Різдвяна драма

Різдвяна драма

У взантійській традиції існує особливий чин часів у Навечір’я Різдва, Богоявлення та у Страсну П’ятницю — т. зв. “царські часи”. Особливістю цих богослужінь є особливі стихири чи тропарі (по три на кожному часі), всього по дванадцять тропарів на кожне свято. Повна версія за уставом УГКЦ тут.

Початки літургійного використання цих тропарів не зовсім відомі. Вперше їх можна зустріти у грузинському лекціонарі (5-7ст.). Там, щоправда, є лише тропарі на Велику П’ятницю і їх використання та порядок не відповідають нинішньому. У лекціонарі їх подано всі разом у чині шостого часу. Там вони перепліталися із читаннями та псалмами.

Із певної подібності деяких тропарів у всіх трьох циклах можна зробити висновок, що оригінальні тропарі були написані для Великої П’ятниці, а тропарі Богоявлення та Різдва написані на їх зразок. Принаймні у грузинському лекціонарі для Різдва і Богоявлення подано інші, древніші тропарі. Цей факт також ставить під сумнів софронієве авторство тропарів Різдва і Богоявлення.

Вже були висловлені припущення, що їх можливим завданням могла бути певна літургійна драма — святкування того чи іншого свята. Розділені між чотирма часами ці тропарі втратили свою внутрішню єдність, а також і порядок.

Еґон Велеш вважав, що центром цієї драми є діалог між Йосифом та Богородицею, а більшість інших піснеспівів створюють рамки для цього драматичного діалогу.

Ясно, що при сучасному стані опрацювання джерел, говорити про початковий порядок тропарів можна лише відповідно до їх змісту, але і при цьому дуже складно це зробити, оскільки теми повторюються і взаємозв’язок між ними встановити дуже складно.

Одним словом, питань більше ніж відповідей, а я просто хотів ознайомити людей з ще одним різдвяним літургійним святкуванням.

Я не знаю, що хотів написати Софроній, але якщо б творцем цієї драми був я, порядок виглядав би наступним чином:

Тропарі Різдвяні. Творіння св. Софронія єпископа єрусалимського.

2. Глас 3: Ни́ні поспіша́є спо́внитися проро́че передре́чення,* що та́йно гово́рить:* «І ти, Вифле́єме, зе́мле Юдина,* нічи́м не ме́нший єси́ між вождя́ми* – ти, що зара́ння готу́єш верте́п;* бо з те́бе ви́йде для ме́не у пло́ті од Діви Отрокови́ці* Вождь наро́дів, Христо́с Бог,* що па́стиме наро́д Свій, Нови́й Ізра́їль».* Возда́ймо Йому́ всі звели́чення!

8. Глас 4: Слу́хай, не́бо, і почу́й, зе́мле,* хай сколихну́ться осно́ви,* хай охо́пить тре́пет підземе́лля:* бо Бог і Творе́ць зодягну́вся у ткани́ну пло́ті,* і Той, Хто могу́тньою руко́ю созда́в творіння,* спогляда́ється як зітканий утро́бою.* О глибінь бага́тства, і прему́дрости, і відання Бо́жого!* Які незбагне́нні суди́ Його́* і недосліди́мі путі Його́!

1. Глас 8: Вифлеє́ме, приготу́йся,* благоукрасіться, я́сла;* верте́пе, прийма́й: Істина прийшла́.* Тінь промину́ла, і Бог лю́дям од Діви яви́вся,* прийня́вши о́браз, тото́жний нам,* і обожи́вши те, що прийня́в.* Тому Ада́м оно́влюється, з Євою взива́ючи:* «На землі благовоління яви́лося,* щоб спасти́ рід наш!»

9. Глас 5: Прийдіте, христоно́сні лю́ди, поба́чмо чу́до,* що вся́ку ду́мку вража́є і поло́нить,* і, благоговійно поклоня́ючись,* з вірою пісню вознесім.* Днесь до Вифлеє́му, несучи́ в ло́ні,* Діва прихо́дить роди́ти Го́спода,* хо́ри ж Ангельські спіша́ть попе́реду.* І се ба́чачи, взива́є Йоси́ф Обру́чник:* «Що се за та́їнство небува́ле в Тобі, Діво?* І як Ти збира́єшся роди́ти,* я́лівко, що ярма́ не спізна́ла?»

5. Глас 8: Пе́ред різдво́м Твоїм, Го́споди,* з тре́петом спогляда́ючи та́їнство,* умозри́мі во́їнства вража́лися;* бо до новонаро́дженого Младе́нця уподо́битися благоволи́в Ти,* що небозвід прикра́сив зо́рями;* і в я́слах твари́н безслове́сних возлежи́ш Ти,* що де́ржиш у руці всі кінці землі.* Досто́ту че́рез таки́й Про́мисел* відо́мим ста́ло милосе́рдя Твоє́, Хри́сте.* Вели́ка ми́лість Твоя́, сла́ва Тобі!

