Кондак Богоявлення

Кондак Богоявлення

Кондак, глас 4:

Явився Ти днесь вселенній і світло Твоє, Господи, знаменувалося на нас, що із розумінням оспівуємо Тебе: “Прийшов Ти і явився, Світло неприступне”.

Ікоси:

01. В Галилеї поганській, в землі Завулоновій, як сказав пророк, засяяло світло велике — Христос. Тим, що у темряві явилася світла зоря, що сяє з Вифлеєму, особливо ж з Марії Христос; сонце правди простирає свої проміння по всій вселенній. Тому оголені чада Адамові, прийдіте всі, одягнімося в Нього, щоб зігрітись, бо покровом для нагих і сяйвом для затьмарених прийшов Ти і явився, Світло неприступне.

02. Не погордив Бог окраденим оманою в раю і тим, що богознану одежу втратив, бо знову з висоти прийшов священний глас, що призиває первозданого: “Адаме, де ти? Не ховайся зовсім від мене. Я хочу бачити тебе хоч ти й нагий і бідний; не стидайся, бо я уподібнився до тебе. Сам ти, бажаючи того, не став Богом, а я нині добровільно прийняв на Себе плоть. Отож наблизься і пізнай, щоб мовити: прийшов Ти і явився, Світло неприступне.”

03. Як Милосердний я схилився любов’ю своєю до тебе, і прийшов до творіння, щоб, простягнувши руки, обійняти тебе. Не соромся мене, бо для тебе обнаженного я сам обнажаюся і приймаю хрещення. Бачучи мене Йордан розділяється і Йоан готує путі мої в водах і помислах”. Це спаситель не словами, але ділами говорив до людини. Прийшов, як сказав, наближаючись до ріки стопами, так являючись предтечі Світлом неприступним.

04. Йоан, бачучи у пустелі ріку, в печі росу, від Діви дощ, в Йордані — Христа, був вражений страхом, як і отець його злякався Гавриїла. Але набагато більше звершувалось у той час, коли Господь ангелів прийшов до раба, бажаючи хреститись. Тому Хреститель, пізнавши Творця, і, себе самого з Ним співставивши, сказав у страху: “Зупинись, Ізбавителю, досить з мене цього, я знаю хто Ти — Світло неприступне”.

05. Якщо звершу я, Спасителю, те, що Ти велиш мені, вознесу я ріг свій, але разом з тим я немічний перед тим, що понад сили мої. Я знаю хто я і що Ти таке мені не є невідомим, бо від утроби знаю я тебе. Як я можу не впізнати Тебе, бачивши якого прихованим, прихованим бувши здригнувся я в утробі? Тому стримайся, Спасителю, і не обтяжуй мене: досить того, що я сподобився бачити Тебе. Добре для мене, якщо Ти скажеш, що я предтеча, бо Ти — Світло неприступне.

06. “Уступити Тобі служіння хрестителя бажаю, бо воно Тобі личить. Бо я сам маю потребу хреститись від Тебе. Ти ж прийшов до мене і, випереджуючи, вимагаєш того, що я хочу просити в Тебе. Чого Ти шукаєш від людини, Чоловіколюбче? Для чого прихиляєш голову під руку мою? Вона бо не може тримати вогонь, не вміє бідна давати позику багачеві, слабка з сильним боротися. Ти грішникам будеш корисний, оскільки в них є потреба, бо Ти — світло неприступне.

07. “Для чого прийшов ти до вод? Що хочеш омити або які беззаконня, Ти зачатий і народжений без гріха? Все ж ти прийшов до мене. Небо і земля свідчать якщо я помиляюсь. Ти кажеш мені: “Хрести мене”, але згори ангели споглядають, то що скажуть: “пізнай самого себе, щоб ти чого не переступив”. Отак, як сказав Мойсей, Спасителю, вибери іншого для того, чого від мене хочеш. Ти більший за мене і я злякався. Молю тебе, як я можу хрестити Світло неприступне?”

08. Всеспоглядаюяий, бачучи страх Предтечі, відповідав йому: “Добре, Йоане, добре, що ти благоговієш переді мною; тепер же облиш це, бо так треба нам сповнити те, що я призначив; облиш тепер і повністю віджени від себе страх цей: треба тобі послужити мені і тобі належить нині сповнити це служіння. Попередньо послав я Гавриїла, і він добре послужив при твоєму народженні так і ти пошли мені руку, ніби ангела, для хрещення Світла неприступного”.

