Господній голос серед світського гамору: Лк 17:26-37

Христос подає дві цікавих перспективи "часу Сина Чоловічого". Передусім, достойними часу Сина Чоловічого є ті, які житимуть подібно до Ноя і Лота. Різниця цих двох святих із їх сучасниками зовсім не в тому, що вони не їли, не пили, не женилися і не веселилися. Все це також робили і вони. Різниця полягала в тому, що все це не було найголовнішим в їх житті, не заглушувало голосу Господнього і не прив'язувало їх до земного життя. У галасі житейському і Ной, і Лот тренували свого духа у пізнанні голосу Бога, Його присутності у світі і Його волі для них. Їжа, пиття, одруження і веселощі були лише життєвими засобами, натомість почути і виконати волю Господню було ціллю їх життя.

Іншою, тісно пов'язаною із попередньою, перспективою часу Сина Чоловічого є особиста відповідальність. Присутність поряд із праведною чи неправедною людиною не є визначальною. Визначальною є особиста постава, готовість покинути все і йти за покликом Господа, не дивлячись на те, що робитиме твій сусід, родич, брат, подруг. Євангеліє, таким чином, вчить нас не узалежнюватись від думки навколишніх, а вслухатись лише у голос Бога.
Час Сина Чоловічого не буде прихованим - "де труп, там зберуться й орли". Це буде щось очевидне, абсолютно передбачуване і логічне. Основне навчитись бачити цю божественну логіку. Не чекати на створені нашою уявою чуда. Бачити чудо у абсолютно природних на перший погляд речах. Коротко, навчитись бачити дію Бога у кожній миті та у кожній обставині нашого життя - ось наше завдання.
Минулого та цього року нам пощастило. Ми бачили і далі бачимо людей, які навчились слідувати дорогою істини і серця. Вони відстоювали істину у ніч з 29 на 30 листопада 2013-го року. Вони віддали свої життя за неї створивши Небесну сотню 20-го лютого. Вони відстоюють наше право на вільне життя на сході України саме зараз. У галасі кнайп, дзвонах келихів, спокусливих запахах вишуканих страв та ніжності обійм коханих вони зуміли відчути і той основний голос - голос часу Сина Чоловічого. Вони покинули все і пішли за ним хто на фронт, хто у волонтери, хто у професійну владу і всі вони понесли туди з собою голос істини. І це лише ті, яких ми бачимо через біду, яка нас торкнула. А є ще й інші, яких не видно, але завдяки яким Господь ширить у світі своє небесне царство аж поки все не упокориться Йому так, як Він упокорився своєму небесному Отцю.