щоб вичерпати всю силу вимови. А що допіру така численність, бойовий ряд воїнів, непереможна гвардія — вони ж, як у війнах — непереможні, так і в похвалах — недосяжні.

Лк 21, 5-6

Лк 21, 5-6: І коли деякі говорили про храм, що він прикрашений дорогоцінним камінням та обітними дарами, він сказав: - Надійдуть дні, коли з усього, що бачите, не лишиться камінь на камені, що не був би перевернений.

Пощення і прощення

Заголовок придумав не сам, взяв у о.Якова Кротова. Пощення і прощення відрізняються однією буквою. Клас! Піст, якого вчить нас Господь є поверненням на лицем до Бога. Навчитись постити означає навчитись бути милосердними. Обмеження в їжі тут лише символ того, що ми повинні звернути увагу на ближнього. Пробачити йому те, що він не такий як ми. Дати йому частину нашого, щоб він збагатився. Не тягнути те, що нам законно належить, але поділитись тим, що належить до нашої компетенції. Пробачити провини означає стати чуйним до проблем ближнього.

Піст - час для того, щоб подивитись на себе без маски. Будь-якої, особливо якщо це маска побожності. Їжа - приклад найнеобхідніших потреб. Наскільки вона для нас необхідна? Піст є масштабом нашого нормального життя. Як Святе Письмо коригує традицію так піст повинен коригувати щоденне життя християнина.

Отець Щурко нарешті почав писати блог: slovobozhe.blogspot.com

Честь і хвала!

Мр 15, 28 (Храмова завіса)

На вечірньому молитвослов'ї минулого четверга читали з о.Юрієм страсті за св.Марком. Оскільки його так і не допросишся припинити „гидоту запустіння” у блозі slovobozhe.blogspot.com буду пробувати писати сам :)

Мр 15.28: І завіса у храмі роздерлася надвоє від верху аж до низу.

Кондак св.Романа Солодкопівця на Неділю про Страшний Суд (м’ясопусна)

Серед богослужбових тектів візантійської спадщини особливо цікавими є кондаки св. Романа Солодкопівця. Їх вже досліджують багато науковців, але великий пласт роботи все ще треба зробити. Особливо для розуміння візантійської есхатології кондак на неділю про страшний суд є важливим документом. Цікавим є також той факт, що кондак фактично переповідає і трактує частини Об’явлення св. Йоана Богослова, книги, котра так і не знайшла донині свого місця у візантійській літургії.

Для літургійного богослов’я є цікавим те, що тематика другого приходу ставиться на початок Великого посту і таким чином перетворює великопісне чування не лише у приготування для щорічного святкування Воскресіння Христового, але і у час очікування другого славного есхатологічного приходу Христа. Lange Rede kurze Sinn, як кажуть німці, тому пропоную сам текст кондака.

Кондак м’ясопусної суботи

М’ясопусна субота згідно із давньою константинопольською традицією належить до т.зв. “задушних” субот — особливих поминань померлих. Серед візантійської піснетворчості кондаки безперечно належать до найшляхетніших її зразків. У літургійній молитві віра церкви поєднується із поетичним поривом Духа, який надихає її співати Христові і разом з Ним вічний піснеспів Отцеві. Тут один із зразків візантійських заупокійних кондаків саме на м’ясопусну суботу.

Віддання різдвяних свят

У церквах Галичини існує традиція колядувати та вітатися різдвяним привітанням "Христос ся раждає!" аж до свята Стрітення Господнього. Серед знавців літургіки існує багато дискусій щодо доцільності цих традицій. І свято Різдва і свято Богоявлення вже мали свої віддання. Для чого тоді коляди і різдвяне вітання?

Мт 6, 5-15 Молитва в Новому Завіті

Молитва в Новому Завіті

5. А ви, як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати і молитися по синагогах та по перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам, вони вже мають свою нагороду.

