дразу після проповіді показує як ця любов реалізується на ділі - любов зціляє. Зціляє передусім прихильністю - Христос прихиляється до тещі Петра і, схилившись, зцілює гарячку. Свого часу Господь схилився, щоб побачити як люди будують вежу, щоб стати рівними Йому. Нині Він, проповідуючи Божу любов і прощення, схиляється, щоб зцілити людину від хвороби, від опанування бісами, від егоїзму і відсутності любові. Цей жест Христа - наука для його послідовників. Не можна проповідувати не зціляючи, неможна голосити благу вість про любов Божу і не ділитися цією любов'ю там, де її потребують.
Звільняючи людей від бісів, Христос забороняє бісам говорити про Нього. В цьому теж великий задум Господній. Небеса голосять славу Божу, діло рук Його звіщає твердь, ангели неустанно оспівують Його велич, біси вірять і тремтять. Залишилась людина, яка постійно ставить під сумнів не те, що Його велич, а навіть саме Його існування. В своїй батьківщині Христос не може робити чудес, через невірство, провід "народу Божого" готовий повірити в силу бісів радше ніж в силу Божу. Люди настільки звикли до опіки Божої над ними, що вважають її частиною природного ходу речей. Тому Господь велить бісам замовкнути, щоб людина врешті задумалась над Тим, Хто за всім цим стоїть і нарешті долучилась до вселенського оспівування Божої величі і могутності.
Третім повчанням цього уривку є універсальність Бога. Євангеліє не належить особливій землі, особливому народові чи особливим людям. Ніхто не може сказати що Христос тут чи десь там. Євангеліє і присутність Христа універсальне. Воно належить тим, які увірують і Христос там, де двоє чи троє збираються в Його ім'я. Христа затримати неможливо. Він мусить і іншим звіщати благу вість про любов Божу, втілену у Ньому, прийнявши яку, отримаємо спасіння і, прищепившись до Якого, плодоноситимемо добрими плодами у житті вічному не колись у невідомій есхатології, а вже тут і тепер.
Немає коментарів:
Дописати коментар