Таїнство Літургії Передшеосвячених Дарів

Літургія Передшеосвячених Дарів є одним із

найдивовижніших богослужінь у всіх класичних християнських традиціях. Її початки сягають часів, коли євхаристійне богослужіння, центром якого є велична ісповідь віри - Анафора, була зарезервована лише для неділь і великих свят. Анафора, як про неї висловлювались великі мужі церкви і творці нинішніх євхаристійних текстів Божественних Літургій, свв.Василій Великий та св.Йоан Золотоуст, вимагає від служителя особливого приготування і уваги, щоб мовлене молитовне слово (до речі, саме тому апостоли і вибрали дияконів для служіння при столах, щоб могти служити Слову євхаристійної молитви) торкалося сердець присутніх на Літургії вірних і відкривало їх для дії Духа Святого (зішли Духа Твого Святого на нас і на ці дари). Звідси зрозуміло, що щоденний подвиг такого богослужіння є надзвичайно складним. Тим більше, що в давні часи молитви Анафори не були записаними текстами, а мовленим Словом, яке очільник спільноти готував і виголошував, щоразу наново. Все ж таке недільне євхаристійне богослужіння зовсім не означало, що вірні були позбавлені причастя впродовж тижня. Від тих же отців, свв.Василія та Йоана Золотоустого, ми чуємо заохочення до частішого і навіть щоденного причастя, як і свідчення того, що така практика справді існувала у їх час.

Саме для причастя у будні (початково включно з суботами) і існувала особлива щоденна Божественна Літургія, яку в нашому обряді називають Літургією Передшеосвячених Дарів, а в інших обрядах Благословенням або Сповненням Чаші.
Особливість цієї Божественної Літургії полягає в тому, що під час її звершення освячується лише євхаристійне вино через вкладання у Чашу Тіла Христового, освяченого на недільній Божественній Літургії. Це вкладання могло відбуватись у тиші або його могли супроводжувати різноманітні молитви, які розкривали для вірних значення таїнства, яке звершувалось. У різних обрядах християнських церков збереглись чудесні молитви цієї Літургії, слова яких, краще за будь-які богословські трактати розкривають як сенс Христової жертви для нас, так і необхідність вдячно брати участь у цій Його жертві, стаючи носіями Христа і храмами Святого Духа щодня, тут і тепер. Ось кілька прикладів із цих Літургій:

- Недосяжне Слово, співсущий, собезначальний, співвічний з Отцем і святим Духом, візьми і прийми наші благословення як страшну і безкровну жертву, як трисвяту безмовну пісню серафимів та херувимів, і мою грішну пісню, взиваючи і мовлячи: «Передшеосвячене святеє святим». (Вірменська Літургія Передшеосвячених)
- І нині, Господи, ми знаменуємо Чашу цю Тілом Твоїм, джерелом життя, молячи божество Твоє, Господи мій, щоб як із рани копія Кров вийшла з боку Твого, так само і нині волею Твоєю хай змішання це звершиться силою Тіла Твого, так, щоб стати відкупительною Кров’ю Твоєю, щоб ми могли жити через споживання Тіла і могли бути прощеними питтям Крові Твоєї і бути у Тобі, а Ти у нас. (Східносирійська Літургія Сповнення Чаші)
- Христе Боже, Ти довірив нам величне Таїнство божественного Воплочення Твого, освяти чашу цю з вином і водою і поєднай її з Твоїм покланяємим Тілом, щоб вона передала нам і всім, які з неї причащаються, святість душі, тіла і духа, прощення прогрішень і відпущення гріхів … (Західносирійська Літургія Сповнення Чаші)

У Літургії Передшеосвячених Дарів сучасної візантійської традиції напевно найпромовистішою є молитва перед причастям, авторство якої науковці приписують св.Василію Великому: Бо́же невимо́вних і неви́димих та́їн, у Те́бе є схо́вані скарби́ прему́дрости і ро́зуму; Ти відкри́в нам служіння сіє́ї слу́жби і з-за бага́того Твого́ чоловіколю́бія поста́вив нас, грішних, прино́сити Тобі дари́ і же́ртви за на́ші гріхи́ і лю́дські невідання; Ти Сам, неви́димий Ца́рю, що тво́риш діла́ вели́кі і недослідні, сла́вні і надзвича́йні, яки́м нема́є числа́, спогля́нь на нас, недосто́йних рабів Твоїх, що стоя́ть пе́ред святи́м сим жерто́вником, як пе́ред херуви́мським Твоїм Престо́лом, на яко́му Єдиноро́дний Твій Син і Бог наш спочива́є під страшни́ми Та́їнствами, що лежа́ть пе́ред на́ми; ви́зволивши і нас, і вірних люде́й Твоїх, від уся́кої нечистоти́, освяти́ ду́ші і тіла́ всіх нас освя́ченням невід’є́мним, щоб ми з чи́стим сумлінням, з незасоро́мленим лице́м, з просвіченим се́рцем причаща́ючися сих боже́ственних свя́тощів і оживотво́рювані ними, з’єдна́лися з Сами́м Христо́м Твоїм, істинним Бо́гом на́шим, що сказа́в: «Хто їсть моє́ тіло і хто п’є мою кров, у ме́ні перебува́є і я в ньо́му»; щоб ми, як посе́литься і жи́тиме в нас Сло́во Твоє́, Го́споди, ста́ли хра́мом пресвято́го і поклоня́ємого Твого́ Ду́ха, ви́зволені від уся́кого дия́вольського підступу, що доко́нується ділом, або сло́вом, або по́мислом, і оде́ржали обіцяні нам бла́га, з усіма́ святи́ми Твоїми, що від віку Тобі благовго́дні були́. І сподо́би нас, Влади́ко, зі сміли́вістю, неосу́дно сміти призива́ти Тебе́, Небе́сного Бо́га Отця́, і мо́вити: Отче наш, що єси́ на Небеса́х, ха́й святи́ться Ім’я́ Твоє́, ха́й при́йде Ца́рство Твоє́, ха́й бу́де во́ля Твоя́, як на Не́бі, так і на землі. Хліб наш насу́щний дай нам днесь; і прости́ нам довги́ на́ші, як і ми проща́ємо довжника́м на́шим; і не введи́ нас у споку́су, але́ ізба́в нас від лука́вого. Бо Твоє́ єсть Ца́рство, і си́ла, і сла́ва на віки. Амінь.
Цей скарб нині доступний лише у час Великого посту. Скористаймося можливістю хоча б один раз впродовж посту відвідати це богослужіння і зануритись у молитовне життя церкви перших століть.