Молитва є чимось дуже особистим і інтимним, а тому не може виступати як щось, чим можна хвалитися або справляти на когось враження. Молитва на видних місцях є до певної міри екзгібіціонізмом, бажанням показати іншим щось своє, навіть якщо це дуже інтимні відносини з Богом, навіть якщо ці відносини є дуже добрими і щирими, виставляння їх напоказ робить їх меншими в своїй вартості. То є більш-менш якби хтось на людях говорив своїй коханій про любов до неї на людях. В першу чергу тут є

Велике повечір'я у навечір'я великих свят

Три свята у нашому літургійному році - Благовіщення, Різдво та Богоявлення - у їх навечір'я передбачають особливе святкове богослужіння - Велике повечір'я з литією. Будучи сам великим прихильником цих богослужінь саме з цієї любові до них не можу не сказати кілька слів з метою поглиблення розуміння їх та покращення їх майбутнього звершення на парохіях.

Η λογικη λατρεια = Логічна служба

За багато років дослідження літургійних структур переконався у подивугідній їх логічності. Як кажуть греки, створивші їх: «Η Θεία Λατρεία είναι λογική, όχι μαγική» (Божественна служба є логічною, а не магічною). Кожна богослужбова структура та її текстуальне наповнення створені не лише як рамки для літургійної молитви церкви, їх завданням є також впровадження вірних у літургійну молитву, передання віри церкви, богослов'я того чи іншого свята, їх покликанням є зробити оспівування Бога „розумним”, як про це гарно говорить кондак Богоявлення: „Явився єси днесь вселенній і світло Твоє, Господи, знаменувалося на нас, що із розумінням оспівуємо Тебе: "прийшов єси і явився єси, Світло неприступне!"”.

З огляду на це кілька мобільних міркувань.

Кондак Богоявлення

Кондак Богоявлення

Кондак, глас 4:

Явився Ти днесь вселенній і світло Твоє, Господи, знаменувалося на нас, що із розумінням оспівуємо Тебе: “Прийшов Ти і явився, Світло неприступне”.

Ікоси:

01. В Галилеї поганській, в землі Завулоновій, як сказав пророк, засяяло світло велике — Христос. Тим, що у темряві явилася світла зоря, що сяє з Вифлеєму, особливо ж з Марії Христос; сонце правди простирає свої проміння по всій вселенній. Тому оголені чада Адамові, прийдіте всі, одягнімося в Нього, щоб зігрітись, бо покровом для нагих і сяйвом для затьмарених прийшов Ти і явився, Світло неприступне.

Марка 16,15-18 (Чуда християнського життя)

Колись давно робив собі записки до різних цікавих місць Святого Письма. Одною з них хочу поділитися днеська. Зранку була довга розмова з другом про християнське життя, про проповідь, про післаництво апостолів, про чуда ітд. Серед інших він посилався на євангеліє від Марка 16,15-18: „І сказав Він (Христос) до них(апостолів): Ідіте по всьому світі, та всьому створінню Євангеліє проповідуйте! Хто увірує й хреститься, - буде спасенний, а хто не увірує, - осуджений буде. А тих, що увірували, супроводити будуть знаки такі: у Ім'я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими, братимуть змій, а коли смертоносне що вип'ють, - не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, - і добре їм буде!”

Життя вифлеємських немовлят

Пам’ять вифлеємських немовлят святкувати якось дуже важко. Важко змиритися з тим, що образ чистоти не радував нас якийсь час. З іншого боку побиття младенців є дуже сильним образом оновленого життя людини у Христі. Христос народжується і першими громадянами Його Царства стають немовлята – образ кожного з нас. Із дітей людини вони в оду мить стають дітьми Божими. Дорога вифлеємських отроків є дорогою кожного християнина. Чи не дітьми ми повинні входити в Царство Боже. Немає жодної іншої дороги у Царство Боже як через смерть.

Про шкрабового песика :)

Писав коментар на допис Андрія Шкраб’юка (Шкода песика protopsaltes.blogspot.com), але він вийшов завеликий, тому поміщаю тут. Допис справді дуже цікавий, бо піднімає багато питань насущних. Раджу заглянути.

Пригадуються слова диякона Андрія Кураєва: "Куда вечно спешит православный батюшка?".