3. Глас 8: Ота́к гово́рить Йо́сиф Діві:* «Маріє, що таке́, ба́чу я, ско́їлося з Тобо́ю?* Торопію, і диву́юся, і умо́м вража́юся!* По́тай відійди́ від ме́не ско́рше.* Маріє, що таке́, ба́чу я, ско́їлося з Тобо́ю?* За́мість че́сти – ганьба́, за́мість ра́дости – скорбо́та,* за́мість похвальби́ Ти до́кір мені принесла́.* Вже не терпітиму нада́лі о́суду люде́й,* бо від свяще́ників із Хра́му Госпо́днього як непоро́чну я взяв Тебе́,* і – що се за видо́вище?»

11. Глас 2: Коли́ Йо́сиф, Діво,* печа́ллю себе́ жа́лив, до Вифлеє́му йдучи́,* взива́ла Ти до ньо́го:* «Чом ти, ба́чачи мене́ вагітною,* хму́ришся і бенте́жишся,* несвідо́мий взагалі страшно́го та́їнства,* яке́ в мені стає́ться?* Відки́нь наре́шті вся́кий страх, пізнаючи́ неми́слиме:* ни́ні бо в утро́бі моїй* Бог схо́дить на зе́млю ра́ди ми́лости і плоть прийма́є* – Той, Кому́, наро́джуваному зри́мо,* як Сам Він благоволи́в,* ти, спо́внившись ра́дістю, покло́нишся як Творце́ві твоє́му,* Яко́го Ангели оспівують безупи́нно* і славосло́влять із Отце́м і Ду́хом Святи́м!»

4. Глас 6: Се – Бог наш,* не зрівня́ється з Ним інший,* що роди́вся од Діви і жив із людьми́;* у я́слах убо́гих ба́читься лежа́чим,* як сме́ртний – Син Єдиноро́дний,* і пелена́ми повива́ється Сла́ви Госпо́дь;* і волхвів звізда́ скеро́вує до поклоніння Йому́,* і ми співа́ємо:* «Тро́йце Свята́я, спаси́ ду́ші на́ші!»

7. Глас 1: Прийдіте, вірні,* піднесімося богонатхне́нно* і Боже́ственне схо́дження з висоти́ до нас* у́зримо у Вифлеє́мі я́сно;* і, умо́м очи́стившись,* принесім у житті чесно́ти за́мість ми́ра,* з вірою завчасу́ готу́ючи від душе́вних скарбів* прихід Різдва́, взива́ючи:* «Во ви́шніх сла́ва Бо́гу в Тро́йці,* че́рез Яко́го між людьми́ благовоління яви́лося* для відку́плення Ада́ма від перворо́дного прокля́ття,* Він бо – Чоловіколю́бець!»

6. Глас 3: Йо́сифе, скажи́ нам:* як Діву, яку́ взяв ти зі Святи́лища,* вагітною приво́диш у Вифлеє́м?* «Я, – гово́рить він, – проро́ків досліди́в* і, одкрове́ння отри́мавши од Ангела,* упе́внився, що Бо́га зро́дить Марія непоясне́нно;* Йому́ на поклоніння волхви́ зо Схо́ду при́йдуть,* із дара́ми кошто́вними слу́жачи».* Го́споди, що ра́ди нас воплоти́вся, сла́ва Тобі!

10. Глас 7: Вража́вся Ірод, ба́чачи волхвів благоче́стя,* та, побо́рюваний гнівом,* докла́дно обчи́слював про́міжок ча́су;* матері бездітними става́ли,* і незрілі віком младе́нці гірко пожина́лися,* соски́ зсиха́лися,* і течії моло́чні зупиня́лися.* Вели́ке було́ жахіття!* Тим-то ми, вірні, зійшо́вшись благоче́сно,* поклонімося Христо́вому Різдву́.

12. Глас 6: Днесь ражда́ється од Діви Той, Хто все творіння де́ржить у руці;* вере́ттям, як сме́ртний, пелена́ється єство́м недоторка́нний Бог;* у я́слах возлежи́ть Той, Хто утве́рдив небеса́ сло́вом на поча́тку;* із сосків молоко́м году́ється Той, Хто в пусте́лі ма́нну дощем проли́в наро́дові;* волхвів призива́є Жени́х Це́ркви;* дари́ їх прийма́є Син Діви.* Поклоня́ємся Різдву́ Твоє́му, Хри́сте;* поклоня́ємся Різдву́ Твоє́му, Хри́сте;* поклоня́ємся Різдву́ Твоє́му, Хри́сте:* покажи́ нам і Боже́ственне Твоє́ Богоявління!

(Тексти у перекладі Андрія Протопсалта)