09. “Нині ти злякався, Хрестителю, і вжахнувся цього діяння, як великого, і істинно величного, але більше від цього бачила родичка твоя. Споглянь на Марію, і подумай як вона носила мене. Без сумніву, ти скажеш мені: “Тоді ти бажав цього”. Справді і тепер я бажаю, не сумнівайся, хрести мене, простягни мені лишень правицю твою. Я обіймаю дух твій і володію тобою всім, як то ти не даєш мені своєї руки? Я у тобі і поза тобою, чому втікаєш від мене? Встань і тримай Світло неприступне”.

10. “Я не прошу тебе, Хрестителю, порушувати правила, я не кажу тобі: скажи мені з ким ти говориш з беззаконними і утішаєш грішних, лишень хрести мене мовчки, очікуючи, що буде від хрещення. Бо через нього ти отримаєш таку честь, якої не мали й ангели, бо вчиню тебе більшим за всіх пророків. Бо ніхто з них не бачив мене явно, а лише у образах, тінях і снах. Нині ж ти бачиш як добровільно стоїть перед тобою і утримуєш Світло неприступне”.

11. “Ти перше зроби, що говориш і сповни те, що чуєш. Цим ти нічого не засвідчиш, бо в мене є вірний свідок на небесах. Твого свідоцтва народ цей предстоячий, як подібний тобі не приймає. Хай навчаться з неба хто я і якого роду, що я хочу дарувати возлюбленим моїм. Я відкриваю небеса, посилаю Духа, подаю їм це запорукою. Тому наблизься і ти, щоб взнати звідки сяє Світло неприступне”.

12. Почувши ці невимовні і страшні слова народжений неплідною каже народженому Дівою: “якщо ще скажу, не прогнівись на мене Визволителю, бо нагальна необхідність змушує мене сміливо говорити багато. Що, справді, Спасителю, як тільки вони впізнають тебе, чи не піддамся я небезпеці з рукою моєю бути вверженому в ту піч? Бо й Оза колись простягнув руку, щоб підтримати кивот і впав мертвим. Як же мене, який тримаю голову Бога мого не спалить це Світло неприступне?”

13. Хрестителю і співбесіднику, готуйся тепер не до диспуту, але до служіння. Ось бо побачиш ти, що я творю: тут перед тобою я малюю радісний і світлий образ церкви моєї, даруючи силу правиці твоїй, яку після цього передам я рукам учнів та єреів. Показую тобі явно Святого Духа і змушую тебе слухати голосу Отця, що свідчить про мене, що я істинний син його і взиває: Цей — Світло неприступне!”

14. Після цих страшних слів син Захарії кликнув до Творця: “не перечу тому, що велиш мені — сповнюю!” Тоді, це мовивши, як раб підійшовши до Спасителя, уважно глянув на нього, дивлячись на оголені члени того, що велить хмарам небо зодягати, і знову, в середині вод споглядаючи того, що колись явився поміж трьома отроками і росу у вогні виточив, а нині вогонь у Йордані сяючий — Світло неприступне!

15. Та син Захарії, бачучи ці чуда, стоїть при водах в чині єрея і покладає руку на Христа, взиваючи до глядачів: Ви бачите в Йордані добровільний дощ, потік солодкості, як написано, при витоках вод, ви споглядаєте у ріці море велике. Ніхто хай не вважає мене наглим, я роблю це не як нерозумний, але як служитель. Він — Господь і він сказав мені: Сповни це, тому я хрещу Світло неприступне.

16. Як Бог всього, він мене, кволого смертного, укріпив, взиваючи: “поклади руку на мене і я підкріплю її. Бо як би міг я, коли б не було того, що він сказав і вчинив. Як міг би я хрестити цю безодню, тліном будучи, якби я спершу не прийняв і не отримав сили з висоти. Бо нині відчуваю, при його присутності ,що я не те, чим був перед тим, але зробився більшим. Що я тепер — я вжахнувся: бо удостоївся бачити, тримати Світло неприступне”.

17. “Я вже не кажу, як колись, - не розв’язую ремінь взуття його, бо ось, я торкаюсь його від ніг до голови. Вже не по землі ходжу я, але по самому небу. Бо те, що я звершую є небесним і навіть до наднебесного перейшов я, бо це небесне носить, але не бачить, кого носить, я ж нині і бачу і несу. Звеселись, небо, і земля возрадуйся, освятіться джерела водні! Бо той, хто з’явився сповнив все благословенням, всіх просвічує Світло неприступне!”

18. Після цього, за велінням божественним, син Захарії підвів дух свій до неба, і, простягши руку, поклав на царя, омиває його водами і потім веде на землю Господа землі і моря, про якого свідчив з неба Родитель гласом, ніби пальцем, кажучи: “Цей — син мій улюблений!” Тому цьому Отцю, і охрещеному Синові і Святому Духові кличу: “Сокруши, Визволителю, тих, що душу мою гнітять, визволи від бід, Світло неприступне!”