Думаю, що таке відношення до богослужіння має багатогранні і дуже строкаті причини. По-перше, глибока відсутність розуміння для чого це все робиться. Таке нерозуміння є не лише серед вірних, але, на превеликий жаль, і серед духовенства. Є розуміння, що літургійне святкування повинне бути, є розуміння, що в іншому випадку щось буде не так, але нема розуміння чому богослужіння мусить бути саме таким, як воно є.

Святкування свідомої віри

Сьогоднішнє свято святого первомученика і архидиякона Стефана недарма святкують у поєднанні із святкуванням Воплочення Слова. У свідомості людей мученик - людина, яка потерпіла смерть за свою віру.

Насправді ж мучеником є не в першу чергу страдник. Мучеником в першу чергу є свідок, людина, котра дає свідчення своєї віри. Людина, життя якої є свідченням її віри. Людина, яка жертвує своє життя для свідчення своєї віри. Людина, життя якої є запорукою її віри.

Жива традиція

Жива традиція

У різдвяний час церкви сповнюються особливим настроєм. Перейняті із західної традиції шопки додають святкового колориту до наших святкувань. Маленький Ісусик серед овечок, осликів, пастирів, царів і ангелят вселяє в наші серця надію, радість і якесь таке зовсім людське відчуття того, що ми потрапили на реальний день народження.

Все це настільки людське і гарненьке, що інколи не зовсім ясно, що ж насправді тут відбувається. У шопці мало що відповідає строгості візантійських піснеспівів, котрі постійно наголошують на Божому приниженні, на величності цього маленького Дитяти.

Різдвяна драма

Різдвяна драма

У взантійській традиції існує особливий чин часів у Навечір’я Різдва, Богоявлення та у Страсну П’ятницю — т. зв. “царські часи”. Особливістю цих богослужінь є особливі стихири чи тропарі (по три на кожному часі), всього по дванадцять тропарів на кожне свято. Повна версія за уставом УГКЦ тут.

Початки літургійного використання цих тропарів не зовсім відомі. Вперше їх можна зустріти у грузинському лекціонарі (5-7ст.). Там, щоправда, є лише тропарі на Велику П’ятницю і їх використання та порядок не відповідають нинішньому. У лекціонарі їх подано всі разом у чині шостого часу. Там вони перепліталися із читаннями та псалмами.

Із певної подібності деяких тропарів у всіх трьох циклах можна зробити висновок, що оригінальні тропарі були написані для Великої П’ятниці, а тропарі Богоявлення та Різдва написані на їх зразок. Принаймні у грузинському лекціонарі для Різдва і Богоявлення подано інші, древніші тропарі. Цей факт також ставить під сумнів софронієве авторство тропарів Різдва і Богоявлення.

Календар російського Різдва

У жоден інший час так як у час наближення до Різдва не відчувається абсурдність подвійних різдвяних святкувань. Особливо, якщо взяти до уваги, що більшість православних церков вже пристосували свій календар до змін, встановлених Богом у природніх законах.

У цілому світі проходять передріздвяні приготування, а ми готуємося до новорічних святкувань. Новий Рік у нас фактично перебиває цей підготовчий період. Ялинка, святковий настрій, вечеря і решта святкової атрибутики повинні б мати свій початок у святкуванні Різдва Господнього. А в нас святкування Різдва бере свій початок у святкуванні нового року. Різдвяні святкування українців візантійського обряду вже є ніби вчорашнім борщем. У час існування телевізора, інтернету та інших засобів інформації всі вже мають можливість насолодитися різдвяною радістю всесвітнього Різдва. Його вже не можна називати католицьким у конфесійному значенні цього слова, внаслідок святкування його іншими православними церквами воно стало католицьким у значенні всесвітнім.

Недавно читав надзвичайно цікаву статтю львівського історика Олега Павлишина про спробу впровадження нового календаря станіславівським єпископом Григорієм Хомишином. Календарна реформа була успішно впроваджена у церковне життя станіславівської єпархії. Це ані не поділило церкви ані н викликало гучних протестів. Кроком у минуле стала уніатська політика (інакше назвати не можу при всій моїй великій повазі до митрополита) Андрея Шептицького, намагання навернути Росію.

