четвер, 30 грудня 2021 р.

Притча про злих акторів

Гарі Поттер не належить до моїх улюблених книжкових серій ані до улюблених екранізацій. Пробував читати, подивився навіть дві чи три перші екранізації - не моє воно і все. Тому я не особилво слідкую за новинами, по'язаними із цим феноменом. Ця, як виявилось вже трохи стара, новина потрпила мені на очі випадково і просто вразила мене своєю архетипічною подібністю до багатьох біблійних історій. Властиво, до однієї історії, яка у багатьох розповідях переповідається і яка так і не дійшла до багатьох її слухачів.

Роулінг строрила цілісний світ, який функціонує за правилами, які вона створила. В ньому є добрі і злі персонажі, в ньому є любов і страждання, переживання, історії успіху і неуспіху, розкаяння, гордості ітд. Це - цілісний світ, який належть своєму творцеві і відображає його особу.
Цей світ став причиною успіху і самої його авторки і тих, хто хотів стати його частиною, зокрема і через акторську майстерність - прийняття на себе типів осіб, створених автором. І ось, ті, які стали відомими завдяки грі у персонажів з світу, створеного Джоан Роулінг, повстали проти неї, бо вона, бачте, не поділяє їх бачення світу. Вона не мусить! Вона - творець цього світу і має право створювати там такі правила, які забажє! Більше того, вона може жити так, як забажає і поза світом, який вона створила! Одним із досягнень сучасної культури є свобода слова. А всі, кому не подобаються ті правила, повинні були висловити своє "фе" перед тим, як користати з "благ" цього світу! Або ще краще: створити світ, гідний уваги (!!!), з власними правилами і законами! Але ж ні! Розумники, які завдяки творцеві взагалі стали помітними, намагаються розповісти йому про те, як має функціонувати його ж світ.
Ця історія лише одна з багатьох історій зрад творця їх творінням. Світогляд, якого точно не мав Честертон впихається у його "Детективні історії отця Бравна", світогляд, виражений у чуденсних історіях Агати Крісті у сучасному кінематографі підінюється чужими їй ідеологічними світоглядами, дивитись які справді огидно. (Власне саме тому аб одивлюся класичні екранізації, або читаю оригінальні історії!) Всі ці спроби викривити оригінальний світ є просто зрадою творців цих історій, використанням їх імені і їх творів для проштовхування чогось, що актори, критики, редактори ітд. неспроможні самостійно оформити у приатний для зацікавлення світ, у світ, на який хоч хтось зверне увагу.
Але у цьому немає нічого нового. Бог створює світ, у якому людина зраджує Його з дияволом і, більше того, намагається зробити Бога винним у тому, що сталося (Бут 3). Але напевно найбільш очевидним цей, притаманний людству, архетип описав у своїй притчі Ісус Христос:
"Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший. А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим. І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим. І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали. Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться… Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була. І вони його вивели за виноградника, та й убили… Що ж зробить їм пан виноградника? Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!" (Лк. 20:9–16)
Хай з нами цього не станеться. Пам'ятаймо про Творця, у світі якого ми живемо. Пізнаваймо Його і разом із благами, які Він створив. Насолоджуймося також і правилами, закладеними у Його світогляді, бо в основі цього світогляду закладена любов до нас.
Хвала Богові, "рукописи не горять" і оригінальні тексти Христа, Роулінг, Честертона і Крісті будуть і надалі розкривати перед їх читачами світогляд їхніх авторів, а не акторів чи критиків, які здатні лише на наслідування, а не на творіння.

Немає коментарів:

Дописати коментар