Старий рік

Старий рік проходить можна сказати нормально, в загальноукраїнському настрої.
Довго мучився,поки відкрив шампанське. Прийшлося зрізати верх корка, а решту тягнути коркотягом. Це перший раз за мої 33 роки. Причому було 5 друзів, всі попробували свою силу.
Прийшов додому, світла нема, сидимо при свічках. Азаров сказав, шо входим с новий рік сильнішими. Я шось сьогодні не дуже то відчув поки шо. Ну нічо, будем чуда чекати. До нового року ше троха часу є.

Літургійне святкування Різдва за єрусалимською традицією 5-8 ст.

Літургійне святкування Різдва за єрусалимською традицією 5-8 ст.

Літургійні богослужіння Різдва мали дуже швидкий і цікавий розвиток. Найбільш творчою серед східних церков тут була церква Єрусалиму. Це також зрозуміло, оскільки тут все було на місці: Вифлеєм, вертеп, Назарет і імператорська державна підтримка.

Хоча джерел давнього літургійного життя Єрусалиму залишилось небагато і з тих небагатьох більшість є другорядними – перекладами на вірменську чи грузинську мови, описи паломників з інших кінців світу – , все ж можна уявити собі дещо з того як виглядало там святкування Різдва Христового.

Одним із найцікавіших документів є Великий Грузинський Лекціонар, оскільки в ньому передано окрім читань на це свято також досить багато піснспівів і рубрик, на основі яких можна відтворити загальну картину святкування.

Відповідно до даних цього лекціонаря святкування відбувалося 25-го грудня і складалося із чотирьох літургійних богослужінь:

а) Чування опівдні в переддень свята в церкві Пастирів на „пастушому полі і місці об’явлення ангелів“.

б) Вечірня з літургією (чування) у навечір’я свята у церкві Різдва у Вифлеємі.

в) Опівнічне чування Різдва Христового, яке складалось із 11 старозавітніх читань, які чергувались із одинадцятьма піснеспівами та молитвами та завершального різдвяного читання з євангелія від Луки (2. 1-7). Чування завершувалось утренею.

г) Ще одна святкова різдвяна літургія зранку 25-го грудня.

Склад богослужінь досить важко прокоментувати. Дві літургії і два чування із читаннями з Святого Письма та піснеспівами розкладені по основних періодах дня і ночі: південь-вечір-північ-ранок. Хоча, можливо, тут йдеться про древнішу (чування опівдні і вечірні з літургією) та новішу (чування опівночі та літургію зранку) традиції святкування того самого свята. Принаймні піснеспіви та читаня на літургіях є тими самими.

Для відчуття настрою цих древніх святкувань подаю тут переклади піснеспівів на чуваннях:

Піснеспіви чування опівдні:

Іпакой I. Слава в вишніх, на землі мир. Ти, Якого небу не забракло, на землю прийшов, Боже, і нас радістю наповнив: Господи, слава Тобі!

Стихи: Земля дасть плід свій, Бог, Бог наш благословив нас. Хай благословить нас Бог і бояться всі кінці землі. (Пс. 66, 7-8)

Іпакой II. Ісая предвозвістив: Ось діва зачала і породить Сина, ім’я Йому -Еммануїл, Чоловіколюбче, слава Тобі!

Піснеспіви опівнічного чування:

1. Різдвом Господнім в Вифлеємі зі святої Діви світ просвітився. Пастирі чували, волхви покланялися, Ірод устрашився, бо Бог у плоті як Спас наших душ явився.

2. Радуйтеся праведні, небо веселися, пагірки підскакуйте, бо Христос явився. Діва Херувимів наслідувателька, Слово Боже воплочене в свому лоні носить. Перед Новонародженим пастирі припадають, волхви Господеві дарунки приносять. Ангели кличуть мовлячи: Невимовний Господи, слава Тобі!

3. Явилась бо Божа благодать спасінням світу всього, бо у місті Давида у Вифлеємі Юдейському цар Христос родився. На землі явився і між людьми пожив цей Бог наш – Світло від Світла. Боже істинний, народжений від Діви, помилуй нас.

4. Сповнилося слово пророче, яке вони про Тебе, Спасе наш, віщали, вони бо Тебе, Творця всього, як Дитя на лоні Матері провиділи. Цей із Діви Марії народжений, ім’я Його – Еммануїл. Він – Бог, Ізбавитель світу, Спаситель душ наших.

5. У вертепі бачили ми в яслах немовля лежаче, зорею прикрашене, повите пеленами, Царя, Суддю і Єпископа душ наших.

6. Нині небеса радіють і веселиться земля, море і все що в нім; радіють народи небесні, бо родився Христос, Спас наш. Зі сходу прийшли волхви і принесли царські різдвяні дарунки. Вони гукали з радістю і казали: Цей – Бог наш, на нього уповаємо, Він став життям нашим. Придіте, народи світла, ми поклоняємось Тому, Хто явився як Спас душ наших.

7. Звідки прийшли ви, волхви, чи кого ви шукаєте? Юдеї кликали: Якщо ви шукаєте царя ось - Ірод. Але волхви їм мовили: Ми побачили різдвяну зорю царя, якого ще пророки проповідали, і патріархи явили нам як Творця світу. Ми принесемо Йому дари і мовимо: Ти – Господь, Боже наш, помилуй нас.

8. Новонарожденному з Діви вклонилися волхви. Пастирі кликали з ангелами і говорили: Прийдіте, народи, поклонімося Богу від Бога.

9. При явлінні Христа сяє зоря, пастирі дивились, волхви покланялись, Ірод устрашився і Бог явився плоттю як Спаситель душ наших.

10. Цар юдеїв і Спас наш, Христос, що родився від Діви, про Якого пастирі кликали мовлячи: Дивіться – зоря, дивіться – волхви! Де та, що раждає, хто нам покаже Дитя, що у Вифлеємі родилось?

11. Місто Вифлеєм, яке Ти возлюбив, вчинив Ти утробою Твоєю, і малий вертеп небові уподобив. Бо волхви бачили Тебе, Який лежав у яслах, тому й називається воно місцем спокою.

Література:

M. Tarchnischvili Le grand lectionnaire de l’Eglise de Jérusalem (Ve-VIIIe siècles): CSCO 188-189, 204-205/Iber. 9-10,13-14 (Louvain 1959-1960).

K. Кекелизде, Иерусалимский Канонарь VII века: Грузинская версия. Тифлис, 1912.

H. Leeb, Die Gesänge des Weihnachtsfestes im Gemeindegottesdienst von Jerusalem nach dem georgischen Lektionar // Liturgisches Jahrbuch 19 (1969), 234-246.

G. Petradze / A. Baumstark, Die Weihnachtsfeier Jerusalems im siebten Jahrhundert. Übersetzung nach Kekelidze, Иерусалимский Канонарь VII века. Тифлис, 1912, s. 43-49. Mit Einleitung und Anmerkungen von Prof. Anton Baumstark, OC, 23:1927 [3 Serie], Bd. 1, s. 310-318.

Призабута традиція благодарення

Призабута традиція благодарення

Колись перекладав для себе кілька молитов добового кола, хочу поділитись. У одному з цих документів ранньохристиянської традиції (Заповіт ГНІХ, ІІІ-V ст.) подано молитви для утрені, які за структурою відповідають анафорі антіохійської традиції. Це говорить про кілька важливих богословських аспектів, котрі на сьогодні, на превеликий жаль, дещо призабуті.

По-перше, це те, що всі богослужіння мають “євхаристійний” вимір. Завершальні єпископські чи священичі молитви були основою кожного богослужбового чину і початково були подячними молитвами. Рання церква жила євхаристійною, тобто подячною літургією. Молитви подяки були причиною зібрань церковної спільноти. Церква збирається з почуття вдячності за Життя, Смерть та Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа.